Постанова 4813 № 496/1114/19

Номер провадження: 22-ц/813/2888/21 Номер справи місцевого суду: 496/1114/19 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Князюк О.В., - суддів: - Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» - адвоката Єнчевої Олени Олександрівни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати дійсним договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018112843, укладений 07.11.2018 року між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачкою і стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитом в сумі 6670 грн. 80 коп. за вказаним кредитним договором. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 07.11.2018 року між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачкою в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на Інтернет сайті позивача і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення договору, було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018112843. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці позику у розмірі, встановленому договором, та перерахувавши на її картковий рахунок грошову суму у розмірі 2249 грн. за допомогою платіжної системи Liqpay, що підтверджується карточкою бухгалтерського рахунку №3611 від 07.11.2018 року. Однак, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 20.03.2019 року у неї перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 6670 грн. 80 коп. Зазначає, що після надання кредиту він отримав від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, акт про правопорушення на ринку фінансових послуг № 173/16-5/15 від 27.08.2019 року, відповідно до якого він надав відповідачці послугу не на підставі договору, оскільки акцептування пропозиції було здійснене без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що є підставою нікчемності вказаного договору, а тому на підставі ч. 2 ст. 218 ЦК України просив визнати його дійсним та стягнути заборгованість. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» в позові до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що в даному випадку позивачем не доведено. Що сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а текст договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018112843 від 07.11.2018 року не є таким, що підписаний відповідачкою в розумінні ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а отже не може бути письмовим доказом погодження істотних умов кредитного договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення позичальником дій по підтвердженню виконання договору чи по прийняттю виконання від кредитодавця його частини обов`язків Короткий зміст вимог апеляційної скарги «28» січня 2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Форза» - адвокатом Єнчевою Оленою Олександрівною подано апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року, відповідно до якої, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Визнати дійсним Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018112843, укладений 07 листопада 2018 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форза» кредитну заборгованість в сумі 6 670,80 грн 80 копійок за кредитним договором №00018112843 від 07 листопада 2018 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форза» 4 802,50 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи та інших учасників справи У поданій апеляційні скарзі представник ТОВ «ФК «Форза» - адвокат Єнчева О.О. категорично не погоджується з прийнятим рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13 листопада 2019 року, вважає його таким, що прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не повно та поверхньо з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та не підтверджуються письмовими доказами, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. В обґрунтування зазначених доводів апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції обґрунтоване посиланням на акт Нацкомфінпослуг № 173/16-5/15 від 28.02.2019 року про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «Форза» на ринку фінансових послуг та зазначає, що Нацкомфінпослуг не наділено повноваженнями щодо визнання недійсними договорів. Та саме у зв`язку з тим, що висновки Нацкомфінпослуг, викладені у зазначеному Акті про правопорушення не відповідають положенням чинного законодавства. Що регулює укладення кредитних договорів в електронній формі, ТОВ «ФК «Форза» звернулось до суду за захистом свого права. Апелянт вважає, що свої позовні вимоги та доводи щодо дійсності договору укладеного між Позивачем та Відповідачем, ТОВ «ФК «Форза» підтвердило посиланням на положення законодавства та обґрунтовано належними доказами. Проте, судом першої інстанції наведені позивачем доводи та докази досліджені належним чином не були, що і призвило до неправильного застосування норм матеріального права та висновків про нікчемність кредитного договору. ТОВ «ФК «Форза» посилається відповідно на абз. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якого, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Апелянт зазначає, що саме цей спосіб акцептування оферти Товариства використовувався в інформаційній системі ТОВ «ФК «Форза» під час укладення договору з ОСОБА_1 . Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий. Незважаючи на надані позивачем письмові докази на підтвердження своїх вимог, суд не надав їм належної оцінки та не прийняв до уваги, що відповідач надала свої персональні дані для отримання позики, зазначила платіжну картку для отримання коштів, внесла у відповідні вікна в договорі код-підпис, фактично погодила з позивачем всі істотні умови договору, отримала кошти, однак не повернула їх, а використала на свої потреби. Таким чином, апелянт вважає, що ОСОБА_1 прийняла виконання умов договору позики, а тому позовна вимога про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту підлягає задоволенню. ТОВ «ФК «Форза» вважає, висновки суду першої інстанції про нікчемність договору з огляду на недотримання вимог щодо письмової форми безпідставними. Апелянт звертає увагу колегії судді на той факт, що суд першої інстанції перекручує норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та ігнорує положення зазначеної статті щодо трьох можливих варіантів акцептування оферти, дублюючи таким чином висновок Нацкомфінпослуг щодо єдиного способу акцептування оферти. Натомість, ТОВ «ФК «Форза» використовує той спосіб акцептування оферти в інформаційній системі Товариства під час укладення договору, що передбачений п. 3 ч. 6 статті 11 Законом України «Про електронну комерцію», а саме: вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. ТОВ «ФК «Форза» зазначає, що на підтвердження моменту отримання Товариством відповіді від відповідача про прийняття пропозиції Товариства укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту було надано засвідчену копію-роздруківку Log file, з якої вбачається дата та точний час отримання товариством від ОСОБА_1 відповіді шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям оферти, а саме: шляхом введення одноразового ідентифікатора. Який надійшов на телефонний номер відповідача за допомогою СМС-повідомлення, у відповідне поле на сайті Товариства. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості апелянт вважає необхідним зазначити наступне: По-перше, на підтвердження факту перерахування коштів позивачем до позовної заяви було додано Картку рахунку 3611 до Договору №00018112843 за 07.11.2018 року від 30.01.2019 року, в якій зазначено, що ТОВ «ФК «Форза» було перераховано на картковий рахунок відповідача - ОСОБА_1 позику у розмірі 2 249 грн. Дана сума була перерахована платіжною системою Ligpay, що підтверджується карточкою бухгалтерського рахунку № 3611. Позивачем зазначалось, що ТОВ «ФК «Форза» не є фінансовою установою, яка надає послуги з переказу коштів, а тому користується послугами платіжної системи. 16 липня 2016 року між ТОВ «ФК «Форза» та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання послуг в системі Ligpay № 3145. Предметом вказаного договору є надання Банком дистанційного обслуговування, фінансових послуг з прийому платежів на користь Клієнта за допомогою даної системи, а також забезпечення технологічного обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів. На підтвердження цього до суду першої інстанції було надано належним чином завірену копію договору № 3145 з додатками, а також, лист АТ КБ «ПриватБанк» від 14.08.2019 року, з якого вбачається, що кошти були успішно перераховані від ТОВ «ФК «Форза» на рахунок ОСОБА_1 . Тому, зауваження суду першої інстанції щодо відсутності відомостей про переказ таких коштів на відповідний рахунок з конкретним номером, відкритий на ім`я відповідачки не відповідають дійсності. Апелянт наголошує на тому, що згідно п. 3.12.16 Договору №3145 про надання послуг в системі Ligpay, введення реквізитів Карток здійснюється СУВОРО на захищеному сервері http://www.ligpay.uaі виключно особисто Платником (клієнтом Позивача). Таким чином, інформація про проведені платежі автоматично відображається в бухгалтерській системі, яка інтегрована з платіжною системою LIGPAY. На підтвердження Товариство надає суду оригінал карточки бухгалтерського рахунку № 3611 за 01.01.2018 р - 18.09.2019 р. Враховуючи те, що верифікація картки проводиться саме платіжною системою на її захищеному сайті, у Товариства відсутня інформація на підтвердження належності платіжної картки Позичальнику. Крім того, первинна бухгалтерська документація щодо проведення платежу також наявна саме й ПАТ КБ «ПриватБанк», який є платіжною організацією платіжної системи Ligpay. ТОВ «ФК «Форза» звертає увагу суду апеляційної інстанції також на те, що будь- яких заперечень на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надано, тому з урахуванням викладеного слідує висновок про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики повністю. Також, як вбачається з картки обліку виконання договору № 00118112843, станом на 20.03.2019 року ОСОБА_1 добровільно зробила платіж в рахунок погашення існуючої заборгованості, чим підтвердила укладення договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018112843 від 07.11.2018 року. З огляду на зазначене в апеляційній скарзі, з урахуванням неповного з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права, ТОВ «ФК «Форза» вважає рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2019 року таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Форза» до ОСОБА_1 31.03.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що зазначена аргументація апелянта повністю досліджена судом першої інстанції. Зазначає , що підтвердженням належної оцінки доводів позивача судом є ухвала суду першої інстанції від 10.09.2019 року, якою суд витребував у ТОВ «ФК «Форза» докази, що підтверджують укладення договору за процедурою описаною позивачем. Однак витребуваних доказів, які б могли підтвердити позицію позивача останній суду не надав, очевидно з тих підстав, що вони відсутні. ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що позивач не виконав ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2019 року в частині надання доказів. Також, в абзаці 79 апеляційної скарги зазначається, що будь-яких заперечень на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надала відзиву на позовну заяву, чим фактично визнала позовні вимоги. ОСОБА_1 звертає увагу колегії суддів на те, що в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, а також письмові заперечення та додаткові пояснення, що цілком спростовують твердження апелянта. Щодо посилання апелянта на судову практику то відповідач зазначає, що позивач посилається по-перше на судову практику тільки апеляційних судів, та констатує, що дані посилання здійснює не за аналогічними справами з даною. На противагу зазначає рішення судів апеляційної інстанції в аналогічних справах (справа № 707/934/19, №554/2756/19, № 468/422/19, № 333/1457/19), якими у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК «Форза» відмовлено у повному обсязі, в тому числі правом на касаційне оскарження даних рішень ТОВ «ФК «Форза» не скористалось, чим погодився з зазначеними рішеннями судів. Таким чином, відповідач вважає доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи та висновками суду викладеними в рішенні. З огляду на зазначене у відзиві ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скаргу ТОВ «ФК «Форза» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року під головуванням судді Князюка О.В. апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» адвоката Єнчевої Олени Олександрівни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2019 було залишено без руху. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.02.2020 року за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» адвоката Єнчевої Олени Олександрівни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором, під головування судді Князюка О.В. було відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою суду від 09.04.2020 року у складі колегії суддів цивільної палати Одеського апеляційного суду справу прийнято до провадження головуючого судді Князюка О.С., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» адвоката Єнчевої Олени Олександрівни на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в Одеському апеляційному суді в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини Судом встановлено, що актом № 173/16-5/15 від 28.02.2019 року про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «Форза» на ринку фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановила, що ТОВ «ФК «Форза» надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Однак, прийняття пропозиції від ТОВ «ФК «Форза» укласти електронний договір (акцепт) ОСОБА_1 здійснено шляхом введення ОТП-пароля у відповідне поле в особистому кабінеті ТОВ «ФК «Форза» без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт укладання сторонами договору про надання позики на умовах договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 10532 від 06 серпня 2018 року, відсутні підстави й для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов цього договору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Так, встановлено, що ТОВ "ФК "Форза" надало договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018112843 від 07.11.2018 року, сторонами якого зазначено ТОВ "ФК" Форза" та ОСОБА_1 (а.с.13-14). Відповідно до п.3 Договору, Товариство на умовах цього договору надає клієнту грошові кошти в сумі, визначеній п.5 Договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений Договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного Договору. Згідно пункту 4 Договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором. У випадку оформлення Договору чи здійснення інших дій пов`язаних із його виконанням в онлайн режимі на офіційному сайті товариства https://forzacredit.com/ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифіктором, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами складеними на паперовому носієві, підписаними власноручним підписом. Пунктом 5 договору визначено загальний розмір кредиту - 2 249 грн., строк договору - з 07.11.2018 року по 06.12.2018 року. Пунктом 5.3 встановлено розмір плати за користування кредитом визначена відсоткова ставка в день - 0,01 %, реальна річна процентна ставка - 6,75 %. В разі прострочення платежу обумовлена пеня в розмірі 2,5 % за кожен день прострочення сплати суми кредиту та процентна ставка у разі прострочення в розмірі 2,5 % за кожен день прострочення. В пункті 8 договору, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис - 97806342. Згідно поданого розрахунку заборгованість станом на 20.03.2019 року за вказаним договором, загальна сума якої становить 6670,80 грн., а також картки рахунку 3611 за 07.11.2018 - 30.01.2019 року за договором, яка є регістром внутрішнього бухгалтерського обліку позивача. Доказом підтвердження отримання коштів є лист від ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2019р., у якому зазначається сума коштів, власник картки, марка картки, код авторизації, номер транзакції в системі.(а.с.107) Згідно акту про правопорушення, вчинені ТОВ "Фінансова компанія "Форза" на ринку фінансових послуг, від 28.02.2019 року №173/16-5/15,(а.с.19) ТОВ «ФОРЗА» надало фінансову послугу не на підставі договору, що є порушенням ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державного регулювання ринків фінансових послуг». Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення відповідачем дій по підтвердженню виконання договору чи вчинення дій ОСОБА_1 , що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, що не дає можливості визнати такий договір дійсним, а відтак відсутні підстави для стягнення грошових коштів як заборгованості на виконання умов цього договору. Проте з таким висновком суду не можливо погодитись, зважаючи на таке. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багато сторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 208, ч.1 ст. 1055 ЦК України, для кредитного договору законом визначена обов`язкова письмова форма. За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти. Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України "Про електронну комерцію", продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України "Про захист прав споживачів". Згідно зі ст.10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону). Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Отже, вказана норма закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає пункту 4.1 договору. Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Внутрішніми правилами надання фінансових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Фінансова компанія "Форза", затвердженими загальними зборами учасників ТОВ "ФК "Форза" (протокол №8 від 30.11.2018 року), визначено умови і порядок надання кредитів, відповідно до яких пропозиція укласти електронний договір (оферта) у вигляді цих правил розміщена в мережі Інтернет на Офіційному сайті Товариства та / або надсилання комерційного повідомлення (п.3.1.5.2). Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції укласти такий електронний договір заявником, шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" з використанням електронного підпису одноразовим/мережевим ідентифікатором (п.3.1.5.3.) Вказуючи про недоведеність вчинення відповідачкою дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, суд першої інстанції не врахував, що згідно пункту 4 договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) з накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором. Оформлення договору чи інших дій пов`язаних із його виконанням в онлайн режимі на офіційному сайті товариства https://forzacredit.com/ua/, за допомогою засобів електронного зв`язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифіктором, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами складеними на паперовому носієві, підписаними власноручним підписом. Ця умова договору цілком узгоджується з нормами статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та умовами Внутрішніх правил надання фінансових коштів у позику ТОВ "Фінансова компанія "Форза". В пункті 8 оспорюваного договору, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис - 97806342, тобто відповідачка підписала договір одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію, а отже, вчинила дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір. В оспорюваному договорі чітко викладені умови договору, розмір кредиту, строк кредитування, плата за користування грошима та відповідальність за порушення умов договору. (5, 5.2, 5.3, 6, 7, 8 ). Зміст договору містить всю необхідну передбачену законом інформацію про відповідача та інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Отже, сторонами укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; він підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора. Укладення кредитного договору таким чином вимогам чинного законодавства України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків. Водночас обговорюючи питання дійсності правочину, суд першої інстанції не врахував, що між сторонами договору відсутній спір щодо його недійсності, відповідач не оспорювала дійсність цього правочину з підстав, обговорюваних судом. Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, у ст.204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України). З врахуванням встановлених апеляційним судом обставин, норма ч.2 ст. 218 ЦК України не врегульовує спірні правовідносини і не підлягає застосуванню. Відтак, за відсутності спору між сторонами щодо недійсності правочину, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання правочину дійсним. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 України). Згідно зі статтями 526, 530, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Встановлено, що за умовами договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00018112843 від 07.11.2018 року сторони погодили сплату процентів за користування кредитом виходячи з процентної ставки 0,01% за кожен день користування кредитом (п.5.3). Згідно з п. 5 кредитного договору строк дії договору становить 30 днів, тобто з 07.11.2018 року по 06.12.2018 року. За змістом пункту 7 договору сторони домовилися про погашення кредиту та відсотків за ним згідно графіка платежів. Відповідно до п. 6 зазначеного договору виконання зобов`язання забезпечується неустойкою (пеня та штраф), у випадку порушення умов договору товариство має право нараховувати такі види неустойки: пеня за кожен день прострочення 2,50 % та процентна ставка за кожен день у разі прострочення -2,50%. Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 20.03.2019 р., така заборгованість становить: по тілу кредиту - 2249,00 грн., по процентах за користування кредитом - 1048,30 грн., за пенею - 1124,50 грн., а всього 6670,80 грн.. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований. За таких обставин рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6670 грн. 80 коп.. В решті рішення слід залишити без змін. Судові витрати Статтею 141 встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1) і що у випадку, коли суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей же суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13). За подачу позову та апеляційної скарги ТОВ «ФК «Форза» сумарно сплачено 7684 грн. судового збору (1921 грн. + 2881,50 грн. (а.с. 7,152). Відтак, з відповідача підлягає до стягнення на користь ТОВ «ФК «Форза» 7684 грн. сплаченого судового збору. РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» - адвоката Єнчевої Олени Олександрівни - задовольнити частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.11.2019 року -скасувати та ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУМВС України в Одеські області 12 жовтня 2010 року., , РНОК платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 41762679) заборгованість у розмірі 6670,80 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 2249,00 грн., по процентах за користування кредитом - 1048,30 грн., за пенею - 1124,50 грн. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Біляївським РВ ГУМВС України в Одеські області 12 жовтня 2010 року., РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форза" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 41762679) витрати на сплату судового збору у сумі 7684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках передбачених п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе