Постанова 4855 № 826/14644/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14644/18 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медіатрейдінг" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медіатрейдінг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позов до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05 червня 2018 року № 0002344001, № 0002354001, № 0002364001. Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки Відповідача, викладені в актах перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові рішення-повідомлення, є безпідставними та спростовуються фактами та доводами, що викладені у позовній заяві. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2018 року № 0002344001, № 0002354001, № 0002364001. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві вказує на те, що за результатами акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0002344001, згідно з яким до ТОВ «ТД МЕДІАТРЕЙДІНГ» застосувало фінансові санкції у розмірі 17000.00 гривень за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД МЕДІАТРЕЙДІНГ» придбано алкогольні напої за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні ціни, були придбані двома партіями від 03.10.2017 року та від 05.12.2017 року. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Позивач звертає увагу на те, що Відповідачем взагалі не вказано, яку саме норму права судом першої інстанцій було неправильно застосовано, а також не обґрунтовано у чому саме полягає помилка суду першої інстанції при застосуванні відповідної норми права та яка на думку Головного управління ДФС у м. Києві відповідна норма повинна застосовуватися. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 року № 7411 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень від 23.04.2018 року № 2211/26-15-40-01 та № 2218/26-15-40-01 працівниками ГУ ДФС було проведено фактичну перевірку ТОВ "ТД "Медіатрейдінг" за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 13/2. За результатами перевірки складено акт від 14.05.2018 року № 1865/26-15-40-01/37568896 (надалі - акт перевірки № 1865) та акт від 14.05.2018 року № 1861/26-15-40-01/37568896 (надалі - акт перевірки № 1861). Згідно акта перевірки № 1865 встановлено: - здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту), за наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) серія "АЕ" № 297480 від 28.12.2015 року (термін дії з 28.12.2015 року по 28.12.2020 року, сплачено з 28.12.2015 року по 28.12.2018 року); - в порушення вимог ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не своєчасно подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (Форма № 1-ОА (місячна) за лютий 2017 року; - реалізацію позивачем алкогольних напоїв, а саме: Ром Cuba Libre Black 0.7 л. 40% (4820058966938_4820206852687) загальною кількість 4 шт. (УКЗТЕД 2208403100) за цінами нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни. Отже, актом № 1865 встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 16, ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв". Акт № 1865 представник Позивача підписав з наступними зауваженнями: "з висновками акту не погоджуюсь, так як товар був придбаний у постачальника ТОВ "Юлана" згідно податкових накладних № 24 від 03.10.2017 року та № 49 від 05.12.2017 року по ціні 95,46 грн. без ПДВ за кодом УКТЗЕД 2208906900 згідно Постанови Кабінету Міністрів України №

957. Даний товар був реалізований ТОВ "ТД "Медіатрейдінг" по ціні 139,17 грн. за 0.7 л. 40% та 112,50 грн. за 0.7 л. 40%". Згідно акта перевірки № 1861 встановлено факт зберігання позивачем за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 6 (корп. № 3 (1, 2 черга) літ. Д,Д) алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, що описані в додатку № 1 до акта перевірки. Таким чином встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Акт № 1861 підписано представником позивача із зауваженнями, а саме: "з висновками акту не погоджуюсь, так як станом на початок перевірки марки акцизного податку були в наявності". 05.06.2018 року Відповідачем на підставі вказаних актів перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0002344001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.; - № 0002354001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 000,00 грн.; - № 0002364001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн. Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарги вих. № 2018-0619-14, № 2018-0619-13, № 2018-0619-15 від 19.06.2018 року), проте рішенням ДФС України від 10.08.2018 року № 26396/6/99-99-11-03-01-25, у задоволені скарг відмовлено, а винесені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи неоднозначність формулювання "подають 10 числа місяця, що настає за звітним" про відсутність підстав вважати факт подання позивачем звіту 1-ОА "про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" за лютий 2017 року 10.03.2017 несвоєчасним поданням звіту. Оскільки висновки Відповідача, викладені в акті перевірки № 1865 є хибними та необґрунтованими, то суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0002354001 та № 0002364001 якими застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 20 000 грн. та 17 000 грн. є протиправними та підлягають скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки № 1861, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення від 05.06.2018 року № 00023344001 про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 17 000 грн., а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пункту 75.3 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: - у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; - неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Пунктом 80.7 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Судом першої інстанції встановлено, що проведення перевірок розпочато з відома та в присутності представника Позивача, що також вказує на дотримання вимог щодо допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. Актом перевірки № 1865 встановлено факт не своєчасності подання позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (Форма № 1-ОА (місячна) за лютий 2017 року, а саме: вказаний Звіт подано 10.03.2017 року, при граничному терміні 09.03.2017 року; реалізації позивачем алкогольних напоїв, а саме: Ром Cuba Libre Black 0.7 л. 40% (4820058966938_4820206852687) загальною кількість 4 шт. (УКЗТЕД 2208403100) за цінами нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР, в реакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Положеннями статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Згідно статті 16 Закону № 481/95-ВР визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою (z0340-16), встановленою цим органом. Форма звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі та порядок його заповнення затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року № 49 (далі - Порядок), пунктом 3 розділу 1 якого встановлено, що звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб`єкта господарювання. Згідно з пунктом 2 Порядку, звіт в електронній формі подається засобами електронного зв`язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності. За приписами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому, як передбачено пункту 49.5 статті 49 ПК України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк. Абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень. З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що суб`єкт господарювання, за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді фінансових санкцій (штрафу) в розмірі, визначеному приписами вказаної статті. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпції правомірності рішень платника податку, яка передбачає, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Частиною 1 статті 251, частиною 1 статті 252 та частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Відповідно до частини другої статті 251 та частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Отже дата закінчення в даному випадку поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве. Тобто, кінцева дата є останнім днем терміну для подання звіту. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 810/2129/16 (адміністративне провадження № К/9901/31252/18). З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати факт подання Позивачем звіту 1-ОА "про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" за лютий 2017 року 10.03.2017 року несвоєчасним поданням звіту - є вірним, з таким висновком погоджується і колегія суддів. Щодо обґрунтованості доводів Відповідача про заниження ціни на підакцизний товар колегія суддів виходить з такого. Так, відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Частиною 10 ст. 18 Закону № 481/95-ВР визначено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України. Кабінет міністрів України прийняв постанову від 30.10.2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" у Додатку до якої визначив розміри таких цін. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України від 21.06.2012 року № 5007-VІ "Про ціни і ціноутворення" граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов`язковими для застосування суб`єктами господарювання. При цьому, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону "Про ціни і ціноутворення", гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання. Частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Фінансові санкції у вигляді штрафів у разі здійснення суб`єктами господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, встановлені абзацом 14 частини 2 статті 17 і становлять - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено факт реалізації 4-х пляшок Рому "Вайт" (0,7л., 40% об.) по ціні 139,00 грн. та по ціні 112,50 грн. Проте, у акті перевірки № 1865 міститься пояснення представника Позивача про обставини придбання товару, а саме: вказаний товар придбано за кодом УКТЗЕД 2208906900, що підтверджується податковими накладними № 24 від 03.10.2017 року та № 49 від 05.12.2017 року. Мінімальні оптові та роздрібні ціни по товарній позиції 2208 90 встановлені у Додатку до постанови Кабінету міністрів України від 30.10.2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" за 1 літр 100-відсотктвого спирту. При цьому, у пункті 1 Приміток до вказаного Додатку зазначається, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, в тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957, встановлено розмір: - мінімальної оптово-відпускної ціни на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші на рівні: 268, 67 грн. за 1 л. 100% спирту (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017), за 0,7 л. 0,4 % спирту - 75,23 грн.; - мінімальної роздрібної ціни на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші на рівні: 397,76 грн. за 1 л. 100% спирту (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017), за 0,7 л. 0,4 % спирту - 111,09 грн. Також, в акті перевірки зафіксовано факт реалізації Ром Cuba Libre Black 0.7 л. 40% (4820058966938_4820206852687) загальною кількість 4 шт. за ціною нижчою від мінімальної роздрібної, а саме товар був реалізований ТОВ "ТД "Медіатрейдінг" по ціні 139,17 грн. за 0.7 л. 40% та 112,50 грн. за 0.7 л. 40%", що підтверджується податковими накладними № 1089 від 03.10.2017 року та № 1732 від 05.12.2017 року. Позивач наголошував у позовній заяві, що виявлена невідповідність виникла через помилку у відображені коду УКТЗЕД придбаного товару. Також про вказану невідповідність зазначено в самому акті перевірки № 1865, у запереченнях до вказаного акту, представником Позивача. Однак, Відповідачем вказана інформація при проведені перевірки до уваги взята не була. Також, ні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції про вказану обставину Відповідачем пояснень надано не було. Разом з тим, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Враховуючи вказану норму ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана невідповідність коду УКТЗЕД при здійсненні покупки товару Позивачем, що призвела до заниження ціни на Ром Cuba Libre Black , мала бути прийнятою посадовими особами Відповідача при винесенні відповідного висновку. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновку посадових осіб Відповідача про реалізацію Рома Cuba Libre Black за ціною нижчою від мінімальної роздрібної ціни. Оскільки висновки Відповідача, викладені в акті перевірки № 1865 є хибними та необґрунтованими, то податкові повідомлення-рішення від 05.06.2018 року № 0002354001 та № 0002364001 якими застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 20 000 грн. та 17 000 грн. є протиправними та підлягають скасуванню. Щодо висновків Відповідача викладені в акті перевірки № 1861 про порушення Позивачем ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", суд першої інстанції зазначив про наступне, і з чим погоджується колегія суддів. Статтею 11 Закону № 481/95-ВР визначено маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Контроль за сплатою податку на митній території України з алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюють контролюючі органи (пункт 228.1 статті 228 ПК України). Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи (пункт 228.2 статті 228 ПК України). У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) (пункт 228.3 статті 228 ПК України). Відповідно до підпункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону. Також, судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем в акті перевірки № 1861 встановлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, що описані в додатку № 1 до акта перевірки. Таким чином встановлено порушення Позивачем ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Разом з тим, акт № 1861 підписано представником Позивача із зауваженнями, а саме: "з висновками акту не погоджуюсь, так як станом на початок перевірки марки акцизного податку були в наявності". Позивач у адміністративному позові вказував, що акцизна марка фактично залишилася на стелажі, де зберігався підакцизний товар. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості та докази того, що посадовими особами Відповідача перевірялася вказана обставина. Викладене свідчить про те, що Відповідачем при здійсненні перевірки Позивача були досліджені не всі обставини зберігання підакцизного товару, а також не взято до уваги зауваження представника Позивача. Підпунктами 21.1.1-21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків, викладених у акті перевірки № 1861, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення від 05.06.2018 року № 00023344001 про застосування до Позивача штрафної санкції у розмірі 17 000 грн., а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20 травня 2019 року (справа № 417/3668/17). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 11.02.2020 року.