Постанова 4811 № 450/1086/19

Справа № 450/1086/19 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/4078/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року м.Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ванівського О.М., суддів: Курій Н.М., Мельничук О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Місієвського В.Є., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза", звертаючись суд з цим позовом до відповідача, просив визнати дійсним договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 10532, укладений 06 серпня 2018 року між сторонами, а також стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 926 грн. 25 коп. Вказувало, що між ним та ОСОБА_1 06.08.2018 року укладено договір №10532 про надання позики на умовах фінансового кредиту. Цей договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на інтернет-сайті позивача і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення зазначеного договору. Мотивує свої позовні вимоги тим, що 06 серпня 2018 року між сторонами укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 10532. Це договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті позивача і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав та перерахував на рахунок останньої позику у розмірі 500 грн. через платіжну систему «ВейФорПей». Однак, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 20 березня 2019 року у неї виникла заборгованість у сумі 926 грн. 25 коп. Зазначає, що Закон України «Про електронну комерцію» допускає укладення цивільно-правових договорів онлайн. Так, відповідно до ст. 11 згаданого Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За п. 12 ч. 1 ст. 3 зазначеного вище Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Вважає, що таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторін». Після надання кредиту позивач отримав від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, акт про правопорушення на ринку фінансових послуг від 28 лютого 2019 року №173/16-5/15, відповідно до якого позивач надав відповідачу послугу не на підставі договору, оскільки акцептування пропозиції було здійснене без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі. Вважає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ставить під сумнів дійсність укладеного між сторонами договору. Повідомляє, що правовідносини між сторонами є дійсними. З огляду на вказане, просить позов задовольнити. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Форза" не погоджується з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, суд не врахував, що відповідач надала всі свої персональні дані для отримання позики, зазначила платіжну картку для отримання коштів, внесла у відповідні вікна в договір код-підпис, фактично погодила з позивачем всі істотні умови договору, отримала кошти, однак їх не повернула. Висновки суду про те, що договір є нікчемним з огляду на недотримання вимог щодо письмової форми є безпідставним. Товариство під час укладення договору використовує спосіб акцептування оферти, який передбачений абзацом 3 частини 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію". На підтвердження наявної заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 20.03.2019 року виникла заборгованість в розмірі 926,25 грн. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт укладання сторонами договору про надання позики на умовах договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 10532 від 06 серпня 2018 року, відсутні підстави й для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов цього договору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Так, встановлено, що ТОВ "ФК "Форза" надало договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №10532 від 06.08.2018 року, сторонами якого зазначено ТОВ "ФК" Форза" та ОСОБА_1 (а.с.14-15). Відповідно до п.3 Договору, Товариство на умовах цього договору надає клієнту грошові кошти в сумі, визначеній п.5 Договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений Договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного Договору. Згідно пункту 4 Договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі( у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором. У випадку оформлення Договору чи здійснення інших дій пов`язаних із його виконанням в онлайн режимі на офіційному сайті товариства https://forzacredit.com/ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифіктором, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами складеними на паперовому носієві, підписаними власноручним підписом. Пунктом 5 договору визначено загальний розмір кредиту 500 грн., строк договору з 06.08.2018 року по 04.09.2018 року. Пунктом 5.3 встановлено розмір плати за користування кредитом визначена відсоткова ставка в день 0,01 %, реальна річна процентна ставка 3,65 %. В разі прострочення платежу обумовлена пеня в розмірі 2,5 % за кожен день прострочення сплати суми кредиту та процентна ставка у разі прострочення в розмірі 2% за кожен день прострочення. В пункті 8 договору, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис 98890143. Згідно поданого розрахунку заборгованість станом на 20.03.2019 року за вказаним договором, загальна сума якої становить 926,25 грн., а також картку рахунку 3611 за 06.08.2018 26.02.2019 року за договором, яка є регістром внутрішнього бухгалтерського обліку позивача. Доказом підтвердження отримання коштів є лист від ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 30.07.2019р., у якому зазначається сума коштів, власник картки, марка картки, код авторизації, номер транзакції в системі.(а.с.153) Змісту акту про правопорушення, вчинені ТОВ "Фінансова компанія "Форза" на ринку фінансових послуг, від 28.02.2019 року №173/16-5/15,(а.с.21) ТЗОВ «ФОРЗА» надало фінансову послугу не на підставі договору, що є порушенням ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державного регулювання ринків фінансових послуг». Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення відповідачем дій по підтвердженню виконання договору чи вчинення дій ОСОБА_1 , що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, що не дає можливості визнати такий договір дійсним, а відтак відсутні підстави для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов цього договору. Проте з таким висновком суду не можна погодитися, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багато сторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину,яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 208, ч.1 ст. 1055 ЦК України, для кредитного договору законом визначена обов`язкова письмова форма. За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України "Про електронну комерцію", продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів". Згідно зі ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону). Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Отже, вказана норма закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає пункту 4.1 договору. Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Внутрішніми правилами надання фінансових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Фінансова компанія "Форза", затвердженими загальними зборами учасників ТОВ "ФК "Форза" (протокол №8 від 30.11.2018 року), визначено умови і порядок надання кредитів, відповідно до яких пропозиція укласти електронний договір (оферта) у вигляді цих правил розміщена в мережі Інтернет на Офіційному сайті Товариства та / або надсилання комерційного повідомлення (п.3.1.5.2). Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції укласти такий електронний договір заявником, шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" з використанням електронного підпису одноразовим/мережевим ідентифікатором (п.3.1.5.3.) Вказуючи про недоведеність вчинення відповідачкою дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, суд першої інстанції не врахував, що згідно пункту 4 договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) з накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором. Оформлення договору чи інших дій пов`язаних із його виконанням в онлайн режимі на офіційному сайті товариства https://forzacredit.com/ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифіктором, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами складеними на паперовому носієві, підписаними власноручним підписом. Ця умова договору цілком узгоджується з нормами статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та умовами Внутрішніх правил надання фінансових коштів у позику ТОВ "Фінансова компанія "Форза". В пункті 8 оспорюваного договору, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис 98890143, тобто відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію, а отже, вчинила дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір. В оспорюваному договорі чітко викладені умови договору, розмір кредиту, строк кредитування, плата за користування грошима та відповідальність за порушення умов договору. (5, 5.2, 5.3, 6, 7, 8 ). Зміст договору містить всю необхідну передбачену законом інформацію про відповідача та інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Отже, сторонами укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; він підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора. Укладення кредитного договору таким чином вимогам чинного законодавства України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків. Водночас обговорюючи питання дійсності правочину, суд першої інстанції не врахував, що між сторонами договору відсутній спір щодо його недійсності, відповідач не оспорювала дійсність цього правочину з підстав, обговорюваних судом. Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З врахуванням встановлених апеляційним судом обставин, норма ч.2 ст. 218 ЦК України не врегульовує спірні правовідносини і не підлягає застосуванню. Відтак, за відсутності спору між сторонами щодо недійсності правочину, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання правочину дійсним. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 України). Згідно зі статтями 526, 530, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Встановлено, що за умовами договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №10532 від 06.08.2018 року сторони погодили сплату процентів за користування кредитом виходячи з процентної ставки 0,01% за кожен день користування кредитом (п.5.3). Згідно з п. 5 кредитного договору строк дії договору становить 30 днів, тобто з 06.08.2018 року по 04.09.2018 року. За змістом пункту 7 договору сторони домовилися про погашення кредиту та відсотків за ним згідно графіка платежів. Відповідно до п. 6 зазначеного договору виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (пеня та штраф), у випадку порушення умов договору товариство має право нараховувати такі види неустойки: пеня за кожен день прострочення 2,50 % та процентна ставка за кожен день у разі прострочення -2%. Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 20.03.2019р., така становить: по тілу кредиту 494,00 грн., по процентах за користування кредитом - 296,40 грн., за пенею - 135,85 грн., а всього 926,25 грн.. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований. За таких обставин рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 926 грн. 25 коп.. В решті рішення слід залишити без змін. Статтею 141 встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1) і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей же суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). За подачу позову та апеляційної скарги Банком сумарно сплачено 7684 грн. судового збору (1921 грн. + 5763грн. (а.с. 7,152). Відтак, з відповідача підлягає до стягнення на користь Банку 7684 грн. сплаченого судового збору. Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза" задовольнити частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2019 року, в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області 25 листопада 2006р., місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОК платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 41762679) заборгованість у розмірі 926,25 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 494 грн., заборгованості по процентах - 296,40 грн., заборгованості по пені 135,85 грн.. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області 25 листопада 2006р., місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОК платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 41762679) - 7684 грн. понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню. Повна постанова складена 11 лютого 2020 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Курій Н.М. Мельничук О.Я.