Постанова 4854 № 400/2432/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2432/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 21.10.2019р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. (сторони у судове засідання не з`явилися, у зв`язку із чим справу розглянуто в порядку ст.311 КАС України) розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Н» до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну за датою її подання, - В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Рента-Н» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.07.2019р. №1215699/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.06.2019р., зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №13 від 04.06.2019р. за датою її подання. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу, а також зобов`язати ДФС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили судовим рішенням. Позов обґрунтовувало тим, що 25.06.2019р. товариством надіслано до ДФС України податкову накладну №13 від 04.06.2019р. для реєстрації її в ЄРПН. Однак, від податкового органу ТОВ «Рента-Н» отримало квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної у зв`язку з відповідністю її критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії підтверджуючих документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію. 03.07.2019р. позивачем надіслано ДФС України пояснення та копії документів, які відповідачем не враховано та прийнято рішення від 09.07.2019р. №1215699/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.06.2019р. При цьому, надані товариством первинні документи, в підтвердження поставки товару на адресу ТОВ «Макси-Пром» за договором купівлі-продажу №31/05-02 від 31.05.2019р., оформлено у відповідності до чинного законодавства, не мають дефекту форми, змісту або походження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.07.2019р. №1215699/41907606. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ «Рента-Н» №13 від 04.06.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою її подання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ТОВ «Рента-Н» судові витрати в розмірі 10842 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 21.10.2019р. з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Рента-Н». В своїй скарзі апелянт зазначає, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №13 від 04.06.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання ТОВ «Рента-Н» необхідних документів первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування їх, навантаження, розвантаження, складських документів, розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям ризиковості платника податків. Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку за формою згідно додатку до Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Також, апелянт посилається на те, що судом необґрунтовано стягнуто з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ТОВ «Рента-Н» витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн., оскільки дана справа є справою незначної складності, товариством подано до суду близько вісімдесяти аналогічних позовів, в кожному з яких заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. При цьому, позивачем не вказано час, витрачений на підготовку позову з додатками, відповідь на відзив відповідачів не надавалася, судове засідання проведено без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2019р. між ТОВ «Рента-Н», як Продавцем, та ТОВ «Макси-Пром», як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу №31/05-02, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця належні Продавцю продукти харчування, в асортименті та кількості згідно видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти товари та оплатити їх вартість. На виконання умов вказаного договору, згідно видаткової накладної №10 від 04.06.2019р., позивач поставив на адресу ТОВ «Макси-Пром» товар на суму 247 338 грн. (в т.ч. ПДВ 41223 грн.). Того ж дня ТОВ «Рента-Н» було складено податкову накладну №13 на поставку на адресу ТОВ «Макси-Пром» товару на загальну суму 247 338 грн. (в т.ч. ПДВ 41223 грн.). 25.06.2019р. ТОВ «Рента-Н» направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №13 від 04.06.2019р. ДФС України було прийнято зазначену податкову накладну, але її реєстрацію зупинено з посиланням на п.201.16 ст.201 ПК України. У Квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Листом від 03.07.2019р. №13-06 ТОВ «Рента-Н» направило податковому органу пояснення щодо реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено. Зокрема, позивачем надані пояснення щодо видів діяльності, які здійснює товариство, орендування ним офісного приміщення, пошуку покупців, обставин укладення договору купівлі-продажу №31/05-02 від 31.05.2019р., первинних документів, які підтверджують його товарність, порядку оплати за товар тощо. В підтвердження поставки товару на адресу ТОВ «Макси-Пром» позивачем надано податковому органу первинні документи в 130 додатках. Комісією Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 09.07.2019р. №1215699/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.06.2019р., відповідно до якого у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено з підстав ненадання платником податку необхідних документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ТОВ «Рента-Н» оскаржило його в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, виходив з того, що надані ТОВ «Рента-Н» документи на адресу відповідача цілком відповідають вимогам, викладеним вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. У самому рішенні від 09.07.2019р. №1215699/41907606 про відмову в реєстрації податкової накладної №13 від 04.06.2019р. відсутня будь-яка конкретизація, яких саме документів не вистачило для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог товариства та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246). Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117). Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Згідно п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Зі змісту квитанції від 25.06.2019р. вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №13 від 04.06.2019 року вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року затверджено Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій, підпунктом 1.6 пункту 1 яких передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті. Відповідно до п.13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинні містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Колегія суддів встановила, що в квитанції від 25.06.2019р. про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних. Пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Таким чином, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів. Відповідачами не надано доказів наявності рішення Комісії, щодо віднесення ТОВ «Рента-Н» до переліку ризикових суб`єктів господарювання, відповідно до п.1.6 Критеріїв. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішення питання про віднесення того чи іншого платника податків до ризикового, віднесено на адміністративний розсуд відповідача, однак, зазначає, що для висновку про правомірність зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН з підстав віднесення платника податків до ризикових платників повинно бути доведено наявність відповідного рішення про віднесення такого платника податків до ризикових платників. При цьому, надання правової оцінки правомірності такого рішення виходить за межі предмету даного спору. Оскільки відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких частина 2 статті 72 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ними рішень, не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ «Рента-Н», та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості, тому судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної №13 від 04.06.2019р. відбулось з порушенням приписів чинного законодавства. Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.07.2019р. №1215699/41907606 підставою для його прийняття зазначено ненадання платником податків копій документів: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити)», «розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків». З вказаного слідує, що у спірному рішенні податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків, який подав на реєстрацію податкову накладну, та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію. Колегія суддів зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 09.07.2019р. №1215699/41907606 є таким, що винесене без належних для цього правових підстав, а тому воно підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують. Разом з тим, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Оскаржуваним судовим рішенням судом стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області на користь позивача 7000 грн. витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. За приписами ч.ч.4-7 цієї статті Кодексу для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі №816/2096/17 та у постанові від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ТОВ «Рента-Н» надало суду першої інстанції: - договір - доручення №ПН-1 про надання правової допомоги від 17 липня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «Правозахисник»; - протокол № 1 узгодження договірної ціни від 17 липня 2019 року, в якому узгоджені ціни за послуги адвоката як за КАС України, так і за ГПК України; - копію ордеру адвоката Бєліка С.В.; - рахунок фактура №ПН-1/13 від 25 липня 2019 року на загальну суму 7 000 грн. за правові послуги, згідно умов договору № ПН-1 за підготовку позовної заяви; - платіжне доручення №246 від 05.08.2019р. на суму 7000 грн. Разом з тим, як правильно зазначено апелянтом та вбачається з даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», ТОВ «Рента-Н» подало велику кількість позовних заяв до суду першої інстанції щодо скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні, які складені ТОВ «Рента-Н» на виконання одного й того ж договору поставки №31/05-02, укладеного 31.05.2019р. між позивачем та ТОВ «Макси-Пром». Ні з наданого позивачем рахунку фактури, а ні з наданого платіжного доручення неможливо встановити, чи відносяться вони саме до ведення цієї справи, предметом оскарження якої є відмова в реєстрації податкової накладної № 131 від 04.06.2019 року. Більше того, ані договір, ані протокол узгодження договірної ціни, ані рахунок-фактура не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви у даній справі. В наданих до суду документах не зазначено, що включає у себе підготовка позовної заяви до суду, чи включає підготовка позовної заяви до суду роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики, жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять. Відсутній акт виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількістю витраченого часу. Необхідність надання відповідних доказів передбачено п.1 ч.3 ст.134 КАС України. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно задоволено клопотання позивача та стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області 7 000 грн. витрат на правничу допомогу. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що не є належним чином обґрунтованою заява у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. А відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні відповідного клопотання. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39292197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Н» (код ЄДРПОУ 41907606) судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1921 грн. (з кожного). В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2020 року. Головуючий суддя Ступакова І.Г. Судді Бітов А.І. Лук`янчук О.В.