Постанова Київський апеляційний суд № 755/16790/19

Справа № 755/16790/19 (№ 755/16801/19) Головуючий в суді І інстанції - Іваніна Ю.В. Провадження № 33/824/973/2020 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ст.124 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх захисників Котьолкіна Д.С. та Семашка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 - адвоката Котьолкіна Д.С. на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2019 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2019 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, не працюючого, студента ІІ курсу Європейського університету, військовозобов`язаного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, з неповною вищою освітою, не працюючого, військовозобов`язаного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384 гривні 20 копійок. З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №218556 від 08.10.2019 року вбачається, що 08.10.2019 року, о 19-20 годині, в м. Київ, по вулиці Ентузіастів, 47, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Хьюндай», номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи на головну дорогу з прилеглої дворової території, не впевнився в зміні дорожньої обстановки та не надав перевагу в русі транспортному засобу «Мітсубіші», номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення та отримання механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками. Як убачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії БД №218555 від 08.10.2019 року, 08.10.2019 року, о 19-20 годині, в м. Київ, по вулиці Ентузіастів, 47, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Мітсубіші», номерний знак НОМЕР_2 , не врахував зміну в дорожній обстановці, не дотримався безпечної швидкості, рухаючись по головній дорозі здійснив зіткнення з транспортним засобом «Хьюндай», номерний знак НОМЕР_1 , який виїжджав з прибудинкової території, внаслідок чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником ОСОБА_1 - адвокатом Котьолкіним Д.С. подано апеляційні скарги, у яких він просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2019 року, скасувати її та прийняти нову постанову, якою: провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що станом на 09.01.2020 року ним не отримана копія постанови суду першої інстанції, а тому він був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в строк, передбачений КУпАП. Під час розгляду справи судом першої інстанції неповно та однобічно встановлено необхідні для вирішення справи обставини, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, зокрема поясненнями самого ОСОБА_1 , поясненнями свідка ОСОБА_3 та схемою місця ДТП. Твердження про те, що ОСОБА_1 порушив п.2.3 б ПДР України , тобто був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вірно зреагував на її зміну, є безпідставними. Оскільки перед виїздом на проїзну частину вулиці Ентузіастів, ОСОБА_1 вірно оцінив дорожню обстановку і впевнився, що це не створить іншим учасникам дорожнього руху небезпеки. І в момент виїзду керованого ним автомобілю з дворової території дорожня обстановка не змінювалась. Дорожня обстановка змінилась лише в момент, коли ОСОБА_1 перетнув одну смугу руху і майже опинився у смузі руху, на яку виконував маневр повороту. Твердження у протоколі про те, що ОСОБА_1 порушив п.16.11 ПДР України, тобто на перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу, що наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, є також неспроможними. Оскільки, з огляду на пояснення учасника ДТП, на момент виїзду автомобіля «Хюндай», транспортних засобів, що наближались до даного перехрестя, яким ОСОБА_1 мав би дати дорогу, не було. В свою чергу, водій ОСОБА_2 замість того, щоб зменшити швидкість не змінюючи напрямку свого руху, як цього вимагають п.10.1 та п.12.3 ПДР України, вчинив ДТП, маневруючи назустріч водієві автомобіля «Хюндай». Вказані доводи судом першої інстанції не були враховані та їм не надано належної оцінки, а висновки суду ґрунтуються лише на доданому захисником водія ОСОБА_2 до матеріалів справи висновку №131/19, за результатами проведення автотехнічної та танспортно-трасологічного дослідження по матеріалам справи, який є очевидно недопустимим доказом у справі, оскільки складений експертом із грубим порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ №53/5 від 08.10.1998 року. Вихідні дані, на підставі яких експерт провів своє експертне дослідження є вибірковими, та частково суперечать матеріалам справи. Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Котьолкіна Д.С., на підтримку поданих апеляційних скарг, думку ОСОБА_2 та його захисника Семашка Д.М., які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають із наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Із матеріалів справи вбачається, що копія постанови суду першої інстанції ні ОСОБА_1 , ні його захиснику Котьолкіну Д.С. не направлялась поштовою кореспонденцією, також в матеріалах справи відсутні відмітки про отримання її копії особисто вказаними особами. Тому, з метою належної реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Котьолкіну Д.С. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23.12.2019 року. В суді першої інстанції ОСОБА_1 винним себе у скоєнні правопорушення не визнав та пояснив, що виїжджав на головну дорогу з дворової території, впевнився, що немає машин з обох боків, почав рух. Разом з тим, виконуючи поворот, побачив як по зустрічній смузі рухається автомобіль «Мітсубіші» з великою швидкістю, що і стало причиною ДТП. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надавав працівникам поліції безпосередньо після ДТП, що відображено у його письмових поясненнях від 08.10.2019 (а.с.6). Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами. В суді першої інстанції ОСОБА_2 винним себе у вчиненні правопорушення не визнав та вказав, що він не порушував п.12.3 ПДР України. На підтвердження вказаних обставин надав до суду першої інстанції висновок №131/19 від 26.10.2019 року за результатами проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження. З вищевказаного висновку вбачається, що в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 з технічної точки зору, невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР України не вбачається, тому дії водія ОСОБА_2 не перебувають в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. В даній дорожній ситуації дії водія «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.2 ПДР України, тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Водій автомобіля «Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення, шляхом застосування екстреного гальмування, то з технічної точки зору, його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП. На думку суду апеляційної інстанції, районним судом обґрунтовано не взято до уваги письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи, оскільки його пояснення були досліджені експертом, та не знайшли свого підтвердження. З огляду на вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 б, 12.3 ПДР України не знайшов свого підтвердження. Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає правильним. Разом з тим, із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №218556 від 08.10.2019 року вбачається, що 08.10.2019 року, о 19-20 годині, в м. Київ, по вулиці Ентузіастів, 47, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Хьюндай», номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи на головну дорогу з прилеглої дворової території, не впевнився в зміні дорожньої обстановки та не надав перевагу в русі транспортному засобу «Мітсубіші», номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 16.11 ПДР України, що призвело до зіткнення та отримання механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками. Зі схеми місця ДТП, складеної за місцем пригоди слідує, що вона містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження (а.с.3). Не погодившись із висновком судового експерта ОСОБА_5 №131/19 від 26.10.2019 року ОСОБА_1 надав до суду апеляційної інстанції висновок експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження №1-02/20 від 07.02.2020 року, проведеного на підставі клопотання його захисника Котьолкіна Д . С., з якого вбачається, що аварійна дорожня ситуація була створена одноособовими діями водія автомобіля «Мітсубіші» ОСОБА_2 , які суперечили вимогам п.п.1.5, 2.3 б, 12.1, 12.3, 13.3 ПДР та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України. Однак суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний висновок не може бути врахований, як належний доказ, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи про адміністративне правопорушення. У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до п.2.3 б) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріпленням вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Як вбачається з п.16.11 цих Правил, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Враховуючи вказані норми, слід зробити висновок, що саме водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи з дворової території на головну дорогу, не стежив за дорожньою обстановкою та не надав переваги у русі автомобілю «Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Що призвело до зіткнення транспортних засобів. Із огляду на вказане, висновки районного суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №218556 від 08 жовтня 2019 року, схемою ДТП до нього, письмовими та усними поясненнями учасників, висновком експерта №131/19 від 16.10.2019 року, характером та локалізацією пошкоджень транспортних засобів. Проаналізувавши докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, районний суд вірно прийшов до переконання, що вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведеною повністю. У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, та накладенні на нього адміністративного стягнення у виді штрафу були дотримані у повній мірі. Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Захиснику ОСОБА_1 - адвокату Котьолкіну Денису Сергійовичу поновити строк на оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року. Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Котьолкіна Дениса Сергійовича залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль