LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4813495/3518/19

від 23.01.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2019 року залишити без змін

Номер провадження: 22-ц/813/1283/20 Номер справи місцевого суду: 495/3518/19 Головуючий у першій інстанції Боярський О. О. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання права власності на частину депозитних вкладів шляхом розподілу депозитних вкладів подружжя, внесених у банківські установи за договорами депозиту, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання права власності на частину депозитних вкладів шляхом розподілу депозитних вкладів подружжя, внесених у банківські установи за договорами депозиту. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2019 року відкрито провадження у справі. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому спір територіально підсудний Комсомольському міськрайонному суду Полтавської області. У судове засідання до суду апеляційної інстанції 23 січня 2020 року відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, про час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином, про що свідчить рекомендаційне повідомлення про вручення поштового відправлення. 23 січня 2020 року від представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивоване тим, що договір про надання правової допомоги скаржнику ОСОБА_3 було укладено 20 січня 2020 року, а тому з метою недопущення порушення права відповідача на правничу допомогу, для можливості ознайомитись з матеріалами справи та належного супроводу ОСОБА_3 під час розгляду справи, просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки доводи зазначені в заяві про відкладення розгляду справи визнанні судом неповажними. Також колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 була повідомлена про розгляд справи 26 грудня 2019 року, однак договір уклала лише 20 січня 2020 року, оскільки укладення угоди на надання правничої допомоги напередодні судового засідання свідчить про зловживання скаржником своїми процесуальними правами, оскільки справа перебуває на розгляді в апеляційному суді з червня 2019 року. За змістом ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Аналізуючи клопотання представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 вбачається, що воно подано лише з метою відкладення розгляд справи. Так представник скаржника зазначив, що вона бажає ознайомитись з матеріалами справи, однак до суду для ознайомлення не з`явився, наполягає на розгляді справи лише у режимі відеоконференції, що унеможливлює ознайомлення з матеріалами справи. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_3 була належним чином завчасно сповіщена про те, що розгляд справи призначений на 23 січня 2020 року, за цей час у неї була можливість залучити до участі у справі нового представника, який би завчасно зміг ознайомитися із матеріалами справи. Колегія суддів враховує, що скаржник, як ініціатор судового провадження, повинен проявляти процесуальну зацікавленість рухом своєї справи, а також швидким розглядом апеляційної скарги. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 27 по 31 січня 2020 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом; суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 27 січня по 07 лютого 2020, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом, а тому повне судове рішення виготовлене 10 лютого 2020 року. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 2-4 ЦПК України, передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 на момент подання позову (17.04.2019р.) та відкриття провадження у справі (03.05.2019р.) була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією із Довідки про реєстрацію місця проживання особи. Крім того колегія суддів зазначає, що у АДРЕСА_1 ОСОБА_3 була зареєстрована лише 14 травня 2019 року, тобто після відкриття провадження у справі. Також судова колегія зазначає, що відповідно до приписів ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. З матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо договору депозитного вкладу, який виконується у м. Білгород-Дністровський, а тому за вищевказаними приписами справа підсудна також Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та прийнята з порушенням правил підсудності не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі, а тому законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2019 року залишити без змін Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький П.М. Черевко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»