Постанова Харківський апеляційний суд № 643/10843/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 643/10843/19 Провадження № 22-ц/818/689/20 13 лютого 2020 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Овсяннікової А.І., Сащенка І.С., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , інші учасники: третя особа Московський відділ Державної виконавчої служби міста Харкова, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова, ухвалене 15 жовтня 2019 року у складі судді Афанасьєва В.О. (повний текст рішення складений 21 жовтня 2019 року), УСТАНОВИВ : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про звільнення його від сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивований тим, що відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 він в примусовому порядку сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей в розмірі 3000 грн щомісячно на кожну дитину з проведенням індексації щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.11.2018 і до досягнення дітьми повноліття. 18.03.2019 відкрите виконавче провадження № 58632574 з виконання зазначеного рішення суду. У період з листопада 2018 року по березень 2019 року позивач виконував зазначене рішення суду самостійно шляхом перерахування грошових коштів на особисті рахунки дітей в банківських установах. Так, загалом сума платежів на картковий рахунок сина ОСОБА_5 склала 24990 грн. З лютого 2019 року ОСОБА_1 здійснювались виплати на рахунок відповідача. ОСОБА_1 звернувся до державної виконавчої служби з проханням врахувати здійснені ним добровільно платежі як сплату аліментів. Проте зі складеного державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам від 11.04.2019 вбачається, що зазначені платежі у якості аліментів не зараховані. Тому ОСОБА_1 просив суд звільнити його від сплати аліментів на утримання синів у розмірі 24990 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог. Надані позивачем копії розрахункових квитанцій за період з 02.11.2018 по 04.03.2019 на загальну суму 24990 грн свідчать про перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 , проте не доводять, що позивач таким чином сплачував аліменти. Зазначені грошові кошти перераховувались до ухвалення судом рішення від 17.01.2019 про стягнення з позивача аліментів і сплачувались не на користь отримувача аліментів - ОСОБА_2 , а на користь одного з синів. Визначити цільове призначення перерахованих коштів з наданих суду копій квитанцій не можливо. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що висновки суду не відповідають установленим обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішені питання про звільнення його від сплати аліментів суд неправильно застосував вимоги ч.2 ст. 197 Сімейного кодексу України (надалі СК України), що передбачають можливість такого звільнення у разі, якщо платник аліментів доведе суду наявність обставини, що має істотне значення. Такою обставиною є доведений ним факт добровільного утримання дітей шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок сина ОСОБА_5 . Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн на кожну дитину з проведенням індексації щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з усіх видів доходу і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.11.2018 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14-15). На підставі рішення суду 18.03.2019 старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (надалі Московський ВДВС) було відкрите виконавче провадження за реєстраційним номером 58632574 (а.с. 17-18) Згідно з даними довідки - розрахунку заборгованості по аліментам від 11.04.2019 державного виконавця Московського ВДВС заборгованість ОСОБА_1 по аліментам за період з листопада 2018 по квітень 2019 року склала 15600 грн (а.с. 20). Надані позивачем копії розрахункових квитанцій свідчать, що він у період з 02.11.2018 по 04.03.2019 перераховував грошові кошти на рахунок свого сина ОСОБА_1 на загальну суму 24990 грн (а.с. 22-25). Стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статтей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, утримувати дитину до повноліття. За змістом ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Суд першої інстанції із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши подані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В наданих позивачем копіях чеків не зазначено призначення платежу - аліменти, вони здійснені на користь лише однієї дитини та до набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили. За таких обставин, у суду не було підстав враховувати перераховані ОСОБА_7 24 990 грн у якості аліментних платежів. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що були правильно оцінені судом першої інстанції , та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або про порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні. Тому апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді А.І. Овсяннікова І.С. Сащенко