Постанова 4824 № 373/1513/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 373/1513/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2912/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області від 07 листопада 2019 року у складі судді Свояка Д.В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач підписав заяву № б/н від 26.09.2011р. згідно якої отримав кредит у розмірі 17 563 грн 63 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та підтвердив свою згоду на те, що підписна разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором та з врахуванням внесених на погашення кредиту утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 22.07.2019р. становить 17 563 грн. 63 коп., що складається з заборгованості з тіла кредиту - 3 878 грн.38 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 4 201 грн. 90 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 гривень, пеня за прострочене зобов`язання - 7 020 грн. 80 коп., пеня за несвоєчасність сплати богу на суму від 100 грн. - 1150 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 гривень, штрафу (процентна складова) - 812 грн. 55 коп. Також просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений при подачі заяви до суду. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та активно користувався кредитним лімітом банку, що прослідковується у розрахунку заборгованості. Посилаючись на те, що відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, ним не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а також те, що відповідач не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, позивач просить апеляційну скаргу задовольнити. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, 26.09.2011р. підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, у відповідності до яких відповідач отримав кредит, у розмірі 2 000 грн. на платіжну карту (а.с.12). Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_1 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з підстав його недоведеності. Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, враховуючи наступне. У частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Районний суд, розглядаючи спір, належним чином не врахував матеріали справи, якими підтверджено існування між сторонами договірних відносин. Так, в якості доказів до позовної заяви були долучені анкета-заява № б/н від 26.09.2011р. та довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, які містять підписи ОСОБА_1 , паспорт позичальника, а також розрахунок заборгованості за договором №б/н від 26.09.2011 року (а.с.7-11,12, 29). Встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав, зворотне відповідачем не спростовано, боржник же у свою чергу порушив визначені договором зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість, а дані долученого до справи розрахунку свідчать про те, що за наданим кредитом відбулися періодичні погашення, останнє - 01 серпня 2018 року. Крім того, за умовами укладеного договору(згідно підписаної ОСОБА_1 довідки про кредитування) при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову (а.с.13). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Між тим, районний суд, в порушення положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України не вжив заходів щодо ефективного розгляду справи, не виконав вимоги ч. 5 ст. 12 ЦПК України, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та не вирішення заявленого по справі спору. Ухвалюючи рішення, районний суд хоча і послався на висновки Великої Палата Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі 14-131цс19, між тим, неправильно витлумачив її зміст та залишив поза увагою окрім анкети-заяви ОСОБА_1 , також засвідчену відповідачем довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «універсальна», якою і передбачено та відповідальність боржника за несвоєчасне повернення кредитних коштів у вигляді штрафів - 500грн. фіксована сума та 5% від простроченої заборгованості по тілу кредиту, а також та пені - 1% від заборгованості, але не менше 30грн. (а.с.13). За таких обставин, рішення районного суду, як постановлене на неповно з`ясованих обставинах справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню у зваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову. Зі справи убачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти й користувався ними. Проте згідно даних долученого до справи розрахунку, має місце несплата заборгованості за тілом кредиту, у сумі 3 878грн. 38 коп. та заборгованість за простроченим тілом кредиту, в сумі 4201 грн. 90 коп., а всього на суму 8 080грн. 28коп., у зв`язку з чим настає відповідальність боржника за у вигляді штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості, який складається з 500грн. фіксованої суми та 5% від суми заборгованості. З огляду на викладене, рішення районного суду підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, в сумі 8 080грн. 28коп., а також штраф - 500грн. - штраф (фіксована частина) та 210грн. 10коп. штрафу (процентна складова). (4201,9*5%=210,1). Однак із вимогами в частині стягнення пені у розмірі 8 170 грн. 80коп. колегія суддів погодитися не може, виходячи із наступного. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові в частині стягнення пені. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає законними й належно мотивованими висновки районного суду в частині вирішення вимог про стягнення пені та відсотків. Отже, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог та стягнення заборгованості за тілом кредиту, в сумі 8 080 грн. 28 коп., а також штрафів, у розмірі 710грн. 10коп. (500 грн. фіксована частина та 210грн.10коп. - процентна складова). У задоволенні позову у іншій частині слід відмовити. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В ході розгляду даної справи АТ КБ «ПриватБанк» було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 921 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн., позовні вимоги та апеляційна скарга банку задоволені частково на загальну суму 8 790 грн. 38 коп., що становить 50% від суми заявлених вимог. З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати у загальному розмірі 2 401грн. 25 коп. На підставі вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судового збору за подання позовної заяви, в сумі 1921 грн., та за подання апеляційної скарги - 2881 грн. 50 коп., а всього 4 802 грн. 50 коп. Отже, з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2 401 грн. 25 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області від 07 листопада 2019 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом, у сумі 8 080 грн. 28 коп., штрафи в сумі 710 грн.10коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 2 401 грн. 25 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 07 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: