Постанова 4817 № 607/6931/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/6931/22 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/682/22 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 331500000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 серпня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Дідух М.Є. та сторін: заявника ОСОБА_1 , її представника адвоката Бочана І.П., заінтересованої особи ОСОБА_2 та його представника адвоката Сампари Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/6931/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, - В С Т А Н О В И В: у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу ОСОБА_2 обмежувального припису, яким заборонити йому наближатися до неї на відстань менше 100 метрів, на строк шість місяців (а.с. 1-2). В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилося двоє синів, які на даний час є повнолітніми. З липня 2021 року у сторін фактично припинилися шлюбні відносини. Вказує, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа №607/22779/21 за її позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. А також зазначає, що 02 квітня 2022 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 , у якому заявниця здійснює підприємницьку діяльність, вчинив відносно неї насильство та безпричинно наніс ОСОБА_1 декілька ударів кулаками у різні ділянки тіла, знівечивши його синцями та гематомами, чим спричинив їй тілесні ушкодження. Як вказує ОСОБА_1 , слідчий їй повідомив про те, що на даний час за цим фактом завершено досудове розслідування і справа передається до суду. Окрім цього, 03 червня 2022 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , не дочекавшись рішення суду про поділ набутого спільного майна подружжя, найняв невідомих охоронців і намагався самоправно і незаконно проникнути у квартиру АДРЕСА_2 вказаного будинку, і насильницьким способом виселити з неї спільного старшого сина - ОСОБА_3 з дружиною та малолітньою дитиною, і знову вчинив щодо неї насильницькі дії, заподіявши заявниці тілесні ушкодження. Із вказаних підстав заявник ОСОБА_1 просить видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_3 (фактичне місце проживання с. Заздрість, Теребовлянського району, Тернопільської області) обмежувальний припис, яким заборонити йому наближатися до неї на відстань менше 100 метрів на строк шість місяців. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, згідно якого заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до ОСОБА_1 , за винятком приміщення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та прилеглої до нього території за адресою: АДРЕСА_4 . Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Повідомлено не пізніше наступного дня з дня ухвалення судового рішення уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 для взяття його на профілактичний облік, а також повідомлено виконавчі органи міської ради за місцем проживання (перебування) заявника (а.с. 61-64). Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, згідно якого заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до ОСОБА_1 , за винятком: - приміщення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та прилеглої до нього території за адресою: АДРЕСА_4 ; - інших приміщень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прилеглих до них територіях, у яких здійснюється розгляд судових справ учасниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - приміщення Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції та прилеглої до нього території; - інших приміщень правоохоронних органів, у яких здійснюється проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, учасниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - місць де повинні проводитись слідчі та інші процесуальні дії в зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальних провадженнях, учасниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Копію додаткового рішення направлено учасникам справи. Додаткове рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Повідомлено не пізніше наступного дня з дня ухвалення додаткового судового рішення уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 для взяття його на профілактичний облік, а також повідомлено виконавчі органи міської ради за місцем проживання (перебування) заявника (а.с. 67-68). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року у справі №607/6931/22 та прийняти нове рішення у справі №607/6931/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису яким відмовити у видачі обмежувального припису строком на шість місяців, відносно ОСОБА_2 , посилаючись на те, що воно винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, а також, без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи (а.с. 74-76). В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 , як на підставу видачі обмежувального припису посилається на конфлікт, що мав місце 02 квітня 2022 року в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, з його боку жодних насильницьких дій щодо ОСОБА_1 вчинено не було, оскільки остання була не задоволена його візитом в магазин, почала загострювати ситуацію та провокувати конфлікт, подряпавши йому обличчя. Кримінальне провадження, на яке посилається заявниця розпочате на підставі її заяви, яка є нічим інакшим як наклепом та підготовкою плацдарму для теперішній дій ОСОБА_1 . Вказує, що 03 червня 2022 року після 10:00 години, він прибув за адресою: АДРЕСА_5 , щоб увійти в дану квартиру, адже, доступ до неї обмежений і жодних насильницьких дій щодо ОСОБА_1 не було і не було умислу на їх вчинення. Натомість, сама заявниця почала здійснювати агресивні та насильницькі дії щодо нього, коли він прибув зі своїм представником, щоб увійти у квартиру, а саме: прокусила йому палець, подряпала обличчя та викрала мобільний телефон (Айфон, орієнтовною вартістю 12 000 гривень), що підтверджується відеозаписом. Крім того, судом першої інстанції протиправно взято до уваги твердження свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки їх покази повністю спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом подій, що мали місце 03 червня 2022 року. Поряд з цим, суд не взяв до уваги покази іншого свідка ОСОБА_5 , яка зазначила, що ОСОБА_1 ображає ОСОБА_2 , який ніколи її не бив. Судом також не враховано покази свідка ОСОБА_6 , яка була очевидцем подій, які трапилися 03 червня 2022 року. Під час обох інцидентів (02 квітня 2022 року та 03 червня 2022 року) ініціатором була ОСОБА_1 . Щодо наявності консультативного висновку спеціаліста №4548 від 04 червня 2022 року згідно яким ОСОБА_1 встановлено діагноз забій с/з правого плеча, забій лівого ліктьового суглобу, забій правого кульшового суглобу та забій тім`яної ділянки голови не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить інформації про особу, яка завдала цих ушкоджень. Крім цього, судом безпідставно не взято до уваги консультативний висновок №4607 від 03 червня 2022 року, яким діагностовано ОСОБА_2 ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин тімені зліва, множинні забої, кровопідливи правого плеча, після травматичний поліартрит правого плечового суглоба. Підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу обмежувального припису має штучний характер, щоб унеможливити доступ ОСОБА_2 до спільного майна подружжя, щодо якого зараз йде спір та розглядається справа №607/22779/21, в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області. ОСОБА_1 своїм правом на відзив не скористалася. У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Сампара Н.М. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладеній в ній. ОСОБА_1 та її представник адвокат Бочан І.П. апеляційної скарги не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі від 06 лютого 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, Серія НОМЕР_1 , яке видане 06 лютого 1993 року у с. Заздрість Теребовлянського району Тернопільської області, запис за №2 (а.с. 3). Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 04 квітня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 зареєстроване кримінальне провадження №12022216040000303 за фактом того, що 02 квітня 2022 року близько 11:00 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наніс декілька ударів руками в різні ділянки тіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим спричинив тілесні ушкодження останній (а.с. 4). Згідно консультативного висновку спеціаліста №4548 від 04 червня 2022 року у ОСОБА_1 встановлено діагноз забій с/з правого плеча, забій лівого ліктьового суглобу, забій правого кульшового суглобу, забій тім`яної ділянки голови (а.с. 5). Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно, які долучені судом за клопотанням адвоката Сампари Н.М. до матеріалів справи ОСОБА_2 є власником гаражів: АДРЕСА_6 у АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 у АДРЕСА_8 у АДРЕСА_9 , а також квартири АДРЕСА_10 , квартири АДРЕСА_11 (а.с. 19-24). Згідно консультаційного висновку №4607 від 03 червня 2022 року за результатами самозвернення ОСОБА_2 у останнього діагностовано ЗЧМТ, струс головного мозку під знаком ?, забій м`яких частин тімені зліва, множинні забої, кровопідливи правого плеча, післятравматичний поліартрит правого плечевого суглобу (а.с. 25). Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець із 11 січня 2006 року та є платником єдиного податку, що доводиться долученими до матеріалів справи відповідними свідоцтвами (а.с. 26-28). У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який працює менеджером магазину Водолій по АДРЕСА_1 повідомив, що у квітні 2022 року був свідком того, як у приміщенні вище вказаного магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відбувся конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , під час якого він чув крики ОСОБА_1 про допомогу. Прийшовши на склад магазину, він бачив як ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 , при цьому тримаючи її за передпліччя та шию. Свідок вказав, що намагався цьому перешкодити та став між ними. Однак, як зазначає свідок, сварка продовжувалася і ОСОБА_2 штовхав ОСОБА_1 , у результаті чого остання вдарилася об стелаж. Пояснив, що конфлікт виник через газовий кран, який ОСОБА_2 хотів забрати. Свідок ОСОБА_4 , який є молодшим сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснив, що на початку червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , біля квартири АДРЕСА_12 , яка є спільною власністю його батьків, він був свідком того як відбулася сутичка за участю батька, який прийшов з невідомими йому особами, під час якої почалася бійка та в результаті чого постраждала його мати. Також повідомив суду, що у квітні 2022 року у мазанині ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , бачив як ОСОБА_7 розбороняє батька і матір. Вказав, що батько її штовхав, тримав за руки, а також кулаком наносив удари у плече. У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який є старшим сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказав, що 03 червня 2022 року під час конфлікту біля квартири АДРЕСА_11 , бачив як батько наносив удари матері, через що вона впала на підлогу. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що заявник ОСОБА_1 неодноразово телефонує до неї та погрожує. Вказала, що її дядько ОСОБА_2 , усього добився сам та на даний час залишився без нічого та немає де жити. Вказала, що ОСОБА_1 ображає ОСОБА_2 в той час, як останній ніколи її не бив. Допитана в судовому засіданні в якості свідка представник ОСОБА_2 - адвокат Сампара Н.М. показала, що 03 червня 2022 року вона на прохання свого довірителя ОСОБА_2 прибула до будинку за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 мав намір потрапити у належну йому квартиру АДРЕСА_12 у вказаному будинку, у якій проживає його старший син із дружиною та дитиною. ОСОБА_2 попередив щоб звільнили належну йому квартиру, оскільки він має намір проживати у ній. Скориставшись дзвінком щоб увійти у квартиру, йому не відчинили. Далі прибіг старший син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та наніс ОСОБА_2 удар в голову, далі удари наносив молодший син ОСОБА_4 . В подальшому прибігла заявник ОСОБА_1 і накинулася на ОСОБА_2 , дряпала та ображала його. Свідок вказала, що вона сказала ОСОБА_2 викликати поліцію, на що заявник ОСОБА_1 викрала телефон ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_2 не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Допитаний в судовому засіданні в якості свідка представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Бочан І.П. в судовому засіданні показав, що 03 червня 2022 року до нього зателефонувала в сльозах ОСОБА_1 . Повідомила, що прийшов її чоловік ОСОБА_8 із адвокатом та іншими невідомими особами та намагаються потрапити у квартиру АДРЕСА_11 . Приїхавши до будинку по АДРЕСА_2 , побачив ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_6 , сім сторонніх осіб з яких 4-5 у камуфляжній формі. ОСОБА_2 вимагав звільнити квартиру в якій проживав його старший син із сім`єю. Свідок вказав, що він повідомив ОСОБА_2 , що він не вправі так чинити, оскільки це є самоправство. Вказав, що далі він привіз договір позички укладений щодо квартири АДРЕСА_11 , однак, на це ніхто не зважав. Далі, ОСОБА_1 намагалась не дати доступу ОСОБА_2 до вказаної квартири, оскільки намагалась захистити сина, невістку та внука. В подальшому ОСОБА_1 , пішла знімати побої. Після приїзду оперативної групи, ОСОБА_1 сиділа на лавці біля будинку. ОСОБА_2 , у присутності працівників поліції, підійшов ззаду до ОСОБА_1 , схопив її за голову та перекинув з лавки. Свідок вказав, що бачив як ОСОБА_2 застосовував фізичне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_1 . Оглянуті в судовому засіданні відеоматеріали підтверджують наявність конфлікту між подружжям щодо володіння спільним майном подружжя, та підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 насильства фізичного характеру відносно заявниці, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в ході конфліктів, які виникають між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу володіння майном, ОСОБА_2 застосовує щодо ОСОБА_1 фізичне насильство у виді нанесенні ударів, штовхання, що є підставою для застосування по відношенню до ОСОБА_2 обмежувального припису у виді заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до ОСОБА_1 на строк шість місяців, який є виправданим та спрямованим на подальше запобігання виникненню конфліктних ситуацій між ними, які у випадку не застосування обмежувального припису, можуть призвести до заподіяння більш значної шкоди ОСОБА_1 . Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки суд вірно встановив обставини справи і правильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України Про запобігання та протидію домашньому насильству. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства. Пунктами 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Враховуючи положення Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною другою статті 3 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Частиною другою статті 26 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству на строк від одного до шести місяців. З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Судом встановлено, що 02 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у приміщенні-магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 , мав місце конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 , згідно показів свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , наносив удари ОСОБА_1 та штовхав її. Крім цього, 03 червня 2022 року, повторно, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт біля квартири АДРЕСА_11 , з приводу намагання ОСОБА_2 потрапити у належну йому на праві власності вказану квартиру. Як показав свідок ОСОБА_4 , в ході вказаного конфлікту його батько ОСОБА_2 наносив удари його матері ОСОБА_1 . Крім цього, свідок ОСОБА_9 вказав, що біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , у присутності працівників поліції, підійшов ззаду до ОСОБА_1 , схопив її за голову та перекинув з лавки. Свідок вказав, що бачив як ОСОБА_2 застосовував фізичне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_1 . Факт конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 біля квартири АДРЕСА_11 доводиться наявними у матеріалах справи відеоматеріалами. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків повторного вчинення домашнього насильства, зокрема, за місцем проживання, перебування та праці заявника. Оскільки є доведеним факт, що існує загроза продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника суд правомірно застосував обмежувальний припис. Разом з тим, суд оцінював всі докази у сукупності й взаємозв`язку, надавши їм належну правову оцінку. Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих ОСОБА_1 , врахувавши характер вчинених ОСОБА_2 протиправних дій, ризики вірогідності повторного вчинення останнім домашнього насильства, беручи до уваги нагальну необхідність захисту ОСОБА_1 від насильства, дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису строком на шість місяців. При цьому суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону. Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на заінтересовану особу в межах ним понесених. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на заінтересовану особу в межах ним понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 31 серпня 2022 року. Головуючий Судді