Постанова 4855 № 640/2226/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2226/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шейко Т.І. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві, у якому просив суд: - стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 10456,85 грн., індексацію заробітної плати, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 вересня 2017 року дату ухвалення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року позов задоволено частково: стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 27 вересня 2017 року по 22 серпня 2019 року у розмірі 175554,24 грн.; в решті позовні вимоги залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з грудня 2005 року по листопад 2015 року. В подальшому, у відповідності до норм постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2015 року №730, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України та за його згодою 07 листопада 2015 року наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №5 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора Деснянського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. В цей же день позивача фактично допущено до виконання службових обов`язків поліцейського. Наказом Департаменту патрульної поліції за №23 о/с від 14 грудня 2015 року позивача призначено інспектором роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції №1407 о/с від 14 вересня 2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Департаменту патрульної поліції №386 о/с від 26 вересня 2017 року на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 14 вересня 2017 року №1407 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1., інспектора роти №1 батальйону №1 полку №2 звільнено зі служби в поліції. Відповідно до вищезазначеного наказу позивача звільнено з виплатою грошової компенсації за 10 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років у календарному обчислені становить 12 років 09 місяців 19 днів, у пільговому обчислені - 16 років, 01 місяць 06 днів. ОСОБА_1 27 вересня 2017 року під розпис ознайомлено з Наказом Департаменту патрульної поліції №1407 о/с від 14 вересня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та Наказом Департаменту патрульної поліції №386 о/с від 26 вересня 2017 року про звільнення зі служби в поліції. Разом з тим, на час звільнення відповідач не здійснив з позивачем остаточний розрахунок та заборгував заробітну плату в сумі 10456,85 грн. за вересень 2017 року. На звернення позивача, відповідач надав відповідь від 12 січня 2018 року №11928/41/2/02/2018, в якій наголосив на тому, що остаточний розрахунок з позивачем буде проведено лише після надання останнім обхідного листа, визначеного наказом від 04 січня 2017 року №31 «Про організацію обліково-фінансової діяльності та оплати праці в Департаменті патрульної поліції». За наведених обставин позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання коштів за виконану роботу, а тому звернувся до суду за їх захистом. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем було порушено права позивача на виплату грошового забезпечення при звільненні. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне. Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Частиною першою статті 59 Закону №580-VIII передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 1 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Водночас, спеціальними нормативно-правовими актами, серед яких, зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року, не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою. Водночас, спеціальними нормативно-правовими актами, серед яких, зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, постанова Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року, не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення зі служби в органах поліції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року №804/5864/17. Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пунктом 9 розділу І Порядку №260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. В свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, виходячи з розрахунку календарних днів відповідного місяця його служби. Проаналізувавши викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати сум, що належать позивачу в день його звільнення зі служби, оскільки права позивача на виплату грошового забезпечення при звільненні не були поновлені в цій частині відповідачем. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М.