Постанова 4811 № 464/6290/22

Справа № 464/6290/22 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 22-ц/811/205/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Зеліско-Чемерис К.Р. з участю представника заявниці ОСОБА_1 , заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника заінтересованих осіб ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Федькович Галини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2022 року в справі за заявою ОСОБА_5 , заінтересовані особи ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, - встановив: У грудні 2022 року заявниця ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо заінтересованих осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строком на шість місяців, із визначенням таких заходів тимчасового обмеження прав: зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди постраждалим особам ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_8 у користуванні рухомим майном, що є особистою приватною власністю заявниці та її дітей, та які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу до цієї квартири через передачу ключів від її вхідних дверей; заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наближатися на відстань менше 300 м. до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 ; до місця навчання постраждалої дитини, малолітньої ОСОБА_8 за адресою: середня загальноосвітня школа № 90, м. Львів, вул. Антоненка-Давидовича, буд. 2.; до місця роботи постраждалої особи ОСОБА_5 , за адресою: магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", АДРЕСА_3 . Заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_5 та малолітньою ОСОБА_8 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Заяву обґрунтовувала тим, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 8 жовтня 2003 року. У шлюбі у них народилися двоє спільних дітей: повнолітній ОСОБА_9 та малолітня ОСОБА_8 . Її чоловік ОСОБА_6 вчиняє щодо неї та дітей домашнє насильство протягом тривалого часу. Нещодавно насильство щодо неї почала вчиняти також мати чоловіка, ОСОБА_3 . Так, упродовж більше двох років ОСОБА_6 вчиняє такі види насильства щодо неї та дітей: фізичне, психологічне, економічне. Що стосується свекрухи ОСОБА_3 , то останнім часом вона почала ображати її та принижувати, зокрема у публічних місцях. Зазначає, що насильство ОСОБА_6 відбувається на очах дітей. Останній не зважає, що така його поведінка насамперед шкодить здоров`ю, нормальному розвитку малолітньої ОСОБА_10 , є для неї травмуючою та вселяє у дівчинку почуття страху і беззахисності. У ніч з 3 на 4 листопада 2022 року ОСОБА_6 було видано терміновий заборонний припис на 9 діб із зобов`язанням залишити наше спільне місце проживання та забороною перебувати там, чи контактувати зі мною як з постраждалою особою. Насильницька поведінка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджена належними доказами, ставить під загрозу життя та безпеку її, та їхніх дітей, суперечить інтересам, що мають істотне значення. Тому просила задовольнити заяву про видачу обмежувального припису, оскільки це наразі єдиний дієвий спосіб захистити її і малолітню дитину від насильства з боку кривдників. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , вважає таким, що ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, обставини, які мають значення доля справ, встановлені судом неправильно внаслідок неналежного дослідження та оцінки доказів та через упередженість судді. Зокрема зазначає, що суд не з`ясував усіх обставин домашнього насильства з боку чоловіка та свекрухи щодо неї та дітей. Заявниця детально описала види насильства, яким піддавалася вона, син та донька з боку ОСОБА_11 (фізичне, психологічне, економічне), а також психологічне насильство з боку ОСОБА_3 . Також, заявниця надала вичерпні відповіді на питання щодо оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, як з боку чоловіка, так і свекрухи. На підтвердження фактів домашнього насильства надала низку належних доказів, кожен з яких є належним, допустимим та достовірним сам по собі, а також в сукупності з іншими доказами. Окрім того, на стадії апеляційного оскарження просить долучити додатковий доказ відповідь на адвокатський запит з Відділу поліції №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 28 грудня 2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 двічі зверталась до поліції 17.12.2022 та 19.12.2022. Звернення стосувалися того, що чоловік заявниці не впускав її додому аби забрати свої речі, а також того, що останній прийшов до неї на роботу і заважав працювати. Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що заявниця не довела систематичності вчинення стосовно неї насильства після видачі термінового забороненого припису стосовно ОСОБА_12 . Вважає, що рівень небезпеки, і відповідно ризик повторного вчинення ОСОБА_11 домашнього насильства є безумовно високим. Неприпустимо змушувати заявницю «чекати» на ще більш кричущі випадки насильства у свій бік та у бік малолітньої дитини лише для того, аби отримати можливість захистити себе через інститут обмежувального припису. Зазначає, що застосування заходів, про які просить заявниця, матимуть мінімальний вплив на життя заінтересованих осіб, в жодній мірі не обмежуватимуть їхнє право власності а лише убезпечить заявницю з донькою від домашнього насильства з боку кривдників. Відповідно такі заходи є легітимними, пропорційними, спів мірними та справедливими. Наголошує на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», проігнорував його основні засади, порушив норми міжнародного права, обов`язкові для застосування Україною, не застосував ст.ст. 26, 53, 56 Стамбульської конвенції, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про які зазначено у заяві. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з такого. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.12 ЦПК України). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після видачі термінового забороненого припису стосовно ОСОБА_6 , останній продовжував систематично вчиняти стосовно неї домашнє насильство, у зв`язку з чим існують обґрунтовані ризики застосування заінтересованою особою насильства у будь-якому його прояві, що є її процесуальним обов`язком у силу положень статей 12,81 ЦПК України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що тимчасове обмеження прав ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з метою забезпечення безпеки постраждалої особи, шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є непропорційним заходом втручання у права та свободи особи. В даному випадку відсутній високий рівень ризику повторного вчинення домашнього насильства, надані докази по справі не підтверджують систематичну протиправну поведінку ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Колегія судді погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на час звернення до суду із заявою, перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.2003, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі в сторін народились двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серій НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . Відповідно до відомостей з реєстру Львівської міської територіальної громади ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак, відповідно до розписки сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , останні з 04.11.2022 проживають за адресою АДРЕСА_2 . Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Частина 2 ст. 27 Конституції України закріплює, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. За положеннями статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. У частинах 3, 4 статті 26 цього Закону зазначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи - пункт 9 частини першої статті 1 Закону). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Згідно із пунктом першим частини першої статті 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону. Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі справа № 216/4309/21, провадження № 61-1199св22. Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявником в якості доказів вчинення домашнього насильства надано: - терміновий заборонений припис стосовно кривдника ОСОБА_6 винесений 04.11.2022 інспектором ВП№2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області; - консультативний висновок психолога від 22.11.2022, згідно якого практичним психологом ОСОБА_15 рекомендовано забезпечити доньці ОСОБА_16 спокійні, адекватні умови проживання. Не травмувати дитину постійними сварками, убезпечити її від різних форм насилля; - заяву ОСОБА_5 адресовану в Сихівський ВП у Львівській області, в якій просить прийняти міри до її свекрухи ОСОБА_7 , яка прийшла до неї на роботу та почала без причин шарпати за руку, ображати, кричати на весь магазин, принижувала честь і гідність її та грубо порушила громадський порядок в магазині; - відповідь ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області щодо розгляду звернень ОСОБА_5 ; - заяву ОСОБА_5 про вчинення домашнього насильства від 20.12.2022, відповідно до якої просить притягнути ОСОБА_6 до відповідальності за ст.173-2 КУпАП.; - флеш накопичувач на якому знаходиться відеозапис. Із поданих доказів слідує, зокрема, терміновий заборонений припис стосовно кривдника ОСОБА_6 винесений 04.11.2022 інспектором ВП№2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, що підтверджує існування конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зокрема до ОСОБА_6 вжиті такі заходи термінового заборонного припису: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборонити вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонити в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника був винесений строком на 9 діб з 00 год. 50 хв. 04.11.2022 та діє до 00 год. 50 хв. 13.11.2022р. Надаючи правову оцінку консультації психолога ОСОБА_15 на звернення від 22 листопада 2022 року, колегія суддів звертає увагу на те, що в сім`ї ОСОБА_17 існує конфлікт тривалий час, через який ОСОБА_5 з дітьми змушена проживати за іншою адресою, відмінною від реєстрації. Часті конфлікти у сім`ї викликають в дітей сильну тривогу, страх за матір. Дочці рекомендовано забезпечити спокій, адекватні умови проживання, убезпечити від різних форм насилля. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства. Матеріали справи беззаперечно свідчать, що малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стала свідком погроз, словесних образ її матері з боку батька ОСОБА_6 . В дитини присутній підвищений рівень тривожності, а відтак донька є жертвою психологічного насильства. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не заперечував того факту, що всі конфліктні ситуації мали місце у присутності дітей, однак наголошував на тому, що заявниця провокувала його на конфлікт. Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові КЦС ВС від 19.05.2020 №404/5203/19 (61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України). З матеріалів справи встановлено, що 20.12.2022 ОСОБА_5 зверталася до відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП України у Львівській області із заявою про вчинення домашнього насильства, де зазначила, що 19.12.2022 о 12,45 год. її чоловік ОСОБА_6 прийшов до неї на роботу у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_3 , він голосно вимагав, щоб вона вийшла з ним поговорити, однак вона відмовилася. Він не зважав на це, ще голосніше примушував її вийти до нього, тому вона не могла працювати, їй було соромно перед співробітниками та покупцями, відтак вона викликала поліцію. Крім цього, 17.12.2022 вона прийшла за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1 , щоб забрати дитячі речі, зокрема інгалятор. ОСОБА_6 двері не відчиняв, сказав по телефону, що його немає вдома, вона викликала поліцію, працівники, які прибули на місце йому телефонували, однак він не відповідав (а.с. 40). У вказаних діях ОСОБА_6 вбачала умисні дії економічного насильства. У відповіді від 28.12.2022 за підписом начальника відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП України у Львівській області на ім`я адвоката ОСОБА_1 повідомлено, що по даній заяві уповноваженим працівником поліції проводилася перевірка згідно із ЗУ «Про звернення громадян», про результати перевірки не зазначено (а.с. 95). Крім цього, 07.02.2023 начальник відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП України у Львівській області Р. Козуб повідомив заявницю ОСОБА_18 , що проведеними заходами не встановлено причетність ОСОБА_6 до вчинення домашнього насильства відносно неї та дочки за наслідками розгляду її звернення від 27.01.2023 (а.с. 41). Відповідно до довідки про результати проведення перевірки за зверненням ОСОБА_18 від 27.01.2023, складеної інспектором СЮП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області М. Жолнович, перевіркою не встановлено ознак адміністративного чи кримінального правопорушення (а.с. 29). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявницею ОСОБА_5 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що після видачі 04.11.2022 термінового забороненого припису стосовно ОСОБА_6 , останній продовжував систематично вчиняти стосовно неї або дітей домашнє насильство, у зв`язку із чим існують обґрунтовані ризики застосування ОСОБА_6 насильства у будь-якому його прояві. Щодо застосування обмежувальних заходів відносно ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 систематично вчиняє стосовно ОСОБА_5 домашнє насильство, зважаючи на те, що ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_6 разом із заявником не проживає, оскільки має інше місцем проживання, відмінне як від заявника, так і заінтересованої особи ОСОБА_6 . Докази вчинення фізичного та економічного насильства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 матеріали справи не містять. Посилання заявника на відеозаписи за місцем її праці у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_3 ), як докази психологічного насильства над нею свекрухи, не можуть розцінюватися як таке, оскільки свідчать про наявність неприязних стосунків та конфліктів, які виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За таких обставин, оскільки судом не встановлено випадків домашнього насильства відносно ОСОБА_5 зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_3 , а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису і відносно ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги про те що суд першої інстанції не встановив обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, спростовуються викладеними висновками в оскаржуваному рішенні суду з наданням належної оцінки кожному наявному доказу в матеріалах справи. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну ОСОБА_5 , в інтересах якої дії адвокат Федькович Галина Володимирівна залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 липня 2023 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк