Постанова Одеський апеляційний суд № 522/7369/19

Номер провадження: 22-ц/813/538/20 Номер справи місцевого суду: 522/7369/19 Головуючий у першій інстанції Науменко А. В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.01.2020 року м. Одеса Колегія Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді Ващенко Л.Г. суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря Чепрас А.І., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року (одноособово суддя Науменко А.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 18.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 54 986 гривень. Позов обгрунтовано наступним. Сторони перебували у шлюбі з 23.04.2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01.12.2014 року шлюб між сторонами розірваний. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року по справі № 501/4237/15-ц, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки суд стягнув аліменти у розмірі 2 000 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , 2013 року народження. На підставі рішення суду 18.06.2018 року видано виконавчий лист, який позивачка пред`явила до Чорноморського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області (далі-ВДВС) з метою примусового виконання. Постановою державного виконавця ВДВС від 03.07.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 501/4273/15-ц, виданого 18.06.2018 року Іллічівським міським судом Одеської області. 19.07.2018 року, державним виконавцем ВДВС позивачці видана довідка -розрахунок заборгованості відповідача по аліментам, згідно якої станом на 03.07.2018 року борг відповідача по сплаті аліментам становить 49 161,36 гривень. 30.11.2018 року державним виконавцем ВДВС позивачці та відповідачу видано довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якої станом на 30.11.2018 року у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом № 501/4273/15-ц, виданим 18.06.2018 року Іллічівським міським судом Одеської області. Виходячи із довідок-розрахунків заборгованості по аліментам, а також виписки АТ КБ «Приватбанк» (далі-Банк) по рахунку позивача від 23.04.2019 року, з червня 2016 року по листопад 2018 року у відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів, а тому відповідач повинен сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 54 986,0 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила позов задовольнити. Відповідач позов не визнав, подав відзив на позов, в якому просив у позові відмовити, посилаючись на те, що заборгованість мала місце не з його вини, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів видано і пред`явлено до виконання у 2018 році. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2019 року у задоволенні позову відмовлено. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Позивачка ОСОБА_1 не погодилась із рішенням суду від 25.06.2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Обов`язок відповідача виконувати рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини виник не з моменту пред`явлення судового рішення до виконання, а з моменту набрання рішенням законної сили, тобто ще у жовтні 2016 року, і, у будь-якому разі, такий обов`язок відповідача не залежить від її права на пред`явлення судового рішення до виконання. Відповідач не надав жодних доказів щодо виконання рішення суду від 11.10.2016 року у період з травня 2016 року по серпень 2018 року. Не надав відповідач доказів щодо оскарження ним, відповідно до ч.3 ст. 195 СК України, довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 2016 по 2018 роки, що складена державним виконавцем і становила 49 161,36 гривень, а відтак відповідач фактично погодився з таким розрахунком і сплатив його, до того ж не одразу, а декількома сумами і через певний проміжок часу. Якщо виходити з аналогії права і застосовувати цивільне законодавство про відповідальність з прострочення грошових зобов`язань до сімейного законодавства, то платник аліментів повинен довести суду, що несплата своєчасно аліментів відбулася з поважної причини (тяжко хворів, стягувач аліментів був у довгостроковому відрядженні тощо) і в такому разі право на неустойку у одержувача аліментів не виникає. Саме з вини відповідача, який свідомо не виконував рішення апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року, що набрало законної сили та чекав поки позивачка пред`явить судове рішення до виконання, виникла чимала заборгованість зі сплати аліментів у сумі майже 50 000 гривень. (узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи) ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив: Він не визнає пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів за період 17.06.2016 р. по 17.11.2018 р., а тому і не визнає суму пені (неустойки) у розмірі 54 968 гривень. 31.05.2018 р., тобто майже через 2 роки після рішення апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу виконавчого листа про стягнення аліментів. 18.06.2018 р. виданий виконавчий лист, а 03.07.2018 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 56689607. На підставі постанови державний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 501/4237/15-ц від 18.06.2018 р. і запропонував йому подати декларацію про свої доходи. Відповідно до довідки державного виконавця сума заборгованості складала: за 2016 р. - 12 968 грн.; за 2017 р. 24 000 грн.; за січень-червень 2018 р. 12 193 грн., а всього 49 161, 36 грн. Заборгованість виникла за період з 17.05.2016 р. по липень 2018 р. тобто за час, коли ОСОБА_1 не пред`являла виконавчий лист до виконання. 01.08.2018 р. він погасив борг за 2016 р. у розмірі 12 967 грн.; 10.09.2018 р. та 27.09.2018 р. погасив борг за 2017 р. у розмірі 24 000 грн.; 30.10.2018 р. погасив борг за січень-червень 2018 р. у розмірі 12 193 грн., а з червня 2018 р. щомісячно став сплачувати аліменти у розмірі 2 000 грн., включаючи аліменти за червень 2019 р. Заборгованості по аліментам станом на червень 2019 р. у нього не має, про що свідчить довідка-розрахунок державного виконавця від 30.11.2018 р. Ще до розірвання шлюбу він постійно здійснював переказ грошових коштів на утримання дитини (з серпня по грудень 2014 р.), що підтверджується 7 квитанціями про переведення коштів, у 2015 році переказав кошти у розмірі 1 123 грн., про що суду надані 11 копій квитанцій, у 2016 р. сплачував аліменти на утримання дитини з січня по травень, що підтверджується 5 копіями квитанцій. З грудня 2015 р. позивачка перестала отримувати грошові суми, які він надсилав дитині і ці гроші почали йому повертати назад. Позивачка повідомила йому, що бажає позбавити його батьківських прав і буде отримувати аліменти тільки після рішення суду та отримання виконавчого листа. Не зважаючи на рішення суду про визначення способу виховання дитини, позивачка чинить йому перешкоди у здійсненні зустрічей із дитиною. У додаткових поясненнях позивачка ОСОБА_1 зазначила: Відповідач посилається на те, що вона тривалий час не отримувала виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дитини, що свідчить про відсутність його вини у несплаті аліментів і, що вона начебто умисно замовчує певні факти (без конкретизації, які саме) та що начебто зловживає своїми правами і вводить суд в оману. Твердження відповідача є безпідставними, оскільки вона звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що було встановлено на підставі довідки-розрахунку заборгованості за період з 2016 по 2018 роки, складеної державним виконавцем, яку відповідач не оспорив. Обов`язок по сплаті аліментів щомісячно, сплата аліментів за попередній період, за час слухання справи в суді, у відповідача виник одразу після набрання судовим рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року по справі № 501/4237/15-ц законної сили, тобто з 11.10.2016 року, а не з моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання. Твердження відповідача, що вона начебто не приймала від нього грошові кошти, які він надсилав дитині, не відповідають дійсності і не підтверджені жодними доказами, до того, предметом позову є стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 2016 по 2018 роки. Не стосуються предмету спору та не відповідають дійсності твердження відповідача щодо перешкоджання нею відповідачу у здійснення зустрічей з дитиною, на зустрічі із дитиною відповідач не з`являвся з 2014 р. Не є обґрунтованими посилання відповідача, що пеня може нараховуватися виключно тільки після отримання виконавчого листа та звернення з ним до виконавчої служби, адже пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, в той час, як виконання грошового зобов`язання по сплаті аліментів виникає у особи саме з моменту набрання судовим рішенням законної сили, а не пред`явлення виконавчого листа до виконавчої служби. Твердження про відсутність доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення та які обставини суд встановив неправильно є хибними, адже в апеляційній скарзі зазначено, що судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо визначення розміру заборгованості по аліментам і пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року по справі № 501/4237/15-ц, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки суд стягнув аліменти у розмірі 2 000 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , 2013 року народження до досягнення дитиною повноліття (а.с.8-11). Постановою Верховного Суду України від 28.02.2018 року рішення апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року залишено без змін (а.с.79-82). 18.06.2018 року видано виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 2 000 гривень щомісячно, починаючи з 17.05.2016 року і до повноліття дитини (а.с.12). Постановою державного виконавця ВДВС від 03.07.2018 року відкрито виконавче провадження № 566895607 з виконання виконавчого листа № 501/4273/15-ц, виданого 18.06.2018 року Іллічівським міським судом Одеської області (а.с.13). 19.07.2018 року, державним виконавцем ВДВС видано довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по аліментам станом на 03.07.2018 року, яка складала: за червень-грудень 2016 р. - 12 967,80 гривень; за січень-грудень 2017 р. 24 000 гривень; за січень-червень 2018 р. 12 193,56 гривень, а всього 49 161, 36 гривень (а.с.14). 30.11.2018 року державним виконавцем ВДВС видано довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якої станом на 30.11.2018 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом № 501/4273/15-ц від 18.06.2018 року, переплата становить 65,52 гривень (а.с.16-18). За розрахунками позивачки, неустойка у вигляді пені за період з 17.06.2016 року по 17.11.2018 року становить 54 986 гривень (а.с.19). Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались. Між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, які регулюються нормами ЦК України і СК України. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції відмовляючи у позові про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів виходив з недоведеності позовних вимог (а.с.43,44). Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 суд стягнув аліменти у розмірі 2 000 гривень щомісячно, починаючи з 17.05.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, рішення суду набрало чинності 11.10.2016 року. Постановою Верховного Суду України від 28.02.2018 року рішення апеляційного суду Одеської області від 11.10.2016 року залишено без змін (а.с. 8-11,79-82). 18.06.2018 року видано виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання дитини у розмірі 2 000 гривень щомісячно, починаючи з 17.05.2016 року і до повноліття дитини (а.с.12). Постановою державного виконавця ВДВС від 03.07.2018 року відкрито виконавче провадження № 566895607 з виконання виконавчого листа № 501/4273/15-ц, виданого 18.06.2018 року Іллічівським міським судом Одеської області, а 19.07.2018 року, державним виконавцем ВДВС видано довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по аліментам станом на 03.07.2018 року, яка складала: за червень-грудень 2016 р. - 12 967,80 гривень; за січень-грудень 2017 р. 24 000 гривень; за січень-червень 2018 р. 12 193,56 гривень, а всього 49 161, 36 гривень (а.с.13,14). Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. У встановленому законом порядку, ОСОБА_2 не оспорив заборгованість по аліментам на підставі довідки-розрахунку державного виконавця ВДВС від 19.07.2018 року (а.с.14). ОСОБА_2 визнав заборгованість по аліментам на підставі довідки-розрахунку державного виконавця ВДВС від 19.07.2018 року у розмірі 49 161,36 гривень, яку сплатив протягом серпня-листопада 2018 року (а.с.16-18). 18.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 54 986 гривень (а.с.2-4,19). У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (ст. 196 ч.ч.1-3 СК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ч.ч.1,34 ЦК України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч.ч.1,2 ЦК України). Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується належними та допустимими доказами, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 03.07.2018 року становила: за червень-грудень 2016 р. - 12 967,80 гривень; за січень-грудень 2017 р. 24 000 гривень; за січень-червень 2018 р. 12 193,56 гривень, а всього 49 161, 36 гривень (а.с.14). У ОСОБА_5 обов`язок по сплаті щомісячних аліментних платежів у розмірі 2 000 гривень виник з 17.05.2016 року (з дня пред`явлення ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів) на підставі рішення суду, яке набрало чинності 11.10.2016 року. ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у період з червня 2016 року по червень 2018 року включно він щомісячно сплачував позивачці аліменти у розмірі 2 000 гривень на утримання сина ОСОБА_6 Ітана 2013 року народження, навпаки, ОСОБА_2 визнав заборгованість у розмірі 49 161,36 гривень, яку сплатив протягом серпня-листопада 2018 року. Зважаючи на те, що неустойкою (пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, відповідач порушив зобов`язання зі сплати щомісячних аліментних платежів у період з червня 2016 року по листопад 2018 року, має місце вина відповідача з не несплати аліментних платежів у формі необережності, відповідач не довів, що вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати щомісячних аліментних платежів у період з червня 2016 року по листопад 2018 року, колегія суддів дійшла висновку, що у позивачки є право вимагати у відповідача сплати пені за прострочення виконання зобов`язання. Позов про стягнення пені підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня підлягає розрахуванню наступним чином: 2000х0,01%х/дні прострочення/. За розрахунками суду пеня за період з 17.06.2016 року по 17.11.2018 року становить 2 339,22 гривень, а саме: за період з 17.06.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х795)=159,00; з 17.07.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х765)=153,00; з 17.08.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х734)=146,00; з 17.09.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х793)=140,6; з 17.10.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х673)=134,6; з 17.11.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х642)=128,4; з 17.12.2016 по 21.08.2018 (2000х0,01%х612)=122,4; з 17.01.2017 по 21.08.2018 (2000х0,01%х581)=116,2; з 17.02.2017 по 21.08.2018 (774х0,01%х550)=42,57; з 17.02.2017 по 26.08.2018 (1226х0,01%586)=71,94; з 17.03.2017 по 26.09.2018 (2000х0,01%х558)=111,6; з 17.04.2017 по 26.09.2018 (2000х0,01%х527)=105,4; з 17.05.2017 по 26.09.2018 (2000х0,01%х497)=99,4; з 17.06.2017 по 26.09.2018 (2000х0,01%х436)=93,2; з 17.07.2017 по 26.09.2018 (2000х0,01%х436)=87,2; з 17.08.2017 по 26.09.2018 (2000х0,01%х405)=81,00; з 17.09.2017 по 26.09.2018 (774х001%х374)=28,95; з 17.09.2017 по 02.10.2018 (1226х0,01%х380)=46,59; з 17.10.2017 по 02.10.2018 (2000х0,01%х350)=70,00; з 17.11.2017 по 02.10.2018 (2000х0,01%х319)=63,8; з 17.12.2017 по 02.10.2018 (2000х0,01%х289)=57,8; 17.01.2018 по 02.10.2018 (2000х0,01%х258)=51,6; з 17.02.2018 по 02.10.2018 (2000х0,01%х227)=45,4; з 17.03.2018 по 02.10.2018 (774х0,01%х199)=15,40; з 17.03.2018 по 11.10.2018 (1226х0,01%х208)=25,50; з 17.04.2018 по 11.10.2018 (774х0,01%х177)=13,70; з 17.04.2018 по 02.11.2018 (1226х0,01%х199)=24,20; з 17.05.2018 по 02.11.2018 (2000х0,01%х169)=33,8; з 17.06.2018 по 02.11.2018 (2000х0,01%х138)=27,6; з 17.07.2018 по 02.11.2018 (2000х0,01%х108)=21,6; з 17.08.2018 по 02.11.2018 (2000х0,01%х77)=15,4; з 17.09.2018 по 02.11.2018 (2000х0,01%х46)=9.2; з 17.10.2018 по 02.11.2018 (967,44х0,01%х16)=1,55; з 17.10.2018 по 11.11.2018 (1032,56х0,01%х26)=2,69; з 17.11.2018 по 27.11.2018 (1032х0,01%х10)=1,03. Беручи до уваги, що відповідач порушив зобов`язання зі сплати щомісячних аліментних платежів у період з червня 2016 року по листопад 2018 року, розмір пені за вказаний період становить 2 339,22 гривень, пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи позивачки у скарзі, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у відповідача є обов`язок по сплаті аліментів щомісячно після набрання судовим рішенням законної сили, а не з моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання, - прийняті до уваги колегією суддів і є підставою для стягнення пені за порушення грошового зобов`язання. Колегія суддів не приймає до уваги розрахунки пені, надані позивачкою (а.с.19), оскільки вони не узгоджуються із розрахунками суду за формулою: ?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де: ?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць (висновок Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц). Доводи відповідача у відзиві на скаргу, що: майже через 2 роки після рішення апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу виконавчого листа про стягнення аліментів; щедо розірвання шлюбу він постійно здійснював переказ грошових коштів на утримання дитини, а з грудня 2015 р. позивачка перестала отримувати грошові суми, які він надсилав дитині; позивачка повідомила йому, що бажає позбавити його батьківських прав і буде отримувати аліменти тільки після рішення суду та отримання виконавчого листа; не зважаючи на рішення суду про визначення способу виховання дитини, позивачка чинить йому перешкоди у здійсненні зустрічей із дитиною; з серпня по листопад 2018 року він погасив заборгованість по аліментам, - колегія суддів не бере до уваги. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання (ст. 194 ч.1 СК України). Позивачка у 2018 році пред`явила до виконання виконавчий лист про стягнення аліментів з 17.05.2016 року, тобто у межах строків, передбачених ч.1 ст. 194 СК України). Обов`язок по сплаті щомісячних аліментних платежів у розмірі 2 000 гривень у ОСОБА_5 виник з 17.05.2016 року (з дня пред`явлення ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів) на підставі рішення суду, яке набрало чинності 11.10.2016 року. Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у період з червня 2016 року по червень 2018 року включно, він, щомісячно сплачував позивачці аліменти у розмірі 2 000 гривень на утримання сина ОСОБА_4 , 2013 року народження. Доводи про те, що пеня може нараховуватися виключно тільки після отримання виконавчого листа та звернення з ним до виконавчої служби є хибними, оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Виконання грошового зобов`язання по сплаті аліментів виникає в особи з часу звернення до суду із позовом (у разі задоволення позову про стягнення аліментів), а не з дня видачі виконавчого листа і пред`явлення виконавчого документа до виконавчої служби з метою примусового виконання. За таких обставин, позивачка має право на стягнення пені за період з червня 2016 року по листопад 2018 року. Доводи щодо перешкоджання позивачкою відповідачу у зустрічах з дитиною не стосуються предмету спору. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Оскільки відповідач порушив обов`язок по сплаті позивачці на утримання дитини щомісячних аліментних платежів у період з червня 2016 року по листопад 2018 року, порушене право позивачки підлягає захисту шляхом часткового задоволення позову. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. ст. 194, 196 СК України, ст. ст. 549, 614 ЦК України, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). Позивачка звільнена від сплати судових витрат, позов про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді першої і апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІН № НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ІІН № НОМЕР_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 17.06.2016 року по 17.11.2018 року у розмірі 2 339,22 (дві тисячі триста тридцять дев`ять) гривень 22 копійки. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІН № НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати у розмірі 768, 40 гривень за розгляд справи у суді першої інстанції і 1 152,60 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до ст. 389 ч. ч.3 п.2 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 12.02.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова