Постанова 4851 № 440/2221/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 р. м. ХарківСправа № 440/2221/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко (повний текст складено 06.12.19) по справі № 440/2221/19 за позовом ОСОБА_1 до Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 по справі № 440/2221/19 було задоволено позов ОСОБА_1 до Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Глобинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату /з урахуванням проведених виплат/ з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На виконання зазначеного судового рішення 21.11.2019 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/2221/19. Вважаючи здійснене виконання за таким виконавчим документом недостатнім та неповним, 04.12.2019 ОСОБА_1 до суду подано заяву в порядку ст. 383 КАС України з вимогами визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке є правонаступником Глобинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, щодо неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі №440/2221/19, а саме: щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за минулий період за період з 01.01.2014 по 01.08.2014 у розмірі 31 218,52 грн. Просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 вказану заяву залишено без задоволення. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення питання, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 та прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 440/2221/19 та постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 440/2221/19. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2019 про призначення справи до розгляду, справа була розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження. З врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи заяву ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року). Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06 від 19 лютого 2009 року). Заява позивача базується на приписах частини першої статті 383 КАС України, якими передбачено право на подання до суду першої інстанції заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Позивач просить визнати протиправною саме бездіяльність відповідача, якою може бути визнана лише пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. В ході судового розгляду заяви позивача було встановлено, що органом Пенсійного фонду України надіслано позивачу листа від 18.11.2019 №5496/С-02, яким повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року у справі №440/2221/19 йому здійснено перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та нараховану доплата у сумі 31 218,52 грн. Проте, виплата такої доплати буде здійснено у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду". Надаючи оцінку таким обставинам затримки з виплати заборгованості, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів державного бюджету у межах виділених асигнувань. Згідно п. 4-5 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління № 28-2 від 22.12.2014 Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду. Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Виділення коштів з державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно п. 20 та п. 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду було вирішено Кабінетом Міністрів України відповідною постановою від 22.08.2018 №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок) та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до цього Порядку. Зазначений Порядок застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є орган Пенсійного фонду України, а лише до тих, за якими на такого суб`єкта владних повноважень покладено зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 440/85/19. Таким чином, для врегулювання спірних правовідносин необхідно керуватися вимогами Порядку, який (згідно положень пункту першого) визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету Пунктом 4 Порядку визначено, що черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до пункту 5 Порядку, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Згідно з пунктом 6 Порядку, перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Пунктом 10 Порядку передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства, дотримуючись, зокрема, вимог зазначеного вище Порядку. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що невиконання судового рішення Управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а. Здійснюючи апеляційний перегляд оскарженого судового рішення, колегія суддів виходить з того, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування певної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, а тому вимагати від такого органу дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав. В ході судового розгляду не було встановлено вини та умислу у навмисному невиконанні рішення суду з боку ГУ ПФУ в Полтавській області, оскільки відповідачем було здійснено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду у даній справі. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів відповідності здійснених відповідачем дій вимогам Порядку спростовуються наданими відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції поясненнями з доказами. Зокрема, наданий витяг з підсистеми Реєстру судових рішень ІКІС ПФУ свідчить про перебуванні на виконанні у відповідача судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі 440/2221/19. Дата реєстрації таких даних у підсистемі вказана 12.12.2019. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі 440/2221/19, що зумовлює відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року по справі № 440/2221/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя М.І. Гуцал Судді А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 11.02.2020.