Постанова Харківський апеляційний суд № 638/10129/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2022 року м. Харків справа № 638/10129/19 провадження №22-ц/818/33/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів: Маміна О.В. , Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання: Жмай Ю.С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дергачівської районної Адміністрації Харківської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Подус Г.С., УСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути на її користь як одержувача аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боржника ОСОБА_2 неустойку (пеню) на заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 294645,37 грн., а також індексовану суму заборгованості за період з 04.07.2018 до моменту винесення рішення по суті в розмірі 134271 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2019 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 5500 грн. на кожну дитину, починаючи з 04.07.2018. На момент подання позовної заяви про стягнення пені та індексу інфляції за прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконує, ухиляючись від своїх батьківських обов`язків. 30.05.2019 на картковий рахунок позивача надійшло 5500 грн. від відповідача за цільовим призначенням - аліменти на утримання ОСОБА_3 21.06.2019 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області було відкрито виконавче провадження за №59389807. Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 від 02.07.2019, заборгованість на момент подання позовної заяви складала 125435,48 грн. Також позивач надала розрахунок заборгованості пені станом на 04.07.2019, яка складає 42931,90 грн. 24.07.2019 ОСОБА_1 перераховано заборгованість у розмірі 136 435,48 грн. Проте, на думку позивача, їй була сплачена не вся сума аліментів, а також не виплачена пеня за прострочення, і ця сума підлягає індексації, що в загальній сумі складає 171052,75 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2019 набрало чинності 28.05.2019, в зв`язку з чим зобов`язання по сплаті аліментів у позивача виникло лише після набрання рішенням законної сили. Здійснюючи розрахунок пені, необхідно враховувати положення частини 1 статті 196 Сімейного кодексу (далі - СК) України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу статті 5 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, оскільки вказана норма пом`якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів. З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Вимоги щодо стягнення індексації аліментів за період з 2013 по 2018 роки суд вважав такими, що не підлягають задоволенню. При цьому суд керувався Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції від 01.01.2016, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в 103 відсотка. Розрахунок індексації аліментів позивача суд вважав невірним, оскільки спірні правовідносини передбачають індексацію не заборгованості, а періодичних платежів (за місяці, в яких було перевищено поріг інфляції), однак представником позивача не заперечувалось, що відповідачем було відкрито карткові рахунки на дітей - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , на які ОСОБА_2 перераховує аліменти. На підставі викладеного суд вважав позовні вимоги необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду про відкриття відповідачем карткових рахунків на дітей, на які він перераховує аліменти, не підтверджений жодними доказами і не відповідає дійсності, що, на її думку, свідчить про упередженість суду на користь відповідача. Висновки суду на його користь ґрунтуються на припущеннях. Також судом проігноровано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, складений державним виконавцем, яким підтверджено суму заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 125435,48 грн станом на 01.07.2019, а отже підтверджено і відсутність доказів добровільної сплати аліментів в зазначений у розрахунку період часу. Апелянт не погоджується з позицією суду щодо того, що відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини відповідача, а його зобов`язання зі сплати аліментів виникло лише після набрання рішенням суду законної сили, - оскільки зобов`язання утримувати дітей, в тому числі шляхом сплати аліментів, не залежить від судового рішення. У випадку надання належних і допустимих доказів сплати аліментів в добровільному порядку за період з 04.07.2018 заборгованість зі сплати аліментів, встановлена державним виконавцем, була б меншою. Але таких доказів відповідачем надано не було. Висновок суду, що заборгованість зі сплати аліментів розраховується починаючи з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання вважає викривленням фактичних обставин. Так, після відкриття виконавчого провадження здійснюється розрахунок заборгованості, але робиться він на підставі судового рішення. Однак судовим рішенням від 19.04.2019 аліменти стягнуто за період з 04.07.2018. Також ОСОБА_1 вказує, що судове рішення не відображає факт уточнення нею позовних вимог та подання заяви про збільшення їх суми щодо пені. Даним обставинам суд оцінки не дав. Судом проігноровано якнайкращі інтереси дітей з огляду на те, до якого способу життя та рівня матеріального забезпечення вони звикли в умовах сім`ї до припинення батьками шлюбних відносин, враховуючи, що сім`я сторін була дуже заможною. Апелянт вважає, що суд неправильно застосував статті 184 СК і 625 ЦК України. Представником ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, яким він просить в її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідач весь час приймав участь в утриманні своїх дітей, перераховуючи їм грошові кошти зі свого карткового рахунку на їх карткові рахунки. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, передбачає, що заборгованість зі сплати аліментів розраховується починаючи з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання. Стаття 191 СК України, якою врегульовано час, з якого стягуються аліменти, також не передбачає стягнення аліментів за період розгляду позовної заяви одноразово з моменту набрання рішенням законної сили, і що за цей період часу ця сума аліментів є заборгованістю платника. Рішення про стягнення аліментів набуло законної сили 23.05.2019, отже обов`язок відповідача зі сплати аліментів саме в розмірі 5500 грн на кожну дитину виник саме з 23.05.2019. Водночас, зазначене рішення не містить у собі ані обов`язку відповідача зі сплати аліментів за період з 04.07.2018 по 23.05.2019, одразу після набрання ним чинності; ані визначення того, що сума аліментів за період з 04.07.2018 по 23.05.2019 є заборгованістю відповідача перед стягувачем. Отже, ні законодавчо, ні рішенням суду не передбачено наявність у відповідача визначеної наперед чіткої суми заборгованості зі сплати аліментів, про яку він знав чи повинен був знати починаючи з 04.07.2018. Відповідно, якщо у особи відсутній обов`язок, то його неможливо і порушити. Тому відсутні підстави для нарахування пені як санкції за порушення зобов`язання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5500 грн. на кожну доньку на користь ОСОБА_1 , щомісяця, починаючи з 04.07.2018 і досягнення ними повноліття. Рішення набрало законної сили 28.05.2019 (а.с. 12-16). 21.06.2019 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щепелевою Г.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59389807 з примусового виконання виконавчого листа №638/9459/18, виданого 30.05.2019 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 5500 грн. на кожну доньку на користь ОСОБА_1 , щомісяця, починаючи з 04.07.2018 і до досягнення ними повноліття (а.с. 11). 02.07.2019 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щепелевою Г.М. складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №638/9459/18, згідно якого заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 01.07.2019 складає 125 435,48 грн. (а.с. 10). Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (стаття 4 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України). Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Розглядаючи відповідальність за несплату аліментів, слід зауважити, що в законодавстві передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (стаття 196 СК України). Частиною 1 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Тобто, дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Вказаний висновок підтверджується наступним. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Пеня за несплату заборгованості по аліментам нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №572/1762/15-ц. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Указаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі №333/6020/16. Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012. Розділом XVI указаної інструкції визначені особливості виконання рішень про стягнення аліментів. Пунктом 7 даного розділу встановлено, що у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів (далі - довідка) (додаток 16), яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Для видачі довідки виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості. 20.06.2019 Шевченківським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області за вх.№ 9695/146-29 зареєстрована заява ОСОБА_1 про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 638/9459/18 від 30.05.2019, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5500 грн. на кожну доньку на користь ОСОБА_1 , щомісяця, починаючи з 04.07.2018 і до досягнення ними повноліття, що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження ( т.2 а.с. 3). 21.06.2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа ( т.2 а.с. 9). Оскільки рішення суду, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей набрало законної сили 28.05.2019, постанова про відкриття виконавчого провадження №59389807 винесена 21.06.2019, тому підстави для стягнення з ОСОБА_2 пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 04.07.2018 по 21.06.2019 відсутні. В уточненій позовній заяві ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( а.с. 100-101) посилається на несвоєчасну сплату аліментів у період з 01.08.2019 по 01.03.2020 року Але наведений в зазначеній заяві розрахунок заборгованості за зазначений період після пред`явлення позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджений. 21.06.2019 року державним виконавцем було складено розрахунок заборгованості за червень 2019 - 7700, загальна сума станом на 21.06.2019 - 127635,48 грн ( т.2 а.с. 13) 30.05.2019 сплатив аліменти негайно на користь ОСОБА_6 5500 ( т.2 а.с. 23). 01.07.2019 було складено новий розрахунок заборгованості, червень - 11000 грн, загальна сума 130935,48 ( т.2 а.с. 25) 02.07.2019 - розрахунок заборгованості з урахуванням платежу у травні 2019 року - 5500 грн ( т. 2 а.с. 29), загальний розмір заборгованості 125435,48 грн. 11 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до виконавчої служби з заявою ро скасування постанов про арешт його майна та надав копії квитанцій: про добровільну сплату аліментів на користь ОСОБА_7 31.05.2019 та 28.06.2019 у розмірі 5500 грн відповідно та на користь ОСОБА_4 07.05.2019 у розмірі 5500 грн ( т. 2 а.с. 36 - 38) квитанцію від про погашення заборгованості за виконавчим провадженням від 10.07.2019 у розмірі 140 000 грн ( т.2 а.с. 39). Постановою державного виконавця від 11.07.2019 року було знято арешт з усього майна боржника у зв`язку із погашенням заборгованості та її відсутністю станом на 11.07.2019 року. 08 серпня 2019 року ОСОБА_8 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 надав державному виконавцю докази сплати аліментів у розмірі 7000 грн( т.2 а.с. 74). З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 , складеного старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Щеперевою Г.М. 02.07.2019 та від 19.07.2021 вбачається, що з часу відкриття виконавчого провадження ( 21.06.2019) ОСОБА_2 сплатив додатково до платежу від 30.05.2019 на користь ОСОБА_9 аліменти за травень шляхом перерахування 28.06.2019 5500 грн на додатковий рахунок ОСОБА_10 . За червень 2019 року виплати за аліментами через державну виконавчу службу не здійснювались, проте 11000 грн були перераховані ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_10 09.07.2019 року з зазначенням призначення платежу на виконання рішення суду від 22.04.2019. 16.07.2019 року ОСОБА_2 додатково перерахував грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 5500 грн ( т. 1 а.с. 38). Таким чином ОСОБА_2 сплатив аліменти за травень та червень 2019 року протягом місяця з часу пред`явлення рішення до примусового виконання ( з 21.06.2019 по 21.07.2019). Згідно квитанції про перерахування грошових коштів від 24.07.2019 ОСОБА_2 перерахував на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам у розмірі 136 435,48 грн. (а.с. 88). Відповідно розрахунку заборгованості від 19.07.2021 року ОСОБА_2 аліменти за червень 2019 року погасив у липні у розмірі 14000, переплата у липні складає 129 000 грн, у серпні сплатив 7000 грн замість 11000 грн та залишився винним 4000 грн, проте заборгованості по аліментам станом на вересень 2019 року відповідач не мав ( т.2 а.с. 76). З пояснень ОСОБА_8 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 вбачається, що аліменти за серпень у розмірі 7000 грн були сплачені безпосередньо на рахунок стягувача - ОСОБА_1 , що також підтверджується копією квитанції від 08.08.2019 З огляду на зазначене суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини платника та обґрунтовано відмовив у задоволені позову про стягнення пені зі сплати аліментів. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19. В частині вимог про стягнення індексації аліментів за період з 2018 по 2019 роки позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлює, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок). Відповідно до положень частин 1-4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині 1 цієї статті. Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103». Таким чином, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» слідує, що з 24 грудня 2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотки. У даній справі позивач просила стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 138439 грн. за період з 2018 по 2019 роки. Оскільки індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, а в матеріалах справи відсутні дані про індекс споживчих цін як показника, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), за яким суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми індексації аліментів. Посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 625 ЦК України є необґрунтованими і такими, що суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного. Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. За частиною 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз частини 2 статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов`язання. Правовідносини сторін по даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення частини 2 статті 625 ЦК України не застосовуються. Сімейний кодекс України, який є спеціальним законом, чітко встановив відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (стаття 196 СК України). Обов`язок платника аліментів щодо сплати 3% річних, визначений у частині 4 статті 196 СК України лише за прострочення сплати додаткових витрат на дитину з вини платника. У відповідача виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей, а не прострочка сплати додаткових витрат на дитину. Підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України немає, так як відповідальність за прострочення сплати аліментів встановлена спеціальним законом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення. Оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 371, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук Повний текст постанови складено 31.01.2022