Постанова 4876 № 904/3376/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3376/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. судді: Орєшкіна Е.В., Березкіна О.В. Секретар судового засідання: Охота В.В. Представники сторін: від позивача: Левковська К.Ю., посвідчення №2128 від 05.07.2019 р., адвокат інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. (суддя Манько Г.В., повний текст рішення складено 04.10.2019р.) у справі № 904/3376/19 за позовом Приватного підприємство "Дніпромонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про стягнення 909 324 грн. 72 коп., - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. Приватне підприємство "Дніпромонтаж" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" суми основного боргу за виконані роботи у розмірі 804 123 грн. 72 коп., інфляційних втрат 83 126 грн. 15 коп., 3% річних 22 074 грн. 85 коп. та судового збору. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на користь Приватного підприємство "Дніпромонтаж" суму основного боргу за виконані роботи у розмірі 804 123 грн. 72 коп., інфляційні втрати 83 126 грн. 15 коп., 3% річних 22 074 грн. 85 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн., судовий збір в сумі 13 639 грн. 87 коп. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Центральний апеляційний господарський його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема скаржником зазначено, що: - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромережі» не мало можливості брати участь у судових засіданнях при розгляді справи, клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи були відхилені і розгляд справи відбувся з порушенням принципу рівності та відповідач не мав можливості надати свої зауваження та пояснення щодо обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору; - при визначенні суми, яку Підрядник зобов`язаний був оплатити Субпідряднику, суд вірно застосував положення п. 4.1. Договору щодо утримання 3% від вартості виконаних робіт на покриття витрат Підрядника, але не врахував положення п. 5.3., 5.5. Договору щодо утримання із суми, що підлягає оплаті, 10% від вартості виконаних робіт в якості забезпечення виконання зобов`язань Субпідрядника по Договору (8 041 237,12 грн. х 10% = 804 123,71 грн.). При цьому, якщо для оплати за фактично виконані роботи, за вирахуванням пропорційної частки авансу і розміру Утримання, встановлено строк 30 робочих днів з моменту підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт, то для повернення суми Утримання (10%) визначено 15 банківських днів після закінчення строку утримання, зазначеного в п. 5.3., на підставі рахунку, виставленого Субпідрядником, після підписання сторонами Акту звірки взаємних розрахунків; - позивачем не надано доказів підписання Акту звірки взаємних розрахунків та надання Підряднику рахунку на оплату суми Утримання, таким чином строк оплати вказаної суми не наступив - відповідно незаконним є стягнення інфляційних витрат та 3% річних, оскільки їх нарахування можливе лише на прострочену суму заборгованості (ст. 625 ЦК України). Суд не здійснив перевірки правильності нарахування інфляційних, зокрема правильності визначення періоду нарахування; - стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є необґрунтованим, оскільки вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. не відповідає критеріям реальності та розумності. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Зокрема позивачем зазначено, що: - відповідач в якості основного обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на пункт 5.3. Договору, яким передбачено, що з сум, що підлягають оплаті за виконані роботи, утримується десять (10%) відсотків їх вартості в якості забезпечення виконання зобов`язань Субпідрядника за Договором субпідряду. Утриманням забезпечується виконання Субпідрядником своїх зобов`язань протягом всього періоду виконання Робіт по даному Договору субпідряду, при цьому період утримання закінчується після підписання Акта прийому-передачі виконаних робіт, який надав Підрядник після того як роботи були прийняті останнім у Субпідрядника; - роботи за Договором субпідряду №20/02/18 від 20 лютого 2018 року були виконані в повному обсязі, що підтверджується Актом здавання-приймання виконаних будівельних робіт від 24 липня 2018 року за липень 2018 на загальну суму 8 041 237,12 грн. Підписанням вищезазначеного Акту період утримання закінчився, як то передбачено умовами Договору. Натомість, ТОВ «Електромережі» не оплатило в повному обсязі вартість виконаних робіт, які були прийняті належним чином та без зауважень; - відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції попри обізнаність щодо суті спору, процесуальної можливості надати свої заперечення та їх обґрунтування, не заперечував проти позовних вимог в жодній частині та не надавав суду доказів та обґрунтувань; - позивачем було складено розрахунок 3% річних за період з 06.08.2018р. по 05.08.2019р. у розмірі 22 074,85 грн. та інфляційних втрат за період з вересня 2018 р по травень 2019 у розмірі 83 126,15 грн., який був досліджений судом першої інстанції разом з іншими доказами та матеріалами справи та визнано такий розрахунок вірним; - відповідач під час розгляду даної справи у суді першої інстанції жодного разу не з`явився на судове засідання, при цьому кожного разу надсилаючи клопотання про відкладення розгляду справи, але не надаючи свого відзиву на позовну заяву/заперечень/пояснень по суті справи та інших процесуальних документів. Твердження відповідача про те, що клопотання його представника про відкладення розгляду справи були відхилені - не відповідають дійсності, оскільки суд першої інстанції ухвалою від 12.08.2019 року відклав підготовче засідання за клопотанням представника відповідача. Виходячи з зазначеного, вважаємо, що відповідач був обізнаний про наявність даного спору, про дати його розгляду, проте не скористався своїм процесуальним правом щодо подання письмових заяв по суті справи, не надіслав своїх заперечень проти позову, натомість зловживаючи своїми процесуальним правами намагався затягнути процес розгляду даної справи; - твердження відповідача про те, що заявлений розмір судових витрат на відшкодування є необгрунтованим та завеликим - не відповідає дійсності та нормам процесуального законодавства. Відповідач не заявляв заперечень стосовно розміру витрат на правничу допомогу, а тому Господарський суд правомірно визнав зазначені витрати обґрунтованими в заявленому розмірі 20 000,00 грн. та задовольнив їх відшкодування; - суд першої інстанції, керуючись нормами процесуального законодавства повно та всебічно розглянув дану справу, у встановлені строки, вірно застосувавши норми матеріального законодавства до даних правовідносин, спираючись на належні та допустимі письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 20.11.2019р. для розгляду справи № 904/3376/19 було визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду: головуючий Кощеєв І.М., судді: Кузнецова І.Л., Подобєд І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019р. визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі №904/3376/19, вказані Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромережі". Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі №904/3376/19. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі №904/3376/19 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду. Постановою Верховного Суду від 22.01.2020р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" задоволено. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 р. у справі № 904/3376/19 скасовано, а справу направлено до Центрального апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги. 03.03.2020 справа №904/3376/19 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.20 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі № 904/3376/19 до свого провадження. Відкладено вирішення питання щодо розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі № 904/3376/19 до надходження матеріалів вказаної апеляційної скарги на адресу Центрального апеляційного господарського суду. Зобов`язано скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надіслати до суду матеріали апеляційної скарги від 13.11.2019 б/н на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі №904/3376/19 з додатками. 03.04.20 від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи апеляційної скарги від 13.11.19 з додатками. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з встановленням на період дії карантинних заходів в Україні тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду, ухвалено про дату та час судового засідання з розгляду справи учасників повідомити ухвалою суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі № 04/3376/19 призначено в судовому засіданні на 21.07.2020. 21.07.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між приватним підприємством Дніпромонтаж (Субпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю Електромережі (Підрядник) 20 лютого 2018 року було укладено договір субпідряду № 20/02/18 (дачі - Договір). Відповідно до пункту 3.1 Договору Підрядник доручає і зобов`язується оплатити, а Субпідрядник зобов`язується забезпечити виконання відповідно до робочого проекту 1А-СУ13-00О-ТТТ-02-Р-О0 роботи з реконструкції інженерних мереж в районі будівництва вентиляційного ствола №13 та передати їх на баланс КП Дніпровський електротранспорт ДМР (далі Власник мереж/Власник). Згідно пункту 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 19 липня 2018 року до договору субпідряду №20/02/18 від 20.02.2018 року), загальна ціна дійсного Договору субпідряду складає 8 041 237,12 грн., у т. ч. ПДВ: 1 340 206,19 грн. Пунктом 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 19 липня 2018 року до договору субпідряду №20/02/18 від 20.02.2018 року) зазначено, що при проведенні розрахунків за цим Договором Підрядник утримує з Субпідрядника 3% від вартості наданих (виконаних) робіт на покриття витрат Підрядника, пов`язаних з виконанням зобов`язань щодо забезпечення технічної та іншої документації, координації дій Субпідрядника при виконанні робіт, приймання виконаних Субпідрядником робіт тощо. Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 19 липня 2018 року до договору субпідряду №20/02/18 від 20.02.2018 року), до початку робіт за цим Договором Підрядник зобов`язується перерахувати передоплату в розмірі 50% від Договірної ціни, а саме 4 020 618, 56 (чотири мільйони двадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 56 коп., у т.ч. ПДВ: 670 103,10 (шістсот сімдесят тисяч сто три) гривень 10 коп., яка повинна бути перерахована Підрядником як авансовий платіж після підписання Договору та перед початком виконання робіт. Згідно пункту 5.2 Договору, оплата за фактично виконані роботи, за вирахуванням пропорційної частки авансу і розміру утримання, буде здійснюватися Підрядником по закінченню кожного етапу робіт протягом 30 робочих днів після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт. Відповідно до пункту 5.4 Договору моментом оплати у всіх випадках є момент списання грошових коштів з поточного рахунку Підрядника. Пункт 11.1.3 Договору встановлює обов`язок Підрядника своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані Субпідрядником роботи у відповідності до умов Договору субпідряду. Виконання робіт за договором субпідрядником підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за липень 2018 року на суму 8 041 237,12 грн., в чому числі ПДВ, складений та підписаний Сторонами 24 липня 2018 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018 року форми КБ-3 на суму 8 041 237,12 грн., в тому числі ПДВ, складеної та підписаної Сторонами 24 липня 2018 року. Загальна вартість виконаних робіт за вищенаведеним актом виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витратами форми КБ-3 склала 8 041 237,12 грн. Відповідач частково оплатив виконані роботи в сумі 6 995 876,29 грн., що підтверджується банківськими виписками. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 804 123,72 грн. Враховуючи умови п. 4.1 договору, сума утримання на користь підрядника (відповідача) 3% від вартості виконаних робіт складає: 8 041 237,12 грн. X 3% = 241 237,11 грн.; 8 041 237,12 грн. - 241 237,11 грн. = 7 800 000,01 грн. Оскільки відповідач частково оплатив виконані роботи в сумі 6 995 876,29 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає: 8 041 237,12 - 6 995 876,29 = 804 123,72 грн. Приватним підприємством Дніпромонтаж було направлено претензію Товариству з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ, якою приватне підприємство Дніпромонтаж просило відповідача сплатити заборгованість з урахуванням 3% річних та інфляційних у сумі 873 136, 22 грн. за договором субпідряду №20/02/18 від 20.02.2018 року (а.с.13,14). Направлення претензії підтверджується поштовою накладною від 14.03.2019 зі штриховим ідентифікатором №4906903533998. Заборгованість залишилась підрядником неоплаченою, у зв`язку з чим субпідрядник подав відповідну позовну заяву до господарського суду. Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України) Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не задоволенню, виходячи з наступного. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина перша статті 838 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Як вбачається з матеріалів справи Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018 року на суму 8 041 237,12 грн. складений та підписаний Сторонами без зауважень. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За визначенням наведеним у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Оскільки відповідачем не були надані докази повної оплати виконаних робіт, суд першої інстанції на підставі встановлених обставин і наданих доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 804123,72 грн заборгованості. Позивач окрім суми заборгованості нарахував до стягнення три проценти річних за період з 06.09.2018 до 05.08.2019 у сумі 22 074, 85 грн. та 83 126, 15 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2018 року по травень 2019 року. Згідно з пунктом 12.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань Підрядник і Субпідрядник несуть відповідальність згідно діючого законодавства України і умовам цього договору субпідряду. Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу встановлено передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 (із змінами), нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На підставі наведених положень згідно Акта приймання виконаних будівельних робіт належним періодом нарахування інфляційних втрат є вересень 2018 року - травень 2019 року. Таким чином, інфляційні втрати за цей період підлягають стягненню у сумі 83126,15 грн. Розрахунок 3% річних у сумі 22 074, 85 грн є арифметично правильним. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на положення п.5.3. договору, в якому сторони передбачили, що з сум, що підлягають оплаті за виконані роботи, утримується 10% їх вартості в якості забезпечення виконання зобов`язань Субпідрядника за договором субпідряду (далі "Утримання"). Утриманням забезпечується виконання Субпідрядником своїх зобов`язань протягом усього періоду виконання робіт за даним договором субпідряду, при цьому період утримання закінчується після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт, який надав Підрядник після того як роботи були прийняті останнім у Субпідрядника. За пунктом 5.5. договору суми утримання повертаються Субпідряднику протягом 15 банківських днів після закінчення строку утримання, зазначеного у п. 5.3. на підставі рахунку, виставленого Субпідрядником, після підписання Акту звірки взаєморозрахунків. Колегія суддів погоджується з позивачем про безпідставність застосування вказаних положень у даному випадку, оскільки з підписанням Актів приймання-передачі виконаних робіт, період утримання за умовами договору закінчився. При цьому той факт, що Акт звірки взаєморозрахунків сторонами не підписаний, та рахунок на сплату коштів, які утримані підрядником, Субпідрядником не виставлений, не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повної оплати виконаних позивачем робіт, які були прийняті відповідачем без зауважень, тобто виконання Субпідрядником своїх зобов`язань за договором вже не потребувало забезпечення. До того ж, 14.03.2019 позивачем була направлена відповідачу претензія, яка містила вимогу про повну оплату виконаних підрядних робіт. Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на надання правової допомоги у сумі 20000,00 грн., то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі вимоги є обґрунтованими з наступних мотивів. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Позивач просив стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. З наданого позивачем договору від 29.07.2019 №29/07 про надання правничої допомоги, укладеного між ПП "Дніпромонтаж" (Клієнт) і Адвокатським об`єднанням "КД-ГРУП" (Адвокатське об`єднання) вбачається, що адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до умов даного договору надати клієнту правову допомогу, зокрема, адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання: розробити правову позицію захисту прав та інтересів клієнта, підготувати (скласти) та подати до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву, забезпечити участь представника клієнта під час розгляду Господарського суду Дніпропетровської області справи, забезпечити повний супровід, складання процесуальних документів та ведення справи у Господарського суду Дніпропетровської області за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором субпідряду №20/02/18 від 20 лютого 2018 року, укладеного між приватним підприємством «Дніпромонтаж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Електромережі» (а.с.86-88). На підставі факту надання Адвокатським об`єднанням клієнту правої допомоги відповідно до умов цього договору складається акт прийому-передачі наданих послуг, (пункт 1.2 договору). Згідно з п. 4.1 договору, орієнтовна вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 цього договору складає 20 000,00 грн. Крім того, сторонами укладено угоду до договору про надання правничої допомоги №29/07 від 29.07.19 про встановлення вартості послуг, якою визначено перелік та вартість наданих за договором послуг (89,90). В матеріалах справи містяться докази понесених витрат (акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.09.19) та докази оплати наданих адвокатом послуг (платіжне доручення №462 від 13.09.19р). (92-94) Копії вказаних документів також позивачем було надіслано відповідачу 25.09.19р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.95). Також, позивачем було надано до справи копію свідоцтва Левковської К.Ю. про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4381 від 05.07.2019 та копію ордеру про надання правової допомоги. Оцінюючи вказані докази в сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. В силу частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріали справи не містять відповідного клопотання від відповідача. Останнім не доведено необхідності зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Не приймаються колегією суддів до уваги і посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права. За твердженням відповідача судом були відхилені клопотання його представника про відкладення розгляду справи, товариство не мало можливості брати участь у судових засіданнях та надати пояснення щодо обставин справи. Дослідивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи відкладався двічі за клопотанням відповідача: ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 і ухвалою від 17.09.2019. Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Права і обов`язки учасників справи визначені в статті 42 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, або будь-яких пояснень з приводу спору, не забезпечено в судовому засіданні участь іншого адвоката або здійснення самопредставництва (частина третя статті 56 Господарського процесуального кодексу України). Отже, своїми правами для надання своїх обґрунтованих заперечень відповідач не скористався. Згідно з положеннями частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2); подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом (пункт 4); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6). Визначених законом обов`язків відповідач не виконав. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статей 275 та 277 Господарського процесуального кодексу України неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставина справи; а також порушення норм процесуального права, якщо це призвело до неправильного вирішення справи - є підставою для суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити таке судове рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для зміни рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини. Судові витрати Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось частково на користь позивача та частково на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"-залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2019р. у справі №904/3376/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 29.07.2020р. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя О.В. Березкіна Суддя Е.В. Орєшкіна