Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/5546/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. Херсон Справа №766/5546/20 Провадження № 22-ц/819/2118/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В., Приходько Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Прохоренко В.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 08 грудня 2010 року ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відповідачу був відкритий кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який у подальшому збільшено до 22000,00грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. 08 грудня 2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій довідці ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів. В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка з урахуванням внесених відповідачем коштів на її погашення, станом на 12 березня 2021 року, становить 43728,46грн., з яких: 28998,24грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 00,00грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 28998,24грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2728,55грн. - заборгованість за процентами нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 9443,17грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг: 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 2058,50грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати по справі, які банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08 грудня 2010 року у розмірі 28998,24грн., а також судові витрати по справі у сумі 1393,94грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Частково не погодившись з рішенням суду від 08 вересня 2021 року, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних його умов. Позичальник, підписавши довідку про умови кредитування, з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 08 грудня 2010 року, особистим підписом засвідчив своє ознайомлення з тарифами банку, а саме: базовою процентною ставкою за користування кредитом, розміром щомісячних платежів та строком їх внесення, розміром комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, порядком нарахування пені за несвоєчасність погашення заборгованості, а також розміром штрафів при порушенні строків платежів. Апелянт вказав, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював часткове погашення заборгованості по кредитному договору. Такі дії ОСОБА_1 з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про укладення сторонами договору, визнання заборгованості по кредиту та згоду останнього з умовами кредитування. Відповідач був обізнаний з умовами кредитного договору, у тому числі щодо розміру процентів, нарахування штрафів, пені у разі порушення виконання умов договору. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 особисто підписана довідка про умови кредитування, а тому суд безпідставно вважав, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені, штрафів та процентів, обрахованих згідно ст. 625 ЦК. Просив рішення в цій частині скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої банк надав відповідачу кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1000,00грн., який в подальшому, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки неодноразово змінювався (а.с. 34). У відповідності до умов укладеного з банком договору про надання банківських послуг від 08 грудня 2010 року ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 зі строком дії останньої перевипущеної картки - до березня 2020 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.35) та не спростовано відповідачем. До позовної заяви банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку про видані позичальнику кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, виписку про рух коштів по рахунку, а також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» від 08 грудня 2010 року, яка підписана ОСОБА_1 (а.с.37), та в якій зазначені суттєві умови кредитного договору, а саме: процентна ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, а також відповідальність у вигляд неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, комісії за зняття власних коштів, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування. Доказів на спростування цих обставин ОСОБА_1 не надано. Звернувшись до суду із позовом, банк вказав, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого станом на 12 березня 2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 43728,46грн., з яких: 28998,24грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2728,55грн. - заборгованість за процентами нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 9443,17грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і правил надання банківських послуг: 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 2058,50грн. - штраф (процентна складова). Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28998,24грн., оскільки нарахування пені та штрафів заявою не передбачено, а банк, в свою чергу, не довів, що існували інші погоджені з відповідачем умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у встановлених позивачем розмірах та порядку їх нарахування, а тому виходив із відсутності правових підстав для їх стягнення. Проте погодитись із зазначеним висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки АТ КБ «Приватбанк» з рішенням суду в частині стягнутої суми - непогашеного тіла кредиту у розмірі 28998,24грн. погодився, не оскаржувавши його в апеляційному порядку, правомірність рішення в цій частині, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Банк, пред`явивши вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по нарахованій пені, а також штрафи за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Перевіряючи законність ухваленого в справі судового рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по нарахованій пені та штрафу, колегія суддів дійшла до наступного. Так, поза увагою суду залишилося те, що матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем по справі, та в якій сторони погодили умови сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості за договором, а також сплату штрафу у розмірі 500,00грн. та 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій, у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 30 днів ( а.с. 37). Таким чином, доведеними перед судом є умови кредитного договору, погоджені сторонами, щодо сплатипозичальником пені, а також штрафів за порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №б/н від 08 грудня 2010 року, дійсно утворилась заборгованість за пенею в розмірі 9443,17грн., нарахована позивачем у межах спеціальної позовної давності, яка підлягає стягненню з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк», а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої банком пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості зі сплати пені у розмірі 9443,17грн. Разом з цим, щодо стягнення одночасно з відповідача як пені так і штрафу за невиконання умов договору колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обов`язків по погашенню кредиту. У той самий час, кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту. Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15). У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксованої частини) та штрафу в розмірі 5% від суми позову (процентної складової), який дорівнює 2058,50рн. Що стосується вимог про стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2728,55грн., то колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, тобто невиконання його боржником у визначений строк. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.23), нарахування відсотків за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України розпочато Банком з 01 лютого 2020 року. Отже, позивач має довести той факт, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав саме 01 лютого 2020 року. Судом встановлено, що у анкеті заяві від 08 грудня 2010 року сторонами не визначено строк виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання. Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не погоджені з позичальником, а тому не складають разом із анкетою умов кредитування за договором. Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи, що строк виконання грошового зобов`язання боржником ОСОБА_1 у анкеті заяві від 08 грудня 2010 року не встановлений, а доказів того, що час виконання зобов`язання позичальником настав 01 лютого 2020 року позивач не надав, тому згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України такий строк слід обчислювати з моменту пред`явлення кредитором вимоги, яка у даному випадку заявлена в момент подання позову 01 квітня 2020 року та співпадає зі строком припинення дії останньої пролонгованої кредитної картки (31 березня 2020 року). Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 2728,55грн. є необґрунтованими, оскільки позивач має право вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів тільки після закінчення договірних правовідносин, а саме починаючи з 31 березня 2020 року, а отже нарахування заборгованості та проведення її стягнення у порядку вищезазначеної норми статті задоволенню не підлягають. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правомірно відмовив АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 2728,55грн., проте помилився з мотивами такої відмови. Рішення суду в частині стягнутої суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 28998,24грн. не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається (стаття 367 ЦПК України). За наведених обставин, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми нарахованої пеніскасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення зазначених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» та стягнення з відповідача на користь банку пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 9443,17грн. Згідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, зміні підлягає судовий збір стягнутий судом першої інстанції на користь АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 з 1393,94грн. до 1849,76грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог 88%). Крім того, оскільки апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» задоволена частково (64%), то з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2017,92грн. понесений ним у зв`язку з подачею апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суми пені,нарахованої за несвоєчасне погашення заборгованості, скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 9443,17грн. Це ж рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судового збору у розмірі 1393,94грн. змінити, збільшивши суму, що підлягає стягненню до 1849,76грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2017,92грн. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 вересня 2021 року в іншій частині відмовлених позовних вимог залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько