Постанова 4855 № 640/9375/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9375/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шевченко Н.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Горяіновій Н.В. за участю представників позивача: Янчук О.Б., Гармашова Б.С., представника відповідача: Рибак А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року в справі за адміністративним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 року № 0211851207. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ рішенням від 26.06.2018 року № 3/26-59-12-01-24, а також підготовкою до укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, обов`язковою умовою для укладення якого була реєстрація позивача в реєстрі платників ПДВ, 10.07.2018 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву подано реєстраційну заяву платника ПДВ (а.с.20-21). 18.07.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «Нікарт» укладено договір купівлі-продажу окремого майна - нежитлових приміщень державної власності шляхом викупу, кошти за яке 15.08.2018 надійшли на рахунок позивача (а.с.24-25). 02.08.2018 року позивачем отримано витяг з реєстру платників ПДВ, проте нові реквізити рахунка в Системі електронного адміністрування (далі - СЕА) ПДВ були відсутні, що не заперечується відповідачем. 21.08.2018 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на підставі платіжного доручення від 20.08.2018 року № 408, з поточного рахунку НОМЕР_1 перераховано 1 457 680,00 грн. ПДВ за серпень 2018 року, як стверджує позивач на рахунок - НОМЕР_2 . Листом від 23.08.2018 року № 30-08/8566 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до ДФС України, в якому зазначило, що 21.08.2018 року було перераховано кошти у розмірі 1 457 680 грн. для поповнення ліміту реєстрації в СЕА ПДВ, за серпень 2018 року, на електронний рахунок 37516000012744 в Казначействі України, проте ліміт не поповнився. У зв`язку із вказаними обставинами, а також обмеженим терміном реєстрації податкової накладної (30.08.2018 року) в ЄРПН, позивач просив сприяння в зарахуванні коштів у вказаній сумі для поповнення ліміту реєстрації в СЕА ПДВ. Як стверджує позивач, відповіді на вказаний лист він так і не отримав. 27.08.2018 року позивачем до ЄРПН подано на реєстрацію податкову накладну від 15.08.2018 року № 1 (а.с.31). Проте, позивач отримав квитанцію № 1 від 27.08.2018 року: документ не прийнято, оскільки сума ПДВ в документі - 1 457 680,00 грн. не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові/накладні, тобто 666,52 грн. При цьому, позивач посилається на те, що йому стало відомо, що кошти ПДВ на рахунку в СЕА ПДВ 37516000012744 не виконали функцію поповнення податкового ліміту, оскільки у той період позивачу відкритий новий рахунок в СЕА ПДВ 37515001012744, на який необхідно було перераховувати 1 457 680 грн. для поповнення податкового ліміту. З огляду на наведене, позивач стверджує, що 28.08.2018 року незадекларовані для сплати до бюджету кошти ПДВ у зазначеній сумі списано на бюджетний рахунок 31115029026011, що також не заперечується відповідачем. Листом від 30.08.2018 року № 30-08/8731 позивач звернувся до відповідача з проханням, відповідно до п. 43.2 ст. 43 ПК України, перерахувати кошти ПДВ з бюджетного рахунку НОМЕР_3 на рахунок в СЕА ПДВ 37515001012744. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що кошти на вказаний рахунок надійшли лише 17.09.2018 року, а декларацію та розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2018 року позивачем подано 20.09.2018, що підтверджується відповідними квитанціями. У свою чергу, податковий ліміт поповнено 27.09.2018 року, а на наступний день - 28.09.2018 року податкову накладну №1 від 15.08.2018 року зареєстровано в ЄРПН, про що свідчить квитанція №1 від 01.10.2018 року (а.с.40). В наступному, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України, в порядку п. 76.3 ст. 76 ПК України, відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН позивача за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2019 року № 1583/26-15-12-07-20/19030825. У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву граничних строків реєстрації податкових накладних за серпень 2018 року, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: податкову накладну №1 від 15.08.2018 на загальну суму ПДВ 1 457 680 грн. зареєстровано в ЄРПН 28.09.2018, що призвело до порушення граничних термінів реєстрації на 28 днів. 13.03.2019 року на підставі акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0211851207, яким до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% на загальну суму 291 536 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР). Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що затримка термінів реєстрації податкової накладної №1 від 15.08.2018 року відбулася не з вини позивача, що не доводить наявності складу податкового правопорушення у розумінні ст. 109 ПК України. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За змістом п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Тобто, податкову накладну №1 від 15.08.2018 року позивач мав зареєструвати в ЄРПН до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вона складена - до 31.08.2018 року. Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема: 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів. У даному випадку, склад податкового правопорушення, за висновком податкового органу, полягає у порушенні строків реєстрації позивачем податкової накладної від 15.08.2018 року №1 на 28 днів. Правовими положеннями ст. 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. З аналізу змісту вказаної норми вбачається, що визначальною кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є саме протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) платника податків, а в межах спірних правовідносин - протиправність поведінки позивача щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН у встановлені строки. Тобто, для підтвердження факту нереєстрації податкової накладної необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на таку реєстрацію. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при реєстрації податкової накладної, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України. З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що твердження відповідача, як на підставу правомірності оскаржуваного ППР, про те, що п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України не передбачає можливість звільнення від відповідальності в залежності від факту вини платника податків, є безпідставними. Як вже вище було зазначено, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, реалізуючи свій намір зареєструвати податкову накладну №1 від 15.08.2018 року, було перераховано 21.08.2018 року зі свого поточного рахунку кошти у розмірі 1 457 680 грн. ПДВ, за серпень 2018 року, на єдиний йому відомий на той час рахунок - НОМЕР_2 для зарахування цих коштів у СЕА ПДВ. Разом з тим, згідно з п. 1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1177) (далі - Порядок № 569), система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 р.) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі. Рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі (п. 4 Порядку № 569). Відповідно до п. 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку. Пунктом 6 Порядку № 569 регламентовано, що Казначейство, відповідно до вимог статті 69 ПК України, надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка. Між тим, відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів на підтвердження інформування позивача про нові реквізити його електронного рахунка та, відповідно, обізнаність позивача про них на момент перерахування коштів. Зокрема, позивачем, 27.08.2018 року, тобто у встановлені ПК України строки, до ЄРПН подано на реєстрацію податкову накладну №1 від 15.08.2018 року. Проте документ не прийнято у зв`язку з непоповненням рахунку в СЕА ПДВ. Крім того, з метою своєчасного зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ та, як наслідок, своєчасної реєстрації податкової накладної №1 від 15.08.2018 року, у встановлені ПК України строки, а саме: до 31.08.2018 року, позивач звертався до ДФС України з листом від 23.08.2018 року № 30-08/8566 та до відповідача листом від 30.08.2018 року № 30-08/8731, що додатково свідчить про добросовісність та наміри позивача. Також, судом встановлено вжиття позивачем заходів для якнайшвидшого поповнення рахунку у СЕА ПДВ та, відповідно, подання позивачем на реєстрацію податкової накладної від 15.08.2018 року № 1 на наступний день після надходження таких коштів на рахунок. Крім того, зарахування позивачем на попередній рахунок у СЕА ПДВ не спричинило настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, а кошти були спрямовані за належністю, відповідно, податкова накладна зареєстрована. Отже, затримка термінів реєстрації податкової накладної №1 від 15.08.2018 року відбулася не з вини позивача, що виключає наявності складу податкового правопорушення у розумінні ст. 109 ПК України. Таким чином, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами відсутність у відповідача законних підстав для прийняття оскаржуваного ППР. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст постанови виготовлено 06.02.2020 року