Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/4577/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4577/19 Номер провадження 22-ц/814/694/20Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря Ачкасової О.Н. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2019 року (час постановлення ухвали з 17:19:11 год. по 17:51:14 год., дата виготовлення повного тексту ухвали - 12 грудня 2019 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС м.Полтави ГТУЮ у Полтавській області у зведеному виконавчому провадженні №36896003. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною скаргою, просила ухвалити рішення, яким виключити майно з акту опису і арешту, складеного державним виконавцем Корецькою О.М. 10 травня 2019 року у межах виконавчого провадження №36896003, та визнати право власності на вказане майно за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . В обґрунтування заявлених вимог послалась на те що, 10 травня 2019 року державний виконавець Корецька О.М. без повідомлення заявниці як боржника у виконавчому провадженні №36896003 здійснив опис і арешт рухомого майна, що знаходилося у належній їй частині приміщення по АДРЕСА_1 . Такі дії державного виконавця є незаконними, так як описане і арештоване майно є власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та зберігалося у приміщенні на підставі договору оренди. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову про задоволення її скарги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на доводи, викладені у скарзі, клопотаннях і запереченнях, та зазначала, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що описане і арештоване державним виконавцем майно не належить їй як боржнику у виконавчому провадженні. У своєму рішенні суд помилково посилався на зведене виконавче провадження, про яке вона не зазначала у своїй заяві. Звертається увага на те, що скаржниця не була повідомлена про опис і арешт майна, відповідно не була присутня під час проведення таких виконавчих дій, державний виконавець безпідставно передав описане і арештоване майно сторонній особі. Поза увагою суду залишилося рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 24.06.2019 року, згідно якого стягнення в межах виконавчого провадження №36896003 повинно відбуватись лише в межах вартості отриманого у спадщину майна, а не за рахунок іншого майна чи взагалі коштів ОСОБА_1 Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу суб`єкт оскарження не скористався. Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав: Відповідно до п.1 ч.1 ст.371, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 14.11.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» борг в сумі 91 615,75 грн.; 28 травня 2013 року судом виданий виконавчий лист №1622/5532/2012 (т.1 а.с.180). Постановою від 09.10.2013 р. державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Гордієнком Ю.Ю. відкрито виконавче провадження №39847709 за вказаним виконавчим листом (т.1 а.с.183). Постановою державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 27 листопада 2013 року звернуто стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого провадженням №39847709 (т.1 а.с.186). Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 08 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг в сумі 15 899,92 грн.; 31.01.2015 року судом виданий виконавчий лист № 554/12420/13-ц (т.1 а.с.61, 80-81). Постановою від 04.03.2015р. старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Корецькою О.М. відкрито виконавче провадження № 46744553 за вказаним виконавчим листом (т.1 а.с.82). Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02.10.2014 року, яке набрало законної сили 13.10.2014 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_4 на час смерті. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 27.11.2015 року змінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м.Полтави № 554/12420/13-ц, а саме сторону стягувача ПАТ "УкрСиббанк" замінено на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у зв`язку із переходом до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" прав кредитора (т.1 а.с.153). На підставі вказаної ухвали суду у виконавчому провадженні ВП №46744553 змінено сторону стягувача з ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (т.1 а.с.114). Постановою головного державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 12 березня 2015 року обидва виконавчі провадження об`єднані в одне та присвоєний єдиний номер ВП № 36896003 (т.1 а.с.71). З матеріалів виконавчого провадження, зокрема зі змісту чисельних заяв боржника ОСОБА_1 , її скарг на дії державного виконавця, вбачається, що остання обізнана щодо відкритого відносно неї зведеного виконавчого провадження (т.1 а.с.76-79, 88, 131, 151). Постановою головного державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 05.02.2016 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.91). Згідно листа заступника начальника першого інформаційного відділу ГУ ПФУ в Полтавській області вд 10.03.2017 року № 777/04-1-63/03 з 01.04.2017 року призупинені подальші відрахування з пенсії ОСОБА_1 по постанові ВП № 46744553 від 05.02.2016 року, залишок боргу на 01.04.2017 року становить 15352 грн. 99 коп., залишок виконавчого збору 1251 грн. 75 коп., витрати на проведення виконавчих дій 30 грн. 00 коп. утримано повністю у березні 2016 року (т.1 а.с.150). З постанови начальника Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області Щерби Д.М. від 20.04.2018 року вбачається, що за результатом перевірки законності дій державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні ВП №36896003 порушень з боку державного виконавця щодо звернення стягнення на дохід боржника (пенсію) не встановлено, дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.155). Згідно листа державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ № 39731 від 11.06.2019 року залишок боргу ОСОБА_1 станом на 01.06.2019 рік складає: на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" - 12 021,91 грн., на користь стягувача ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» - 83 176,64 грн. (т.1 а.с.23). 08.05.2019р. в межах виконавчого провадження стягувачем ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" подано заяву, в якій останній прохає державного виконавця перевірити майновий стан боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.152). 10.05.2019 року в межах зведеного виконавчого провадження № 36896003 у присутності двох понятих та директора ТОВ «Федуція» ОСОБА_5 , як представника власника адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області Корецькою О.М. було оглянуто будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та описано майно, зазначене в акті опису і арешту від 10.05.2019 року. Окрім описаного майна цінних речей, дорогоцінностей та грошових коштів не виявлено (т.1 а.с.162-164). Станом на момент проведення виконавчих дій (опису та арешту майна 10.05.2019 року) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме Витягу № 155896934 від 04.02.2019 року, власником адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Федуція» (т.1 а.с.17). Постановою Шевченківського ВДВС м.Полтави ГТУЮ в Полтавській області від 19 червня 2019 року призначено відповідальним зберігачем описаного і арештованого майна представника ПФ ДП «СЕТАМ» Куценко Н.Є. на підставі заяви, поданої директором ТОВ «Федуція» ОСОБА_5 (т.1 а.с.51). Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 24 червня 2019 року роз`яснено Шевченківському ВДВС м.Полтави ГТУЮ в Полтавській області рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 08 квітня 2014 року у справі № 554/12420/13-ц (провадження № 2/554/1447/2014) за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором таким чином: з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 989,23 долари США, що за курсом НБУ 7,993 грн., за 1 долар США еквівалентно 15 899,92 грн. в межах вартості прийнятого у спадщину майна, а не за рахунок іншого майна, що не було отримано у спадок, зокрема коштів ОСОБА_1 у вигляді пенсії (т.1 а.с.48-49). Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких процесуальних порушень з боку державного виконавця, на підставі яких постанова державного виконавця від 10.05.2019 року про опис й арешт майна може бути визнана незаконною та скасована, не встановлено, інші особи, на яких вказує скаржник ОСОБА_1 , які не є стороною виконавчого провадження, однак вважають, що майно, на яке було накладено арешт державним виконавцем 10.05.2019 року, належить їм, а не боржникові, можуть самостійно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з таких міркувань. За змістом ст.447 ЦПК України боржник у виконавчому провадженні має право звернутись до суду із скаргою, якщо вважає, що діями, рішеннями або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, порушено його права чи свободи. Судовому захисту підлягають права боржника (ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження»), які порушені неправомірними діями, рішеннями або бездіяльністю виконавця (ст.451 ЦПК України). Скарги учасників виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність виконавця розглядаються судом в порядку, визначному цивільним процесуальним законом, з урахуванням особливостей, встановлених Розділом VII ЦПК України. Як убачається зі змісту поданої ОСОБА_1 скарги і клопотання (т.1 а.с.1,14), основним доводом на користь неправомірності дій державного виконавця є виключно та обставина, що державний виконавець описав і арештував майно, яке не належить боржнику ОСОБА_1 , а належить іншим особам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ОСОБА_1 стверджувала, що згідно договору оренди нежилого приміщення від 03 лютого 2016 року вона зобов`язалася повернути майно його власнику ОСОБА_2 (т.1 а.с.15). У зв`язку з цим скаржницею заявлена вимога про виключення майна з акту опису і арешту, визнання права власності на це майно за вказаними особами. У скарзі відсутні посилання і доводи щодо порушених прав самої ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні. Подаючи суду заперечення на відзив (т.1 а.с.33-35, 44-47), клопотання (т.2 а.с.71-74), заперечення на відзив (т.2 а.с.84-85), заперечення (т.2 а.с.100-102), ОСОБА_1 всупереч порядку і строкам, встановленим ст.49 ЦПК України (п.2 ч.1, ч.3, ч.5), по суті, змінила (збільшила) і підстави, і предмет своєї скарги, отже у суду не було підстав ухвалювати рішення по новим (збільшеним) вимогам. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано послався на приписи ч.1 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» і зробив правильний висновок про недоведеність факту порушення прав скаржниці як боржника у виконавчому провадженні, так як особи, які вважають себе власниками арештованого і описаного майна вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Нормами ЗУ «Про виконавче провадження» (ст.18, ст.28, ст.56, ст.58) не передбачений обов`язок державного виконавця попередньо повідомляти боржника про майбутнє проведення такої виконавчої дії як опис і арешт майна. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності його висновків судів, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанцій. Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.367, ч.1 п.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 05 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з урахуванням положень ст.390 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2020 року. Головуючий суддя О. А.Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов