Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2354/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2354/19 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. за участі секретаря Стефанцевої Ю.П. представник апелянта не з`явився представник позивача не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" (далі ТОВ "РЕНТА-Н") звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ГУ ДФС у Миколаївській області), Державної фіскальної служби України (далі ДФС України), в якому просило скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 09.07.2019 р. №1215701/41907606 та зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну ТОВ "РЕНТА-Н" №10 від 03.06.2019 р. датою її подання. Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу. В обґрунтування позову зазначено, що відмова контролюючого органу в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є незаконною, оскільки Товариство надало усі наявні у нього документи, необхідні для реєстрації такої накладеної в ЄРПН. В свою чергу, податковий орган не вказав конкретний вид критерію оцінки ступеню ризику та не зазначив переліку документів, необхідних для підтвердження відображених у податковій накладній показників. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про незаконність оскаржуваного рішення, а тому податкова накладна має бути зареєстрована відповідно до п.п.201.16.1 ст.201 ПК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 р., ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження, позов ТОВ "РЕНТА-Н" задоволено. Суд визнав протиправним та скасував оскаржуване рішення комісії ГУ ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, зобов`язав Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну за датою її подання та стягнув з відповідачів на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати, зокрема, судовий збір та витрати на правничу допомогу по 5 421 грн. з кожного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надані Товариством документи є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН. Водночас рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН є не конкретизованим, адже не містить чіткого переліку документів, яких, на думку відповідача, не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Крім цього суд стягнув з відповідачів на користь Товариства судові витрати за сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в ЄРПН стало не надання Товариством первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, їх зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження, складських, розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку тощо. Крім цього апелянт зазначив, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з контролюючих органів на користь Товариства витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн., оскільки дана справа є справою незначної складності, а Товариством подано до суду близько вісімдесяти аналогічних позовів, в кожному з яких заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., що не є співрозмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. При цьому позивачем не вказано час, витрачений на підготовку позову з додатками, відповідь на відзив відповідачів не надавалася, судове засідання проведено без виклику сторін, а в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі наданих послуг. ТОВ "РЕНТА-Н" відзив на апеляційну скаргу не надало. Фактичні обставини справи. 31 травня 2019 року між ТОВ Рента-Н, як Продавцем, та ТОВ Макси-Пром, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №31/05-02, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця належні Продавцю продукти харчування, в асортименті та кількості згідно видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти товари та оплатити їх вартість. На виконання умов вказаного договору, згідно видаткової накладної №29 від 03.06.2019 року, позивач поставив на адресу ТОВ Макси-Пром товар на суму 208 338 грн. Того ж дня ТОВ Рента-Н було складено податкову накладну №10 на поставку на адресу ТОВ Макси-Пром товару на загальну суму 208 338 грн. 25 червня 2019 року ТОВ Рента-Н направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 03.06.2019 року. ДФС України прийнято зазначену податкову накладну, але її реєстрацію зупинено з посиланням на п.201.16 ст.201 ПК України. У квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Листом від 03.07.2019 року №10-06 ТОВ Рента-Н направило податковому органу пояснення щодо реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено. Зокрема, позивачем надані пояснення щодо видів діяльності, які здійснює Товариство, орендування ним офісного приміщення, пошуку покупців, обставин укладення договору купівлі-продажу №31/05-02 від 31.05.2019 року, первинних документів, які підтверджують його товарність, порядку оплати за товар тощо. В підтвердження поставки товару на адресу ТОВ Макси-Пром позивачем надано податковому органу первинні документи в 130 додатках. Комісією Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 09.07.2019 року №1215701/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 03.06.2019 року, відповідно до якого у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Законність вказаного рішення є предметом спору у данні справі. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246). Згідно пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку такої податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117). Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Згідно п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Зі змісту квитанції від 25.06.2019р. вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №10 від 03.06.2019 року вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року затверджено Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій, підпунктом 1.6 пункту 1 яких передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті. Відповідно до п.13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинні містити як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Колегія суддів встановила, що в квитанції від 25.06.2019р. про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних. Пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Таким чином, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачами не надано доказів наявності рішення Комісії щодо віднесення ТОВ Рента-Н до переліку ризикових суб`єктів господарювання відповідно до п.1.6 Критеріїв. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішення питання про віднесення того чи іншого платника податків до ризикового віднесено на адміністративний розсуд відповідача, однак зазначає, що для висновку про правомірність зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН з підстав віднесення платника податків до ризикових платників повинно бути доведено наявність відповідного рішення про віднесення такого платника податків до ризикових платників. При цьому надання правової оцінки правомірності такого рішення виходить за межі предмету даного спору. Оскільки відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких частина 2 статті 72 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ними рішень, не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ Рента-Н, та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної №10 від 03.06.2019 року відбулось з порушенням приписів чинного законодавства. Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.07.2019 року №1215701/41907606, підставою для його прийняття зазначено ненадання платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити), розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків тощо. З вказаного слідує, що у спірному рішенні податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків, який подав на реєстрацію податкову накладну, та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію. Колегія суддів зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 09.07.2019 року №1215701/41907606 є таким, що винесене без належних для цього правових підстав, а тому воно підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують. Разом з тим, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові № 640/21330/18 від 12 листопада 2019 року та № 280/4269/18 від 25 листопада 2019 року. Так, позовна вимога про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є передумовою для застосування такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну, у реєстрації якої відмовлено оскаржуваним рішенням. З наведеного вбачається, що ТОВ "Рента-Н" заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку з відповідачів підлягав стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн. Решта у сумі 1921 грн. є надмірно сплаченим судовим збором та відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернута судом першої інстанції за клопотанням позивача. Щодо стягнення з відповідачів 7 000 грн. витрат на правничу допомогу, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. За приписами ч.ч.4-7 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16.05.2019 року по справі № 823/2638/18. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ТОВ "Рента-Н" надано суду першої інстанції: - договір - доручення № ПН-1 про надання правової допомоги від 17 липня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Правозахисник"; - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 17 липня 2019 року, в якому узгоджені ціни за послуги адвоката як за КАС України так і за ГПК України; - копію ордеру адвоката Бєліка С.В.; - рахунок фактура №ПН-1/10 від 22 липня 2019 року на загальну суму 7 000 грн. за правові послуги, згідно умов договору № ПН-1 за підготовку позовної заяви. - платіжне доручення №199 від 24.07.2019р. на суму 7000 грн. Разом з тим, як вірно зазначено апелянтом та вбачається з даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ТОВ "Рента-Н" подано велику кількість позовних заяв до суду першої інстанції щодо скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, які поставлені ТОВ "Рента-Н" на виконання одного й того ж договору поставки №31/05-02, укладеного 31.05.2019 року між позивачем та ТОВ Макси-Пром. З наданого позивачем рахунку - фактури неможливо встановити, чи виставлений він саме за ведення цієї справи, предметом оскарження якої є податкова накладна № 10 від 03.06.2019 року. А ні договір, а ні протокол узгодження договірної ціни, а ні рахунок фактури не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації податкових накладних. В наданих до суду документах не зазначено, у чому саме полягала підготовка позовної заяви до суду, чи включає ця підготовка роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики. Жодного посилання на кількість часу, витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять. В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг та кількістю витраченого часу. Зазначені обставини дають суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано доводи щодо наявності підстав для відшкодування вказаних витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно задоволено клопотання позивача та стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області та Державної фіскальної служби України 7 000 грн. витрат на правничу допомогу, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям нового про відмову в задоволенні зазначеного клопотання. Оскільки, як зазначалось вище, судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідачів солідарно у розмірі, значно меншому (судовий збір 1921 грн.), ніж визначено судом першої інстанції, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16 серпня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає, за виключенням підстав, передбачених ч.2 ст.143 КАС України щодо судових витрат. Керуючись ст.ст.308, 310,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року в частині стягнення з Головного управління ДФС у Миколаївській області судових витрат в розмірі 5 421 грн. та стягнення з Державної фіскальної служби України судових витрат в розмірі 5 421 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" у стягненні з Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України судових витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 7 000 грн. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" (код ЄДРПОУ 41907606) судові витрати з оплати судового збору на суму 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА-Н" (код ЄДРПОУ 41907606) судові витрати з оплати судового збору на суму 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.). В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, за виключенням питання щодо судових витрат. В цій частині постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О. Повне судове рішення складено 13.02.2020року.