Постанова 4876 № 904/3428/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.02.2020 Справа № 904/3428/19 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/3428/19 (суддя Новікова Р.Г.; рішення ухвалене о 15:47 год. у місті Дніпро, повний текст рішення складений та підписаний 15.10.2019) за позовом Приватного підприємства "Дніпромонтаж", м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі", смт.Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область про стягнення суми боргу в розмірі 146284 грн. 56 коп., суми інфляційної складової в розмірі 13227 грн. 16 коп., 3% річних в розмірі 3741 грн. 94 коп. ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року Приватне підприємство "Дніпромонтаж" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" про стягнення 163253,66 грн., у тому числі: сума боргу за виконані роботи у розмірі 146284,56 грн., інфляційні витрати за весь час прострочення у розмірі 13227,16 грн., три проценти річних у розмірі 3741,94 грн. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги порушенням відповідачем положень договору субпідряду №20-1/02/18 від 20.02.2018 щодо оплати виконаних будівельних робіт. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/3428/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на користь Приватного підприємства "Дніпромонтаж" суму боргу в розмірі 146284 грн. 56 коп., суму інфляційної складової в розмірі 11945 грн. 99 коп., три проценти річних в розмірі 3741 грн. 94 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19666 грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 2407 грн. 98 коп. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 2721 грн. 75 коп. Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване наявністю доказів в підтвердження виконання позивачем робіт по договору, які не повністю оплачені відповідачем. Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, суд зменшив їх суму, виходячи з неправильно визначеного позивачем періоду нарахування. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Електромережі" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/3428/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач стверджує, що розгляд справи відбувся з порушенням принципу рівності і товариство не мало можливості надати свої пояснення щодо обставин справи. ТОВ "Електромережі" не мало можливості брати участь у судових засіданнях, а клопотання про відкладення розгляду справи були відхилені. Відповідач зазначає, що при визначенні суми, яку підрядник зобов`язаний був оплатити субпідряднику, суд правильно застосував положення п. 4.1. договору щодо утримання 3% від вартості виконаних робіт на покриття витрат підрядника, але не врахував положення п. 5.3., 5.5. договору щодо утримання із суми, що підлягає оплаті, 10% від вартості виконаних робіт в якості забезпечення виконання зобов`язань субпідрядника по договору. При цьому, якщо для оплати за фактично виконані роботи, за вирахуванням пропорційної частки авансу і розміру утримання встановлено строк 30 робочих днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт, то для повернення суми утримання (10%) визначено 15 банківських днів після закінчення строку утримання, зазначеного в п. 5.3., на підставі рахунку, виставленого Субпідрядником, після підписання сторонами Акту звірки взаємних розрахунків. Позивачем не надано доказів підписання Акту звірки взаємних розрахунків та надання підряднику рахунку на оплату суми утримання. Враховуючи вищезазначене, судом неправильно визначено суму заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19666,56 грн. Вказує, що матеріали справи не містять доказів які саме дії були вчинені адвокатом з метою підготовки і збирання доказів, розробки стратегії захисту прав та інтересів клієнта, консультування клієнта з приводу розробленої стратегії, контролю та моніторингу за процесуальним рухом справи тощо. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Електромережі" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/3428/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. ПП "Дніпромонтаж" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що суд першої інстанції керуючись нормами процесуального законодавства повно та всебічно розглянув дану справу, правильно застосував норми матеріального законодавства до даних правовідносин, спираючись на належні та допустимі письмові докази наявні в матеріалах справи. Позивач звертає увагу на той факт, що відповідач жодного разу не з`явився в судове засідання, не надав письмового відзиву на позовну заяву/заперечень/пояснень по суті справи, натомість зловживаючи своїми процесуальними правами намагався затягнути процес розгляду даної справи. Позивач вважає, що матеріалами справи підтверджено, а господарським судом встановлено, що відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов`язання за договором субпідряду в частині розрахунків за виконані роботи, оскільки з підписанням актів виконаних робіт період утримання 10% вартості робіт закінчився, натомість відповідач не оплатив в повному обсязі вартість виконаних робіт, які були прийняті належним чином та без зауважень. Відповіді на претензію позивача, в якій позивач в порядку досудового врегулювання спору просив сплатити заборгованість, відповідач також не надав. Позивач вказує також, що відповідач заперечень стосовно розміру витрат на правничу допомогу не заявляв, а тому суд першої інстанції правомірно визнав зазначені витрати обгрунтованими. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромережі" (Підрядник) і Приватним підприємством "Дніпромонтаж" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №20-1/02/18 від 20.02.2018 (далі - Договір, а.с.18-27), за у мовами якого Підрядник доручив і зобов`язався оплатити, а Субпідрядник зобов`язався забезпечити виконання відповідно до робочого проекту 1А-СТЗ-000-ЭТ-02-Р-01 роботи з перебудови контактної мережі трамвая та тролейбуса в районі вентиляційного ствола №13 та передати їх на баланс КП "Дніпровський електротранспорт ДМР" (далі власник мереж/власник). Ціна Договору і порядок розрахунків наведені в розділах 4 і 5 договору, до яких в подальшому Додатковою угодою №1 від 19.07.2018 (а.с.28-29) були внесені зміни. Так, сторони погодили змінити пункти 4.2., 4.1., 5.1 договору субпідряду, виклавши їх в наступній редакції: "4.2. Загальна ціна цього Договору субпідряду складає 1023362,98 (один мільйон двадцять три тисячі триста шістдесят дві) гривні 98 копійок, у тому числі ПДВ: 170560,50 (сто сімдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 50 копійок"; "4.1.При проведенні розрахунків за цим Договором Підрядник утримує з Субпідрядника 3% від вартості наданих (виконаних) робіт на покриття витрат Підрядника, пов`язаних з виконанням зобов`язань щодо забезпечення технічної та іншої документації, координації дій Субпідрядника при виконанні робіт, приймання виконаних Субпідрядником робіт тощо"; "5.1. До початку робіт за цим Договором Підрядник зобов`язується перерахувати передоплату в розмірі 50% від договірної ціни, а саме 511681 (п`ятсот одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одну) гривню 49 копійок, у т. ч. ПДВ: 85280 (вісімдесят пять тисяч двісті вісімдесят) гривень 25 копійок, яка повинна бути перерахована Підрядником як авансовий платіж після підписання Договору та перед початком виконання робіт". Пунктом 5.2. Договору встановлено, що оплата за фактично виконані роботи, за вирахуванням пропорційної частки авансу і розміру утримання, буде здійснюватися підрядником по закінченню кожного етапу робіт протягом 30 робочих днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Згідно з пунктом 15.1. цей Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками і діє до 31.12.2018, але закінчення строку дії договору субпідряду не звільняє від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії. Виконання робіт за договором субпідрядником підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 форми КБ-2в від 24.07.2018 і Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018 року форми КБ-3 на суму 972847,75 грн. з ПДВ та Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 форми КБ-2в від 28.09.2018 і Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2018 року форми КБ-3 на суму 50515,22 грн. з ПДВ. Загальна вартість виконаних робіт склала 1023362,97 грн. З урахуванням визначених у пункті 4.1. Договору 3% утримання від вартості виконаних робіт підрядником з субпідрядника загальна сума виконаних робіт до сплати складала 992662,07 грн. з ПДВ: 1023362,97 х 3% = 30700,90 грн.; 1023362,97 - 30700,90 = 992662,07 грн. Підрядником виконані роботи оплатив частково на суму 846377,51 грн., що підтверджується виписками "Приватбанку" від 22.02.2018, 22.05.2018 і від 19.07.2018. Сума заборгованості складає 146284,56 грн. 14.03.2019 субпідрядник на адресу підрядник направив претензію за №233/Д, якою вимагав сплатити суму заборгованості у розмірі 156601,32 грн., що включає в себе суму боргу за договором субпідряду №20-1/02/18 від 20.02.2018, 3% річних і інфляційні. Направлення претензії підтверджується поштовою накладною від 14.03.2019 зі штриховим ідентифікатором №4906903534005. Заборгованість залишилась підрядником неоплаченою, у зв`язку з чим субпідрядник подав відповідну позовну заяву до господарського суду. За приписами пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Обов`язковість договору для виконання сторонами встановлена статті 629 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина перша статті 838 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. В пункті 10.4. договору сторони погодили, що виконання робіт Субпідрядником підтверджується Актами здачі-приймання виконаних Субпідрядником робіт, передбачених ГОСТУ С Д.1.1-1:2013 Правил визначення вартості будівництва, а саме: - додаток Т зразок форми №1 "Акт здачі-приймання виконаних будівельних робіт" КБ-2в; - додаток У зразок форми №2 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт і затрат" КБ-3. Як вбачається з матеріалів справи Акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 і вересень 2018 підписані Підрядником без зауважень. Відповідно до пункту 11.1.3. договору Підрядник зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі оплачувати виконані Субпідрядником роботи у відповідності до умов цього договору субпідряду. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За визначенням наведеним у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Оскільки відповідачем не були надані докази повної оплати виконаних робіт, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин і наданих доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 146284,56 грн. заборгованості. Відповідач окрім суми заборгованості нарахував до сплати три проценти річних за період з 06.09.2018 до 06.08.2019 у сумі 3741,94 грн. і 13227,16 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2019 по травень 2019. Згідно з пунктом 12.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань Підрядник і Субпідрядник несуть відповідальність згідно діючого законодавства України і умовам цього договору субпідряду. Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу встановлено передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом першої інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що позивачем неправильно визначено період нарахування. Судом враховані роз`яснення постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 (із змінами), в яких зазначено, що нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На підставі наведених положень місцевим господарським судом правильно визначено, що згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт належним періодом нарахування інфляційних втрат є жовтень 2018 року - травень 2019 року. Інфляційні втрати за цей період підлягають стягненню у сумі 11945,99 грн. Розрахунок трьох процентів річних у сумі 3741,94 грн. є арифметично правильним. Доводячи свою позицію, відповідач посилається на пункт 5.3. договору, в якому сторони передбачили, що з сум, що підлягають оплаті за виконані роботи, утримується 10% їх вартості в якості забезпечення виконання зобов`язань Субпідрядника за договором субпідряду (далі "Утримання"). Утриманням забезпечується виконання Субпідрядником своїх зобов`язань (включаючи сплату санкцій, відшкодування Підряднику збитків і інше) протягом усього періоду виконання робіт за даним договором субпідряду, при цьому період утримання закінчується після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. За пунктом 5.5. договору суми утримання повертаються Субпідряднику протягом 15 банківських днів після закінчення строку утримання, зазначеного у п. 5.3. на підставі рахунку, виставленого Субпідрядником, після підписання Акту звірки взаєморозрахунків. Колегія суддів погоджується з позивачем про безпідставність застосування вказаних положень у даному випадку, оскільки з підписанням Актів приймання-передачі виконаних робіт, період утримання за умовами договору закінчився. При цьому той факт, що Акт звірки взаєморозрахунків сторонами підписаний не був, та рахунок на сплату коштів, які утримані підрядником, Субпідрядником виставлений не був, не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повної оплати виконаних позивачем робіт, які були прийняті відповідачем без зауважень, тобто виконання Субпідрядником своїх зобов`язань за договором вже не потребувало забезпечення. До того ж, 14.03.2019 позивачем була направлена відповідачу претензія, яка містила вимогу про повну оплату виконаних підрядних робіт. Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на надання правової допомоги у сумі 20000,00 грн., то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі вимоги є обґрунтованими з наступних мотивів. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Позивач просив стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. З наданого позивачем договору від 01.08.2019 №01/08 про надання правничої допомоги, укладеного між ПП "Дніпромонтаж" (Клієнт) і Адвокатським об`єднанням "КД-ГРУП" (Адвокатське об`єднання) вбачається, що Адвокатське об`єднання зобов`язалось відповідно до умов даного договору надати Клієнту правову допомогу, зокрема, Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання: - розробити правову позицію захисту прав та інтересів Клієнта, пов`язану із стягненням заборгованості, інфляційних витрат та трьох процентів річних за договором субпідряду №20-1/02/18 від 20 лютого 2018 року, укладеного між приватним підприємством "Дніпромонтаж" та товариством з обмеженою відповідальністю "Електромережі"; - підготувати (скласти) та подати до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором субпідряду № 20-1/02/18 від 20 лютого 2018 року…; - забезпечити участь представника Клієнта під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості, інфляційних витрат та трьох процентів річних за договором субпідряду №20-1/02/18 від 20 лютого 2018 року…; - забезпечити повний супровід, складення процесуальних документів та ведення справи у Господарському суді Дніпропетровської області… Клієнт зобов`язався оплатити Адвокатському об`єднанню вартість послуг за цим договором. Сторонами складена і підписана 01.08.2019 до договору угода про встановлення вартості послуг, якою визначені назва та вид замовленої Клієнтом правничої допомоги, кількість витраченого часу і вартість послуг без ПДВ. Надання Адвокатським об`єднанням правової допомоги за договором підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі наданих послуг №1 від 27.09.2019 на суму 200000,00 грн. Оплата позивачем наданих послуг на визначену суму підтверджується копією платіжного доручення №460 від 13.09.2019. Оцінюючи вказані докази в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд обґрунтовано дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 19666,56грн. В силу частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріали справи не містять відповідного клопотання від відповідача. Останнім не доведено необхідності зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Не приймаються колегією суддів до уваги і посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права. За твердженням відповідача судом були відхилені клопотання його представника про відкладення розгляду справи, товариство не мало можливості брати участь у судових засіданнях та надати пояснення щодо обставин справи. Дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що представником відповідача тричі подавались клопотання про відкладення розгляду справи: клопотання від 02.09.2019 було подано у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні; клопотання від 30.09.2019 - у зв`язку з відрядженням представника відповідача; клопотання від 04.10.2019 - у зв`язку з відпусткою представника відповідача. При цьому, жодне клопотання не було підтверджено належними доказами. Розгляд справи відкладався двічі: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2019 і ухвалою від 02.10.2019. Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Права і обов`язки учасників справи визначені в статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, або будь-яких пояснень з приводу спору, не забезпечено в судовому засіданні участь іншого адвоката або здійснення самопредставництва (частина третя статті 56 Господарського процесуального кодексу України) Отже, своїми правами для надання своїх обґрунтованих заперечень відповідач не скористався. Згідно з положеннями частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2); подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом (пункт 4); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6). Визначених законом обов`язків відповідач не виконав. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами і не доводять порушення або неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3673,21 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/3428/19 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромережі". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 11.02.2020. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя Л.П. Широбокова