Постанова Одеський апеляційний суд № 509/7151/23

Номер провадження: 22-ц/813/3549/24 Справа № 509/7151/23 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 12.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Долгової В.І., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої вказала, що з 2021 року перебуває у зареєстрованому з ОСОБА_2 шлюбі. Від шлюбу подружжя має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні шлюбні відносини між подружжям не підтримуються з серпня 2023 року. Подружжя не проживає разом, між подружжям триває конфлікт, який ґрунтується на різних поглядах на сфери життя та побуту. Заявник не перешкоджає ОСОБА_2 бачитись з дитиною, добровільно привозить дитину на зустрічі з батьком в обумовлені місце та час. 13.11.2023 року під час спільної прогулянки між подружжям виникли суперечки, і заявник з дитиною виявила бажання припинити зустріч, ОСОБА_2 став перешкоджати, погрожував, та не давав змоги посадити дитину в машину. Заявник зазначає, що ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 удар головою в обличчя, чим спричинив їй тілесні ушкодження. ОСОБА_1 звернулась із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, на підставі якої відкрито кримінальне провадження № 12023164470000607 від 22.11.2023 року за ч. 1 ст. 125 КК України та до медичного закладу КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, де поставлено попередній діагноз: «перелом кісток носа без зміщення. Садно спинки носу». Заявниця, уточнивши заяву, просила суд застосувати обмежувальний припис у вигляді наступних заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього наступних обов`язків: - заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 та їх дитини ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та за іншими адресами, відповідно до місця проживання заявниці; заборони ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_2 , вести листування, телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; застосувати до ОСОБА_2 вищенаведені заходи та покласти на нього вищевказані обов`язки строком на 6 місяців. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 01 грудня 2023 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису задовольнив частково. Видав обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк 2 (два) місяці, яким визначив наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонив ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонив ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_1 через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Ухвалив про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення судового рішення повідомити ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області для взяття ОСОБА_2 , на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Авангардівської селищної ради Одеського району. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву частково, виходив з того, що зазначені заявником факти узгоджуються між собою та утворюють єдиний ланцюг, тим самим дають підстави допускати, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини. Доводи про непідсудність даної справи Овідіопольському районному суду Одеської області суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають дійсності, оскільки заявник проживає та станом на день подання заяви - проживала в смт. Авангард Одеського району Одеської області, що підпадає під територіальну юрисдикцію Овідіопольського районного суду Одеської області. Застосування обмежувальних заходів до ОСОБА_2 в частині його зустрічей та спілкування з дитиною, суд першої інстанції вважав не обґрунтованим, оскільки не доведено, що дії кривдника могли завдати чи завдали шкоди його малолітній дитині. Також вважав недоцільним застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_5 та їх дитини ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони за вказаною адресою спільно не проживали та не проживають спільно на даний час. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що підстави для задоволення заяви відсутні, оскільки насилля до заявника скаржник не вчиняв, любить дитини та бажає з нею спілкуватись. Рішення суду ухвалено за відсутності належних доказів, факт внесення відомостей про кримінальне провадження не є достатнім для винесення обмежуваного припису. Повідомлення ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області для взяття ОСОБА_2 , на профілактичний облік, та виконавчий комітет Авангардівської селищної ради Одеського району вважає незаконним. Також вважає, що справа не підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області, оскільки зареєстрованим місцем проживання заявника є: АДРЕСА_2 . Судом першої інстанції не взято до уваги висновки викладені Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 року у справі № 755/5273/19, від 04.12.2019 року у справі № 607/10122/19, від 10.02.2021 року у справі № 761/49109/19, від 30.01.2020 року № 545/744/19. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 року заявниці роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження та апеляційну скаргу представник заявника отримав 18.01.2024 року та 23.01.2024 року відповідно в особистому кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками. 25.01.2024 року від заявника надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ОСОБА_5 просить поновити строк на подання відзиву, долучити до матеріалів справи докази, у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заявник посилалась на те, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені матеріали справи та доводи сторін. Одеський апеляційний суд ухвалою від 12.02.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання долучив до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу та відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів з огляду на таке. Як вже зазначалось копію апеляційної скарги представник заявника отримав 23.01.2024 року в особистому кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою. Відзив на апеляційну скаргу подано 24.01.2024 року. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_5 копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, та подання відзиву у встановлений судом в ухвалі про відкриття строк з дня отримання копії апеляційної скарги представником позивача, колегія суддів вважає за необхідне долучити до матеріалів справи відзив на апеляційну скарги. Щодо долучення до матеріалів доказів доданих до відзиву, а саме: заяви від 13.11.2023 року, протоколу огляду документа від 22.11.2023 року, висновок експерта № 1693 складений експертом відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» колегія суддів зазначає таке. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що предметом розгляду у цій справі є заява про видачу обмежувального припису, порядок розгляду якої визначеного положеннями Розділу V ЦПК України «Окреме провадження», положення якого передбачають можливість суду за власною ініціативою витребувати необхідні докази, з огляду на доводи заяви про видачу обмежуваного припису та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин у справі та перевірки доводів необхідно долучити до матеріалів справи та дослідити докази додані ОСОБА_1 до відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження представник скаржника отримав 21.12.2023 року в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд що підтверджується довідкою. В судове засідання ОСОБА_5 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України. Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 , який приймав участь у судовому засіданні, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення. ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 який приймав участь у судовому засіданні, апеляційну скаргу просив задовольнити. Одеський апеляційний суд ухвалою від 12.02.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів задовольнив частково, долучив до матеріалів справи форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Одеський апеляційний суд відмовив у долученні до матеріалів справи диску з відеозаписом судового засідання, оскільки вказане судове засідання проводилось в межах розгляду іншої справи № 509/7151/23. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду в частині відмови вимог заяви про застосування обмежувального припису не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву частково, виходив з того, що зазначені заявником факти узгоджуються між собою та утворюють єдиний ланцюг, тим самим дають підстави допускати, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини. Доводи про непідсудність даної справи Овідіопольському районному суду Одеської області суд першої інстанції вважав такими, що не відповідають дійсності, оскільки заявник проживає та станом на день подання заяви - проживала в смт. Авангард Одеського району Одеської області, що підпадає під територіальну юрисдикцію Овідіопольського районного суду Одеської області. Застосування обмежувальних заходів до ОСОБА_2 в частині його зустрічей та спілкування з дитиною, суд першої інстанції вважав не обґрунтованим, оскільки не доведено, що дії кривдника могли завдати чи завдали шкоди його малолітній дитині. Також вважав недоцільним застосувати обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_5 та їх дитини ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони за вказаною адресою спільно не проживали та не проживають спільно на даний час. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначати таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Відповідно до пунктів 3, 6, 8, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. У частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 17 травня 2023 року в справі № 713/1745/22 (провадження № 61-417св23) Верховний Суд зазначив, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві». Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 27 жовтня 2022 року в справі № 761/44111/21. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України). Звертаючись з заявою про застосування обмежувального припису ОСОБА_1 посилалась на те, що зазнала фізичного насильства з боку ОСОБА_2 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 30.09.2021 року уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 30.09.2021 року. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 . ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають дитину ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 15.02.2022 року. Згідно Витягу з ЄРДР № 12023164470000607 від 22.11.2023 року, кримінальне провадження відкрито за заявою ОСОБА_1 від 22.11.2023 року за ч. 1 ст. 125 КК України. Відповідно до Витягу 22.11.2023 року до чергової частини ВП №1 ОРУП №1 в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 , яка просить прийняти міри до свого чоловіка ОСОБА_2 , який 13.11.2023 року наніс їй тілесні ушкодження, перебуваючи по вул. Космонавтів, в парку ім. М. Горького. Обставини нанесення ОСОБА_2 удару головою в область обличчя підтверджуються протоколом допиту потерпілого від 22.11.2023 року, приведеного старшим дізнавачем СД ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Мідловець Е.А. в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРД за № 12023164470000607 від 22.11.2023 року, в якому зафіксовані покази ОСОБА_1 , яка попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, щодо обставин нанесення їй ОСОБА_2 13.11.2023 року удару головою в обличчя. Згідно довідки КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР № 5022 від 13.11.2023 року ОСОБА_1 поставлений діагноз «перелом кісток носа без зміщення. Садно спинки носа». Вказаний діагноз підтверджується також довідкою рентген відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР від 13.11.2023 року. З протоколу огляду документа від 22.11.2023 року, складеного старшим дізнавачем сектору дізнання ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Мідловець Е.А. в межах кримінального провадження № 12023164470000607 від 22.11.2023 року вбачається проведення огляду носія електронної інформації, а саме оптичного диску для лазерних систем зчитування, на якому міститься аудіофайл із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відомостями з вказаного протоколу підтверджуються обставини викладені ОСОБА_1 щодо подій які відбулись 13.11.2023 року, а саме: нанесення останній тілесних ушкоджень та висловлення на адресу останньої погроз фізичною розправою. Висновком експерта № 1693, який складеного відділом судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» встановлено, що голос та мовлення особи, зафіксовані на аудіофонограмі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що міститься на оптичному носії інформації Axent на лицевій стороні якого барвником чорного кольору нанесено рукописний текст: «Аудіозапис від 13.11.2023 року» - належить громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи всі надані заявником докази, вимоги закону, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства дійшов обґрунтованого висновку щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно своєї дружини. ОСОБА_1 зазначає, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 1.1. договору оренди квартири у приватної особи від 11.08.2023 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування квартиру, що є об`єктом оренди за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.2 договору встановлено, що житлове приміщення надається в оренду для проживання ОСОБА_1 та її дитині ОСОБА_1 .. Проживання інших осіб заборонено. Термін дії договору до 11 серпня 2024 року (п. 4.1 договору). Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання домашньому насильству» його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (частина восьма статті 26 цього Закону), так і в межах КПК України (частина десята статті 26 цього Закону). Обмежувальний припис, передбачений КПК України є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, завдання якого відповідно до статті 2 КПК України є значно ширшими, а кінцева мета - не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання відповідальності винної особи. Тобто в межах кримінального провадження обмежувальний припис визначений лише як супутній інструмент захисту права - кінцевим завданням судового процесу, в межах якого він може бути застосований, є покарання винної особи. Метою ж реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення (висновок Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19). У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Щодо доводів апеляційної скарги про постановлення оскаржуваного рішення за відсутності доказів вчинення насильства лише на підставі витягу з ЄРДР та посилання в цій частині на постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 та від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19, колегія суддів зазначає таке. Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначив, що: «Висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 про те, що лише сам факт звернення до компетентних органів з заявою про вчинення домашнього насильства та відкриття кримінального провадження з цього питання не означають доведеність вчинення домашнього насильства є обґрунтованим відповідно до умов доведення винуватості особи, передбачених КПК України. Однак помилковим є тлумачення цього висновку з тієї точки зору, що лише наявність повідомлення підозри у факті вчинення домашнього насильства як кримінального правопорушення, направлення до суду обвинувального акту або вирок кримінального суду є єдиними належними доказами вчинення домашнього насильства у вирішенні питання застосування обмежувального припису в межах ЦПК України. Сама по собі відсутність кримінального провадження щодо вчинення домашнього насильства не може автоматично свідчити про відсутність домашнього насильства, як і наявність кримінального провадження також не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства. Це все фактори, наявність чи відсутність яких має оцінюватись цивільним судом у комплексі для вирішення питання про видання обмежувального припису». Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та застосування обмежувального припису як тимчасового заходу на підставі встановлених обставин справи та сукупності наявних доказів, які узгоджуються між собою, а також наявних обґрунтованих ризиків вчинення домашнього насильства щодо заявника. Посилання в апеляційній скарзі на те, що заява про видачу обмежуваного припису подана ОСОБА_1 з метою створення штучних доказів для подальшого вирішення спорів між сторонами не підтверджуються жодними доказами. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності зазначення в оскаржуваному рішення про необхідність повідомлення ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області для взяття ОСОБА_2 , на профілактичний облік, та виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Одеського району колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положеннями ч. 6 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи. Посилання на непідсудність вказаної справи Овідіопольському районному суду Одеської області колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу. ОСОБА_1 надано докази проживання на адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 вказані докази не спростовано, тому заява ОСОБА_5 подана у відповідності до ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України з дотриманням правил територіальної підсудності до Овідіопольського районного суду Одеської області. Доводи апеляційної скарги щодо не урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 року у справі № 607/10122/19 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки судове рішення у зазначеній справі ухвалене за інших фактичних обставин. Посилання на порушення норм процесуального права, а саме на розгляд справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином, спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом судового засідання від 01.12.2023 року, з якого вбачається, що як ОСОБА_2 , так і його представник ОСОБА_3 приймали участь у розгляді вказаної справи. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко