Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/1451/24

28.01.26 22-ц/812/49/26 Справа №484/1451/24 Головуюча у 1-й інстанції Максютенко О. А. Провадження № 22ц/812/49/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 28 січня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої-судді: Ямкової О. О., суддів: Коломієць В. В., Серебрякової Т. В., із секретарем: Колосовою О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Максютенко О. А. в залі суду в місті Первомайську Миколаївської області о 10.00 год, із складанням 25 квітня 2024 року повного судового рішення, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, В С Т А Н О В И Л А: 14 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів за період з 17 березня 2016 року по 1 березня 2024 року в сумі, що не може перевищувати загальний розмір заборгованості за аліментами, а саме в розмірі 233 535 грн 49 коп. В обґрунтування пред`явленого позову зазначала, що на виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виданого 20 червня 2016 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області виконавчого листа про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку, починаючи з 17 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначала, що внаслідок несплати відповідачем аліментів утворилася заборгованість в розмірі 233 535 грн 49 коп., яку станом на 1 березня 2024 року розрахував державний виконавець, і яка не оспорена. Посилаючись на винні дії та умисел в безвідповідальних діях боржника, позивачка просила стягнути на її користь пеню у розмірі 1 % від суми не сплачених аліментів у розмірі, що не перевищує заборгованості зі сплати аліментів, а саме в розмірі заборгованості на суму 233 535 грн 49 коп. Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2024 року позов задоволено, ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 17 березня 2016 року по 1 березня 2024 року у загальному розмірі 233 535 грн 49 коп. Розподілено судові витрати. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з обґрунтованості пред`явленого позову. 12 серпня 2025 року ОСОБА_1 подана заява про перегляд заочного рішення суду, у задоволенні якої відповідачу відмовлено на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 вересня 2025 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивачки пеню в меншому розмірі на суму 192 410 грн 49 коп. На обґрунтування скарги навів зміст заочного рішення суду та вказав, що ним надалися державному виконавцю квитанції на сплату аліментів на суму 108 100 грн, а не як зазначено в довідці на суму 66 974 коп., внаслідок чого заборгованість зі сплати аліментів за його підрахунками складає не 233 535 грн 49 коп., а 192 410 грн 49 коп., які і можуть бути стягнути з відповідача, як пеня за порушення строків сплати аліментів. У відзиві на апеляційну скаргу позивачкою, від імені якої діє представниця, зазначено про безпідставність наведених доводів відповідачем, оскільки розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який складено державним виконавцем, ним не оскаржено, а тому і підстав для зменшення суми пені, що стягнута на підставі законного та справедливого рішення суду, немає. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи та їх представники не з`явилися, повідомлені про дату та час судового розгляду належним чином. Відповідач та його представник надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, інших клопотань не заявили, крім про приєднання до матеріалів справи наданих додатків. Заперечень щодо приєднання копії розрахунку та копій квитанції позивачкою не заявлено, внаслідок чого подані відповідачем документи до апеляційної скарги приєднані судом до матеріалів справи. Позивачкою та її представницею заяв та клопотань суду не надано. Тому розгляд справи проведено у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України з приєднанням витягу з виконавчого провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2016 року на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з відповідача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання якого видано виконавчий лист. Виконавчого листа пред`явлено до примусового виконання та за ним відкрито виконавче провадження №58743102, в рамках якого на підставі частини 1 статті 194 СК України головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві здійснено розрахунок боргу зі сплати аліментів станом на 1 березня 2024 року на суму 233 535 грн 49 коп. (а.с.7-8). Копія розрахунку боргу направлена сторонам у виконавчому провадженні з роз`ясненням права оскарження розрахунку в судовому порядку або надання документів для проведення перерахування (а.с.7-8). Втім, на час апеляційного перегляду рішень судів стосовно оспорювання здійсненого державним виконавцем розрахунку боргу зі сплати аліментів суду не надано, як не надано і здійсненого перерахунку цього боргу державним виконавцем за наявності будь-яких документів про його сплату. Згідно цього розрахунку державного виконавця заборгованість ОСОБА_1 за аліментами за період з 17 березня 2016 року по 1 березня 2024 року становить 233 535 грн 49 коп. (а.с.7-8). Натомість, не погоджуючись з врахованими державним виконавцем сумами внесення платежів, представником відповідача надано самостійно відкоригований розрахунок боргу (а.с.85-86) та копії поганої якості квитанцій про сплату аліментів за цей період (а.с.87-110) та після проведення розрахунку 21 березня 2024 року та 4 травня 2024 року (а.с.110-112), з посиланням на те, що аліменти ним сплачені ні на загальну суму, що врахована виконавцем, в розмірі 66 975 грн, а на більшу суму в розмірі 108 100 грн. Між тим, за оспорений період відповідачем суду надано квитанцій, не на стверджену ним суму в розмірі 108 100 грн, а на значно меншу в розмірі 69 590 грн. При тому ним надана частина квитанцій, в яких взагалі відсутні будь-які дані, крім особисто написаної відповідачем чи його представником суми прописом, а також квитанції разом з дублікатами на загальну суму 23 475 грн, внаслідок чого відповідачем суду надано копії квитанцій на суму сплачених аліментів в розмірі 46 115 грн, що є меншою, ніж врахована державним виконавцем під час здійснення розрахунку. За таких обставин підстав для зменшення суми заборгованості зі сплати аліментів, як визначеного розміру пені за порушення строків їх сплати, колегія суддів не вбачає, як за недотримання платником аліментів процесуального порядку оспорення такого розрахунку, так і за відсутністю доведення цих доводів за допомогою належних доказів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України). Тому невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина 4 статті 15 СК України). Одним з обов`язків батьків у відповідності до статті 180 СК України є зобов`язання утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом частини 3 статті 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти), які не сплачуються добровільно, можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тому у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (частина 1 статті 196 СК України). Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Але у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 206/4992/21). Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина 2 статті 196 СК України). Отже, з аналізу наведених норм матеріального права слідує, що боржник зобов`язаний своєчасно сплачувати аліменти, які, у разі виникнення боргу з їх сплати, у зв`язку з порушенням строків внесення платежів, вказують на ухилення платника аліментів від виконання обов`язку та за презумпцією його вини є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України. Тобто обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається саме на боржника. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.» Встановлений розмір пені - 1% за кожен день прострочення та за період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості, обмежено законодавцем до 100% розміру заборгованості зі сплати аліментів. Тобто розмір пені не може перевищувати розмір боргу зі сплати аліментів. Отже, посилаючись саме на наведені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача 100% розміру заборгованості зі сплати аліментів, які обмежують суму пені з несвоєчасної сплати аліментів. В той же час відповідач, оспорюючи розмір пені, який стягнуто судом першої інстанції, не оспорював своєї вини у несвоєчасності внесення платежів, не посилався на підстави для зменшення цього розміру, виходячи з його матеріального або сімейного стану, зазначав лише про неправильне обрахування боргу державним виконавцем, який не оспорив у визначеному законом процесуальному порядку та не надав на ці доводи належних доказів. Докази про перерахування нарахованої державним виконавцем заборгованості, яка виникла станом на 1 березня 2024 року, суду апеляційної інстанції не надано. Враховуючи наведене, колегія суддів висновує, що обставини справи судом першої інстанції встановлено правильно, у відповідності до частини 1 статті 196 СК України, та правильно і обґрунтовано визначена сума пені, виходячи із суми заборгованості, яка розрахована державним виконавцем за період з 17 березня 2016 року по 1 березня 2024 року. Отже, виходячи із встановлених колегією суддів обставин, заочне судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування чи зміни відповідно до статті 375 ЦПК України, колегія суддів не вбачає. Підстави для перерозподілу судових витрат згідно до статті 141 ЦПК України немає. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді В. В. Коломієць Т. В. Серебрякова