Постанова 4813 № 947/21516/19

Номер провадження: 22-ц/813/4601/20 Номер справи місцевого суду: 947/21516/19 Головуючий у першій інстанції Васильків О. В. Доповідач Черевко П. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Черевка П.М., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., за участю секретаря - Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, встановив: 09.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким визначити тимчасові обмежування його прав відносно заявника для можливості вирішення питання щодо розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що з 2014 року по серпень 2019 року вона та ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 . При цьому заявник вказувала, що ОСОБА_2 з 19.01.2019 року погрожував застосуванням фізичного насильства аж до вбивства, залякує криміналітетом, постійно вчиняє сварки в присутності сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому завдається шкода психологічному здоров`ю, також пише СМС з погрозами та образами заявниці та її батькам. З 14.08.2019 року заявник з матір`ю шість разів викликали поліцію 102 та писали заяви до Таїровського ВП, яким 03.09.2019 року був виписаний терміновий обмежувальний припис. 27.08.2019 року в присутності дільничного інспектора в телефонній розмові на гучній мові ОСОБА_2 принижував заявницю та погрожував їй, внаслідок чого у ОСОБА_1 піднявся тиск і була викликана швидка допомога, оскільки заявник є гіпертоніком з інвалідністю 2-ї групи. Заявник ОСОБА_1 зазначає, що існує реальна загроза її життю та здоров`ю, вона боїться залишатись з сином в квартирі одна, боїться виходити на прогулянки з сином на вулицю, бо впевнена, що ОСОБА_2 помститься їй за виклик поліції. Також заявниця боїться за життя її батьків, оскільки ОСОБА_2 погрожував їм розправою. В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник уточнила, що просить встановити обмеження, передбачені ч.2 п.п.1 та 4 ст.26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме заборони перебувати в квартирі та заборони наближатися на 300 м. до квартири. В запереченні ОСОБА_2 посилався на те, що після 7 років сімейного життя протягом останніх 6 місяців шлюбні відносини між ними поступово погіршились через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_4 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано, що ОСОБА_2 вже було виписано терміновий заборонений припис, який виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого повторно 14.08.2019 року. На теперішній час сімейні стосунки не підтримуються, в суді перебувають цивільні справи про розірвання шлюбу та поділ майна. Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_5 та подруги звертались з заявами до Таїровського ВП Київського ВП ГУ НП в Одеській області з приводу скандалів з ОСОБА_2 та психологічного насильства з його боку. Проте, стороною ОСОБА_1 не було надано доказів щодо внесення до ЄРДР випадків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї та факту притягнення його до відповідальності. На думку суду, не заслуговують на увагу надані у якості доказу копії талонів-повідомлень від 15.08.2019 року та 29.08.2019 року, оскільки з вказаних копій не вбачається, яких саме заяв вони стосуються, а також наслідки таких звернень. Надані до заяви ОСОБА_1 докази підтверджують наявність між подружжям Новікових конфліктних стосунків, в тому числі з приводу поділу майна, що є предметом розгляду іншої справи. При цьому учасниками справи не оспорюється факт того, що багато спірних питань між ними виникло саме з приводу поділу спільного майна, а саме квартири АДРЕСА_2 . Доводи сторони ОСОБА_1 щодо того, що ОСОБА_2 погрожував застосуванням фізичного насильства аж до вбивства, залякує криміналітетом, постійно вчиняє сварки в присутності сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому завдається шкода психологічному здоров`ю, належними та допустимими в сенсі ст.ст.77, 78 ЦПК України доказами не підтверджені. Судом першої інстанції досліджені відеозаписи трьох телефонних розмов на гучній мові між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 при спілкуванні зі своєю дружиною використовує нецензурну лайку, постійно ображає особисто її та її матір, вимагає відсутності вдома матері заявниці, коли він має намір прийти, а з роздруківки телефонної переписки через Viber також вбачається використання ОСОБА_2 нецензурної лексики та образи. При цьому як вбачається з матеріалів справи, що заінтересована особа ОСОБА_2 після конфлікту з викликом поліції добровільно зібрав свої речі та покинув квартиру. В подальшому до спірної квартири він не приходив, терміновий заборонний припис від 03.09.2019 року не порушував. Окрім того, в суді першої інстанції мати заявника ОСОБА_1 ОСОБА_5 підтвердила, що телефонна переписки через Viber мала місце один раз та більше не повторювалась. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому, відповідно до вимог Закону ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції при винесені рішення не було враховано, що ОСОБА_2 вже було виписано терміновий заборонений припис, який виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та з копії супровідних листів до матеріалів за зверненнями ОСОБА_5 до поліції, з яких вбачається, що у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку з цим внесення відповідної інформації до ЄРДР, матеріали направляються для їх розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» або ж в порядку, визначеному Розділом IV Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права . Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення немає. Колегія суддів, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін. Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняКиївського районного суду м.Одеси від 13 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03.02.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький