Постанова 4857 № 1.380.2019.002712

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002712 пров. № 857/11434/19 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. за участі представника позивача: Білик П.Б. представника відповідача: Терлецький Д.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року (рішення ухвалене о 13:28 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Мартинюка В.Я., повний текст судового рішення складено 24.09.2019 року) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування припису,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконним, безпідставним та протиправним і скасування припису №ЛВ2193/1425/АВ/П від 15.04.2019 року про усунення виявлених правопорушень, визнання незаконною, безпідставною та протиправною і скасування постанови №ЛВ2193/1425/АВ/ФС від 10.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 250380 грн. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що в порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у направленні №0841 від 10 квітня 2019 року на підставі якого проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , посадові особи Головного управління Держпраці у Львівській області були направлені для проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою: « АДРЕСА_1 ». Однак, як вбачається з Акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ2193/1425/АВ від 15 квітня 2019 року, інспекційне відвідування проведено за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: с.Велика Лінина, Старосамбірського району, Львівської області. Так, позивач звертає увагу на те, що адреса: с.Велика Лінина, Старосамбірського району. Львівської області у направленні № 0841 від 10 квітня 2019 року зазначена не була, жодних законних підстав проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за даною адресою відповідачем не вказано, а відтак у відповідності до п.1 ст.4 згаданого Закону державний інспектор праці Головного управління Держпраці у Львівській області повноважень на проведення інспекційного відвідування за вказаною адресою не мав. Також, зазначає позивач, в порушення вимог вказаного Закону та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю вимога щодо пред`явлення об`єкту відвідування або його уповноваженій особі направлення та службового посвідчення перед початком здійснення інспекційного відвідування виконана не була. Окрім цього, позивач звертає увагу на те, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 не є юридичною особою, а тому не може рахуватись «промисловим підприємством» або «сільськогосподарським підприємством». При цьому, на думку позивача, жодного підтвердження того, що особи, які назвались ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і які були на території здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 , перебувають в трудових чи в цивільно-правових відносинах з підприємцем не має. Більше того, пояснення, нібито надані невлаштованими працівниками, записані в акті інспекційного відвідування № ЛВ2193/1425/АВ інспектором, є нічим іншим як домислами самого інспектора, яка проводила інспекційне відвідування, що підтверджується відео файлами, долученими до акту інспекційного відвідування № ЛВ2193/1425/АВ і знаходяться у відповідача. ОСОБА_1 в ході розгляду справи зазначив та неодноразово наполягав на тому, що жодних трудових чи цивільно-правових відносин з особою, зазначеною у Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ2193/1425/АВ як ОСОБА_2 , не має. В нього є найманий працівник ОСОБА_4 (верстатник деревообробних верстатів), який займається постійно ремонтом пилорами і в нього немає потреби у допомозі з ремонтом обладнання. Жодних вказівок йому від ОСОБА_1 щодо підшукання, запрошення інших осіб для допомоги в ремонті чи самого ремонту ОСОБА_4 не надходило. Що робила особа на ім`я ОСОБА_2 під час проведення інспекційного відвідування 12 квітня 2019 року на території господарської площі ОСОБА_1 йому не відомо. Що стосується іншої, зазначеної у акті інспекційного відвідування особи, яка назвалась ОСОБА_3 , то ОСОБА_1 надав пояснення, що з вигляду знає цього чоловіка, як такого, що декілька днів тому прийшов до нього з прохання допомогти у придбанні дощок, посилаючись при цьому на тяжке матеріальне становище. ОСОБА_1 вирішив допомогти, однак сказав, що готових дощок не дасть, а може дати не розпилене дерево, яке в подальшому, коли на пилорамі буде можливість, дозволить також безкоштовно розпилити. З врахуванням цього ОСОБА_1 пояснив, що чоловік, який назвався ОСОБА_3 , приходив впродовж декількох днів на пилораму, щоб з`ясувати коли йому зможуть розпиляти дерево. Просив позов задоволити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржила фізична особа - підприємець ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційним судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який використовує найману працю, Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ2193/1425/АВ від 15.04.2019 року та прийнято постанову про накладення штрафу від 10.05.2019 року за №ЛВ2193/1425/АВ/ФС, яким на позивача накладено штраф у розмірі 250380 грн. 00 коп. Разом з тим, відповідачем видано припис про усунення виявлених порушень від 15.04.2019 року за №ЛВ2193/1425/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення законодавства про працю. Відтак, перевіркою встановлено наступні порушення, а саме: вимог ч.1 і ч.3 ст.24 КЗпП України - в ході проведення інспекційного відвідування (що фіксувався засобами фото - та відео - техніки, матеріали яких долучені до акта, складеного за результатами проведеного інспекційного відвідування), за виконанням трудової функції виявлено ОСОБА_2 , який налаштовував деревообробне обладнання. Як вбачається з наданих ним письмових пояснень він «прийшов допомогти ОСОБА_1 змонтувати пилораму із платою двісті гривень». Із розмови з ОСОБА_3 вказано, що він помагає різати дошки два дні, про гроші з ОСОБА_1 ще не домовлялись. В ході проведеного інспекційного відвідування 12.04.2019 року-15.04.2019 року фізичною особою - підприємцем не надано жодних підтверджуючих документів щодо оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не надано жодних договорів цивільно-правового характеру укладених з виконавцем робіт (послуг) в особі ОСОБА_3. , ОСОБА_2 . Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям припису та накладенням штрафу за порушення законодавства про працю. Органи Держпраці проводять свої перевірки за правилами, установленими в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», але з огляду на особливості, які встановлені в спеціальних законах з питань праці та в міжнародних договорах. Сфера проведення інспекційних відвідувань регулювалася постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України» та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295). Проте, правила з Порядку № 295 розходяться з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності», який має вищу юридичну силу. Органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, які зазначені у ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності» як органи, що здійснюють державний нагляд (контроль), повинні здійснювати такий контроль у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Частина 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачає, що зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч.1, ч.4, ч.6-8, абзацу 2 ч.10, ч.ч.13 та 14 ст. 4, ч.ч.1-4 ст. 5, ч.3 ст. 6, ч.ч.1-4 та ч.6 ст. 7, ст.ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст. 22 цього Закону (далі - норми, дотримання яких є обов`язковим). Частиною 2 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності» передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності» зазначається, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу інспекційного відвідування серед іншого обов`язковим є зазначення найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід та місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід. Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. В порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності», у направленні № 0841 від 10 квітня 2019 р„ на підставі якого проведено інспекційне відвідування позивача, посадові особи Головного управління Держпраці у Львівській області були направлені для проведення інспекційного відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: « АДРЕСА_1 ». Проте, як вбачається з Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ2193/1425/АВ від 15 квітня 2019 р., інспекційне відвідування проведено за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: с . Велика Лінина, Старосамбірського району. Львівської області. Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що адреса: с. Велика Лінина, Старосамбірського району, Львівської області у направленні № 0841 від 10 квітня 2019 р. зазначена не була, жодних законних підстав проведення інспекційного відвідування у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за даною адресою відповідачем не вказано, що свідчить про порушення останнім вимог частини 1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності». Разом з тим, у Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ2193/1425/АВ від 15 квітня 2019 року відсутнє посилання за якою саме із вищевказаних адрес виявлено нібито неоформлених працівників. Згідно ч. 5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності» перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Пунктом 9 Порядку № 295 зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. Згідно ч. 11. ст. 4 даного Закону плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи. Проте, в порушення зазначених вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності» та Порядку № 295, 12 квітня 2019 року посадовою особою - інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Блажевською Р.Б. дана вимога щодо пред`явлення об`єкту відвідування або його уповноваженій особі направлення та службового посвідчення перед початком здійснення інспекційного відвідування виконана не була. Інспектор Головного управління Держпраці у Львівській області не пред`явила направлення та посвідчення, інспекційне відвідування проведене у відсутності Позивача чи уповноваженої особи, а саме направлення № 0841 від 10.04.2019 р. на проведення перевірки було надано вже по факту проведення перевірки. Відтак, зазначені протиправні дії відповідача призвели до грубого порушення прав позивача щодо недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, так як у відповідності до п.14 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування маг право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі відсутності службового посвідчення. На етапі допуску до перевірки об`єкт відвідування може порушити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Судова колегія апеляційного суду звертає також увагу, що суд першої інстанції необґрунтовано та неправомірно не бере до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 „ зазначаючи, що вони суперечать показанням наданих інспектору Головного управління Держпраці у Львівській області при здійсненні інспекційного відвідування. У постанові Верховного суду від 24 квітня 2019 року по справі №822/1487/18, касаційний суд надав перевагу показам начебто неоформленого працівника, наданого ним у судовому засіданні, над поясненнями цієї ж особи, наданими під час перевірки. Згідно ч. 1 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, (ч. 3 статті 24 Кодексу законів про працю України). Так, свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надавали безпосередньо свої пояснення у суді під присягою, і саме показання наданні в суді повинні братися судом до уваги. В судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 дав показання про те що під час інспекційного відвідування на пилораму прийшов поцікавитися за розпил колоди, коли виходив на вулицю його перестріли перевіряючі, сказав їм що тут не працює та те, що роботу йому на пилорамі не пропонували, а він теж не звертався до позивача про працевлаштування. Свідок додатково зазначив, що на пилорамі знаходився 10- 20 хв., розпилювати деревину позивачу не допомагав. В судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що під час інспекційного відвідування перебував на території пилорами та стверджував, що стояв на проході і його несподівано почали знімати на відео. Щодо свого письмового пояснення, то таке дав під тиском перевіряючи для того щоб його по швидше відпустили. Стверджує, що на пилорамі пробув лише одну годину, деревообробні механізми в цей час не працювали. Зазначає, що на роботу на пилораму не ходив, за працевлаштуванням до позивача не звертався. Відтак, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підтверджують відсутність будь-яких трудових відносин між ними та позивачем. Апеляційним судом також встановлено, що за адресою проведення перевірки: АДРЕСА_2 . підприємницьку діяльність також здійснює дружина позивача - ОСОБА_9 , яка зареєстрована також фізичною особою-підприємцем. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 здійснює підприємницьку діяльність згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за видами: код КВЕД 02.20 Лісозаготівлі: код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний): код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Так, між позивачем (Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Сторона-2) було укладено Договір про спільну діяльність № 1 від 11 липня 2018 року строком на три роки. За даним договором сторони зобов`язуються спільно діяти, без створення юридичної особи та без об`єднання вкладів, з метою забезпечення організації виробництва пиломатеріалів, заготовок, дерев`яних деталей та будівельних конструкцій, інших виробів із дерева та їх відходів, а також їх реалізації для отримання прибутку. За умовами даного Договору Сторона-1 бере на себе такі обов`язки: -здійснювати комплекс заходів спрямованих на отримання необхідної дозвільної документації для виготовлення продукції спільної діяльності. -забезпечувати, у разі необхідності, Сторону-2 доступом до виробничих площ та потужностей. -забезпечувати потреби спільної діяльності в необхідній для роботи інформаційній базі. -здійснювати контроль за виконанням працівниками виробничого плану та якістю готової продукції. -забезпечувати процес виробництва пиломатеріалів, заготовок, дерев`яних деталей та будівельних конструкцій, інших виробів із дерева та їх відходів, відповідно до прийнятої Сторонами програми, а також підготовки їх до зберігання. -забезпечувати потреби спільної діяльності в необхідній для роботи сировині. -забезпечувати належне зберігання на складських площадках підготовлений до реалізації товару та прийняті матеріали від Сторони-2, до моменту їх відвантаження. Сторона-2, за цим Договором про спільну діяльність № 1 від 11 липня 2019 року, бере на себе такі обов`язки: -здійснювати комплекс заходів спрямованих на отримання необхідної дозвільної документації для проведення реалізації продукції спільної діяльності. -використовувати у спільній діяльності виробничі площі та потужності які належить Стороні-1 як на праві тимчасового перебування так і на правах оренди. -організовувати збут товару та замовлення кругляка для оброблення. -здійснювати заходи по забезпеченню реалізації продукції спільної діяльності, розширенні ринку збуту. -забезпечувати, у разі необхідності, для виконання спільної діяльності осіб, із яким особисто укладати цивільно-правові чи трудові договори для сортування, штабелювання та пакетування товару, ремонту обладнання тощо. Разом з тим, 11 липня 2018 року, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 було укладено Договір № 01 оренди частини нежитлового приміщення, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строк до 10.07.2021 року частину нежитлового виробничого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 10,4 кв.м. що позначена на поверховому плані на будівлю під №

4. Також, 11 липня 2018 року, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Замовник) укладено Договір підряду 07/18 про виготовлення продукції із сировини замовника строком до 31.12.2019 року, предмет якого наступний: «Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виготовити відповідно до умов цього Договору продукцію, а Замовник зобов`язується прийняти цю продукцію і оплатити вартість її виготовлення». На виконання Договору підряду 07/18 про виготовлення продукції із сировини замовника від 11 липня 2018 року між нами було підписано: Акт приймання-передачі від 15 жовтня 2018 року (виконавець виконав роботи по розпиловці сировини та передав пиломатеріали об`ємом 181,34 м. куб. вартістю виконаних робіт 27 202,00 грн.); Акт приймання-передачі від 24 грудня 2018 року (виконавець виконав роботи по розпиловці сировини та передав пиломатеріали об`ємом 33,23 м. куб. вартістю виконаних робіт 4 984,60 грн.). За підписаними актами приймання-передачі, Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 у повному обсязі оплатила виконані роботи, що стверджується квитанцією № 0.0.1163908068.1 від 19 жовтня 2018 року та дублікатом квитанції № №JBKLICQO1O6V46 від 26.12.2018 року. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 також відпущено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 пиломатеріали обрізні хвойної породи (ялиця) об`ємом 20,00 м. куб., вартістю 50000,00 грн. згідно накладної № 08/04/2019 від 08 квітня 2019 року. Зазначені спільні фактичні та господарські відносини між суб`єктами господарювання здійснюються у т.ч. на виконання взятих на себе описаних зобов`язань. Враховуючи обґрунтованість викладеного, на виконання взятих на себе суб`єктами господарювання описаних зобов`язань на території виробничих приміщень та здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_2 можуть перебувати також інші особи, які перебувають із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 у цивільно- правових чи трудових відносинах. Згідно ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 4424.80 грн. та 6637,20 грн. всього на суму 11062,00 грн. Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 являються підставними і обґрунтованими. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задоволити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року у справі №1.380.2019.002712 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Визнати протиправним та скасувати припис № ЛВ2193/1425/АВ/П від 15.04.2019 р. про усунення виявлених правопорушень, винесений головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області. Визнати протиправною та скасувати постанову № ЛВ2193/1425/АВ/ФС від 10.05.2019 р. про накладення штрафу у розмірі 250380,00 грн., винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О. О. Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (ЄДРПОУ 39778297) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 11062,00 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 12.02.2020р.