Постанова 4823 № 741/574/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 06 лютого 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 741/574/19 Головуючий у першій інстанції Киреєв О. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/102/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Іванової Г.П., суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А. секретар: Позняк О.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області у складі судді Киреєва О.В. від 04 жовтня 2019 року (повний текст рішення складений 04 жовтня 2019 року) в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №б/н від 08.05.2015 в сумі 36222,35 грн. та судові витрати в сумі 1921 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 8 травня 2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором, а відповідач не сплачував своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, чим порушив свої зобов`язання. Внаслідок таких дій відповідача станом на 19 березня 2019 року утворилася заборгованість по наданому відповідачу кредиту в сумі 36222,35 грн., з яких: 11944,12 грн заборгованість за тілом кредиту, 9104,71 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 12 372,46 грн пеня за прострочене зобов`язання, 600 грн пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500 грн штраф (фіксована частина), 1701,06 грн. штраф (процентна складова). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Носівського районного суду від 04 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 8 травня 2015 року в розмірі 11 944,12 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 633,35 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані від позивача та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також з того, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поточним тілом кредиту у розмірі 11944,12 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, пені, штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг при визначенні розміру відсотків, пені, штрафів, не можна вважати домовленістю сторін про їх розмір та порядок сплати, оскільки ці Умови та Правила позичальником не підписані, а матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці умови і правила надання банківських послуг були погоджені з відповідачем при оформленні анкети-заяви, оскільки розмір вказаних платежів сторонами у підписаних ними документах не обумовлено, а надані банком Витяги з тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювались самим АТ КБ «ПриватБанк». Також суд першої інстанції дійшов висновку, що слід відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення простроченого тіла кредиту, виходячи з вищенаведених підстав, і крім того, що із наданого позивачем розрахунку неможливо перевірити механізм його нарахування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення Носівського районного суду від 04 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом (за «тілом» кредиту) та неустойки, й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог у повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту та неустойки, оскільки не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. При цьому позивач зазначає, що суд встановив, що банк надав відповідачу кредит, а тому не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. за простроченим тілом кредиту. Згідно з доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо погашення частини фактично використаного кредиту, а саме заборгованості за простроченим тілом кредиту. Крім того, позивач наполягає на тому, що сторонами були узгоджені всі умови кредитного договору, в тому числі й щодо розміру відсотків та неустойки. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Відзив відповідача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року було відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.73,75). В зв`язку з неотриманням відповідачем ОСОБА_1 (тричі) копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк", ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 січня 2020 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 год. 00 хв. 27 січня 2020 року. (а.с.81). В судове засідання 27 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 , який про час і місце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України - в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України (а.с.82), не з`явився; у розгляді справи було оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 06 лютого 2020 року, продовжено строк розгляду справи на 15 днів (а.с.86). В судові засідання 06 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_1 знову не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом був повідомлений належним чином - судовою повісткою, яку отримав 04.02.2020 (а.с.89), та через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України - в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України (а.с.88). Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Судом першої інстанції встановлено, що 8 травня 2015 року ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У заяві зазначено, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складає між відповідачем та Банком договір про надання банківських послуг. До заяви Банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/). З наданого Банком розрахунку заборгованості (а.с.5-8) вбачається, що станом на 19 березня 2019 року загальна заборгованість по наданому відповідачу кредиту складає 36 222,35 грн., з якої: - 11 944,12 грн заборгованість за тілом кредиту, - 9 104,71 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, - 0 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, - 12 372,46 грн пеня за прострочене зобов`язання, - 600 грн пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, - 500 грн штраф (фіксована частина), - 1 701,06 грн. штраф (процентна складова). Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що з 01.06.2015 ОСОБА_1 користувався кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк» : витрачав кредитні кошти та сплачував кошти на погашення кредитної заборгованості. Порушення зобов`язань позичальником виникає з 15.10.2016 , проте до 28.05.2018 ОСОБА_1 періодично погашав заборгованість. Безперервне порушення позичальником кредитних зобов`язань виникає з 01.06.2018. Останній раз внесення позичальником коштів на часткове погашення заборгованості відбулось 03.09.2018 (а.с.6-8). Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтями 626, 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розроблені банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, обґрунтовуючи заявлені вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини договору. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 8 травня 2015 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Ураховуючи те, що витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 8 травня 2015 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення умов договору у виді сплати пені та штрафів. Тому доводи апеляційної скарги в частині, що стосуються стягнення неустойки, є необґрунтованими. Однак, ураховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає, що відповідач повинен виконати зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (тіла кредиту). Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Пред`являючи даний позов, банк посилався на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Позивач, який вважав укладеним кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви б/н від 08.05.2015 року відповідно до приписів ст. 634 ЦК України, проводив розрахунки по його виконанню відповідно до наданого виду кредитування, та виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено повернення отриманих кредитних коштів щомісяця, до 25 числа, частинами в розмірі 7% від заборгованості. Тому заборгованість по кредитних коштах, використаних позичальником в рахунок кредитного ліміту (фактично зняті) було розподілено позикодавцем на поточну ( строк сплати якої ще не настав) і на прострочену ( тобто ту, яка не була своєчасно сплачена до 25 числа кожного місяця). Відповідач не надав судам першої та апеляційної інстанцій заперечень проти наданого банком розрахунку заборгованості та заперечень проти суми фактично отриманих від банку коштів. Таким чином, отримані відповідачем кошти в якості позики підлягають поверненню в повному обсязі (враховуючи заборгованість по тілу кредиту та заборгованість по простроченому тілу кредиту). ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Отже, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині. Проте, ураховуючи зміст резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, абзац другий резолютивної частини належить викласти в новій редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 8 травня 2015 року в розмірі 21048 грн 83 коп., з яких: 11944,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9104,71 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1116 грн 29 коп. (пропорційно до суми задоволених позовних вимог: стягнуто 21048,83 грн із 36222,35 грн заявлених позовних вимог, що складає 58,11%, а тому зі сплачених 1921 грн судового збору стягненню підлягає 58,11%, тобто 1116 грн 29 коп.), а в іншій частині це рішення належить залишити без змін. Розподіл судових витрат Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково - на 37,5% (збільшено суму стягнення на 9104,71 грн із 24278,23 грн вимог апеляційної скарги). Тому, за наслідками апеляційного розгляду з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" належить стягнути витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 1080,56 грн - пропорційно до суми задоволених вимог апеляційної скарги (37,5% від сплачених при подачі апеляційної скарги 2881,50 грн. судового збору). Керуючись статтями 141, 367, 368, 374 п.2 ч.1, 376п.4 ч.1, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2019 року змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частині в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 8 травня 2015 року в розмірі 21048 (двадцять одна тисяча сорок вісім) грн 83 коп., з яких: 11944,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9104,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 29 коп." В іншій частині заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2019 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 56 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 11.02.2020. Головуючий: Судді: