Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15508/20

Справа № 127/15508/20 Провадження № 22-ц/801/1724/2020 Категорія: 114 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Юлія Олександрівна, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Вохмінової О. С. в м. Вінниці, зі складенням повного тексту судового рішення 24 липня 2020 року, у цивільній справі № 127/15508/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, встановив: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, яку обґрунтувала тим, що перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 з 20.10.2018, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Їх родина проживає за адресою: АДРЕСА_1 , квартира у спільній частковій власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , по 1/2 частці. Під час спільного проживання ОСОБА_2 постійно висловлювався на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою, завдавав їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого заявник декілька разів викликала працівників поліції. В даний час ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями та у присутності їх малолітньої дитини та сусідів чинить відносно ОСОБА_1 домашнє насильство, погрожує їй фізичною розправою. Він також приводить квартиру у нежитловий стан, б`є вікна, ламає меблі. Від домашнього насильства страждає малолітня ОСОБА_3 , 2018 року народження. З приводу вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відділу поліції із відповідними заявами. 14.05.2020 та 23.05.2020 року до ЄДРДР внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 за ст. 125 ч. 1 КК України. Оскільки ОСОБА_2 систематично чинить психологічне та фізичне насильство відносно заявника, ОСОБА_1 вважає, що існує реальна загроза повторного вчинення, тому, з метою захисту її прав, на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», просила видати обмежувальний припис щодо заборони ОСОБА_2 перебувати з нею в місці спільного проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявником не було доведено, що вона є особою, яка постраждала від насильства з боку ОСОБА_2 і потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази в сукупності, відсутність ризиків вірогідності вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення для заявника, суд дійшов висновку, що підстав для видачі обмежувального припису у виді заборони перебувати в місці спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , немає. Не погодившись із судовим рішенням, заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бойко Ю. О., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення цієї справи, оскільки ОСОБА_2 систематично чинить психологічне і фізичне насильство і заявниця ОСОБА_1 , як жертва потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», просить скасувати рішення та ухвали нове про задоволення заяви. Основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що на сьогоднішній день існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо заявниці ОСОБА_1 , і такі ризики є реальними. А тому за встановлених по справі обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог постраждалої ОСОБА_1 щодо видачі обмежувального припису, є необґрунтований та безпідставний, оскільки позбавляє заявника гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи адвокат Цвєтков О. В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивований тим, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, при цьому заявник не зазначає взагалі які факти залишились поза увагою суду першої інстанції або дослідженні з порушенням. В судовому засіданні представник заявника адвокат Бойко Ю. О. підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити. Представник заінтересованої особи адвокат Цвєтков О. В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 20.10.2018 (а.с.26). ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 (а.с.27). З 05.07.2019 ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.31). Родина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 1/2 частці. 06.12.2019 ОСОБА_1 подарувала 1/2 частку цієї квартири ОСОБА_2 (а.с.34). ОСОБА_1 упродовж 2019 2020 років сім разів зверталась до поліції з приводу неправомірних дій її чоловіка: 12.09.2019, 16.10.2019, 19.12.2019, 13.03.2020, 29.05.2020 двічі та 10.06.2020 (а.с.6). 12.09.2019 відносно ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол серії ГР 260342 за ст. 173-2 КУпАП, відповідно до якого 12.09.2019 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_1 , ображав її нецензурними словами та словесно погрожував фізичною розправою (а.с.37). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.09.2019 ОСОБА_2 було звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП за малозначністю вказаного правопорушення та закрито провадження у справі (а.с.38). 16.10.2019 ОСОБА_1 звернулась в поліцію із заявою, просила вжити заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який за місцем їх проживання намагався вчинити бійку, висловлювався нецензурною лайкою (а.с.10). З відповіді Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 24.10.2019 (а.с.12), вбачається, що ознаки кримінального правопорушення у даному випадку відсутні, опитати ОСОБА_2 та притягнути його до відповідальності не представилось можливим, оскільки не було встановлене його місцезнаходження. 13.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до Київського відділення поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області і просила вжити заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який за місцем їх проживання погрожував їй фізичною розправою та пошкодив вхідні двері квартири (а.с.7). З відповіді Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 06.04.2020 (а.с.9) вбачається, що із ОСОБА_2 було проведено бесіду профілактичного характеру про неприпустимість протиправної поведінки та рекомендовано вирішувати спірні питання мирним шляхом або в суді, а також складено протокол про адміністративне правопорушення. 26.03.2020 відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол № 260388 за ст. 173-2 КУпАП (а.с.39). Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2020 провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 173-2 КУпАП було закрито за закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 40). 29.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Київського відділення поліції ВВП ГУНП у Вінницькій області з заявою і просила вжити заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який за місцем їх проживання вчинив крадіжку правовстановлюючих документів на квартиру, пошкодив майно (а.с.13). З відповіді Київського відділення Вінницького відділення поліції ГУНП у Вінницькій області від 11.06.2020 (а.с.15) вбачається, що ознаки кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2 відсутні, діяння малозначне, суспільної небезпеки не становить, оскільки шкоди не заподіяло. 29.05.2020 УПП від ОСОБА_1 була прийнята заява, відповідно до якої вона просила вжити заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який, маючи доступ до квартири, виносить речі та псує меблі, приводить до квартири незнайомих їй людей та погрожує їй застосувати фізичну силу, висловлюється нецензурною лайкою, погрожує спалити квартиру (а.с.16). 29.05.2020 поліцейським взводу роти 4 БУПП було прийнято терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 (постраждала особа ОСОБА_1 ) із зобов`язанням залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи на 5 діб: з 18.30 год. 29.05.2020 до 18.00 год. 03.06.2020 (а.с.42). Адреса місця проживання постраждалої особи не зазначена, протокол про адміністративне правопорушення не складений. 10.06.2020 ОСОБА_1 надала письмові пояснення Київському ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, відповідно до яких також просила вжити заходів відносно її чоловіка ОСОБА_2 , який пошкодив приміщення її квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17): вибив вікна, пошкодив холодильник, колонку та меблі, які знаходились у квартирі, розмалював стіни в помешканні (а.с.19). 14.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про те, що 12.05.2020 за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження (а.с.20). Дану заяву було внесено до ЄРДР № 12020020010001092. Із висновку експерта № 494 від 15.05.2020 року вбачається, у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: садна в тім`яній ділянці праворуч, на слизовій оболонці правої щоки; синці в лобно-тім`яній ділянці ліворуч, на верхніх повіках правого та лівого очей, в ділянці проекції правого плечового суглобу, на правому та лівому плечах, в ділянці проекції правого ліктьового суглобу, на правому передпліччі, на правій та лівій кистях, на правій та лівій гомілках. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення відповідають 12.05.2020 року, за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я (а.с.22-23). Доказів щодо оголошення підозри немає. 23.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про те, що 23.05.2020 приблизно о 14.30 год. біля будинку за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік ОСОБА_2 наніс їй тілесні ушкодження у вигляді ударів по голові, обличчю, тулубу (а.с.21). Дану заяву було внесено до ЄРДР № 12020020010001154. Із висновку експерта № 528 від 26.05.2020 вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження: синці на правому плечі, в ділянці проекції лівого колінного суглобу; синець та садно на лівому передпліччі. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення відповідають 23.05.2020, за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень та не являлись небезпечними для життя в момент їх заподіяння (а.с.24-25). Доказів щодо оголошення підозри немає. 26.05.2020 ОСОБА_1 отримала направлення до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 01-07/601 для надання соціальних послуг у зв`язку із складною життєвою ситуацією: вчинення домашнього насильства співмешканцем за місцем спільного проживання (а.с.30). Порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису визначено главою 13 розділу ІV ЦПК України. Відповідно до положень статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також під час вирішення такої категорії справ обов`язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950року) є фундаментальною основою в галузі прав і свобод людини, її законних інтересів та потреб. Одна з ключових особливостей Конвенції полягає в тому, що вона не тільки встановлює права та свободи людини, але і передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав на міжнародному рівні. Конвенція та протоколи до неї за юридичною природою є обов`язковим міжнародним правовим договором, який запровадив систему національного контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні. 07 листопада 2011 року Україною було підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 систематично чинить психологічне і фізичне насильство, тому існує реальна вірогідність повторного вчинення домашнього насильства кривдником і як жертва, вона потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно пунктів 3, 4, 5, 7, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя). Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 та пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа. За частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що належних і достатніх доказів з метою оцінки ризиків оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, заявник не надала. Судом враховано, що в матеріалах справи наявні лише звернення ОСОБА_1 і відсутні докази щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. 17.09.2019 Вінницький міський суд Вінницької області звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП при малозначності вчинених дій і обмежився усним зауваженням. В матеріалах справи була заява ОСОБА_1 , згідно якої вона помирилась з чоловіком і просила суд його суворо не карати. 19.06.2020 Вінницький міський суд Вінницької області закрив провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і вина його у вчиненні домашнього насильства за подіями 13.03.2020 року встановлена не була. Інших належних і допустимих доказів в підтвердження систематичного вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій відносно ОСОБА_1 , а також ризиків подальшого вчинення дій щодо домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, в матеріалах справи немає. Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, наданим заявником з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків з наданням заявником доказів на підтвердження настання відповідних обставин. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №756/2072/18. Разом з тим, як об`єктивно встановлено судом першої інстанції, беззаперечних доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявник до суду не надала. Хоча відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження вимог заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 надала докази її неодноразових звернень до правоохоронних органів з приводу вжиття заходів відносно ОСОБА_2 , внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України. Проте ОСОБА_2 про підозру у вчиненні вказаних правопорушень не повідомлявся, до адміністративної чи кримінальної відповідальності в будь-якому вигляді за вказаними фактами не притягався. Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 від 29.05.2020 не є достатнім доказом ризиків вчинення ним насильства в сім`ї. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 з березня 2020 року постійно проживає в квартирі його матері по АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживає. Доказів того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою по АДРЕСА_1 , порушує правила співжиття, псує меблі, суду не надано. В апеляційній скарзі відсутні доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, при розгляді справи у апеляційному суді скаржник також не надала будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, 344, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Юлія Олександрівна, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 липня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 30 жовтня 2020 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник