Постанова 4855 № 640/20374/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20374/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко А.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю представника позивача: Богуш М.К., Леська С.В. представника відповідача: Поліщука О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у м. Києві від 14.03.2019 року №3197 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 »; - стягнути на користь позивача понесу суму судових витрат. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка звернулася, через свого представника, з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.02.2019 року поштовим відправленням на адресу ОСОБА_1 направлено запит №13470/В/26-15-42-05-28 контролюючого органу «Про надання документів». У зазначеному запиті повідомлено, що ГУ ДФС у місті Києві, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення позивачкою податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 71.1, 72, 73 Податкового кодексу України, в ході проведення заходів щодо забезпечення формування та реалізації державної фінансової політики та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, податковий орган просив ОСОБА_1 надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуженням нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо). Зазначені пояснення та документальні підтвердження, відповідач просив позивача надати протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту. Як вбачається з доповідної записки від 13.03.2019 року, посадовими особами відповідача запропоновано проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, тривалістю 10 робочих днів, у відповідності до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (а.с.85). Наказом начальника ГУ ДФС у місті Києві від 14.03.2019 року № 3197, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, тривалістю 10 робочих днів, починаючи з 27 березня 2019 року по дату завершення перевірки (далі по тексту - оскаржуваний наказ)(а.с.86). Позивач, вважаючи протиправним оскаржуваний наказ, звернулася до суду з даним адміністративним позовом, за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу, з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 КАС України. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України). Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України). Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Правовими положеннями п. 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1). Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова. У свою чергу, п. 83.1 статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. У даному випадку, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, був зазначений податковим органом в якості однієї з підстав призначення перевірки. Так, згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали. Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації. Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій. Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом). Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №820/3038/17 та від 27 березня 2018 року у справі №813/2162/17. У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/12244/14). Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій. Отже, факти порушення податкового законодавства повинні бути отримані в установленому законом порядку та спосіб. Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України, дохід від операцій з продажу нерухомого майна на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 було відображено фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність - приватними нотаріусами Гончар Тетяною Миколаївною, Юровою Оленою Євгенівною. У відповідь на запит приватний нотаріус Юрова О.Є. повідомила, що нею було посвідчено договори купівлі-продажу нерухомого майна від імені ОСОБА_1 , як продавця у 1 кварталі 2016 року на загальну суму 2 437 470,00 грн., у II кварталі 2016 року на загальну суму 7 258 800,00 грн., у ІІІ кварталі 2016 року на загальну суму 2 694 000,00 грн., у IV кварталі 2016 року на загальну суму 3 061 700,00 грн., у І кварталі 2017 року на загальну суму 580 500,00 грн., у II кварталі 2017 року на загальну суму 18 000,00 грн., у III кварталі 2017 року на загальну суму 218 000,00 грн., у IV кварталі 2017 року на загальну суму 131 000,00 грн. Таким чином, загальна сума доходу, яка була відображена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київська області Юровою О.Є. за 2016-2017 років за 104 ознакою (дохід від продажу нерухомого майна) складає 16 399 470,00 грн. Відповідно відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України нотаріусом Гончар Т.М. було відображено нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від операцій з продажу нерухомого майна (ознака доходу 104) на користь фізичної особи платника податку ОСОБА_1 у ІI кв. 2016 року на суму 327 000,00 грн. Зі змісту запиту від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 «Про надання документів» вбачається, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення податкового законодавства. У зв`язку з чим, контролюючий орган просив ОСОБА_1 надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуження нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо)(а.с.22). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про наявність у податкового органу, станом на момент направлення запиту від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28, законних підстав для його направлення та витребування інформації, з огляду на наявність податкової інформації та фактів, які свідчать про порушення податкового законодавства. Щодо доводів позивача про те, що запит від 11 лютого 2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 не містить відбиток печатки ГУ ДФС у місті Києві є спірним, оскільки суд позбавлений можливості встановити чи містив вказаний запит, станом на момент його відправлення (13.02.2019 року, відповідно до квитанції Укрпошти), відтиск печатки податкового органу, адже матеріали справи містить дві різні копії вказаного запиту: одна з них направлена у відповідь на адвокатський запит та носить інформативний характер не містить відтиску печатки відповідача (а.с.22), друга копія додана відповідачем до відзиву на позовну заяву в якості додаткових доказів і містить усі необхідні реквізити встановлені для податкового запиту, у тому числі печатку органу, який надіслав вказаний запит (а.с.88). З огляду, на те, що первинно направлений позивачці запит від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 «Про надання документів» повернувся на адресу податкового органу 15.03.2019 року і не був отриманий ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність належних доказів направлення 13.02.2019 року податковим органом вказаного запиту без печатки, а тому вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції. Щодо доводів апелянта про те, що запит від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 не містить чіткого переліку документів, які запропоновано надати, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки у вказаному запиті контролюючий орган просить надати пояснення та документальні підтвердження, пов`язані з набуттям права власності на об`єкти нерухомості та отриманням доходу від операцій з відчуженням нерухомого майна та майнових прав за 2015 - 2018 рік (договір купівлі-продажу, платіжні документи тощо). Запит від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28 підписано у.о. - начальником управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб ГУ ДФС у місті Києві, тобто повноважною особою. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що податковим органом передчасно винесено оскаржуваний наказ та розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 . Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до квитанції Укрпошти від 13.02.2019 року податковим органом направлено позивачу запит від 11.02.2019 року №13470/В/26-15-42-05-28. Між тим, вказаний лист не було вручено позивачу, зазначені обставини не заперечуються сторонами та встановлені вище судом. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що лист ГУ ДФС у місті Києві (номер трекінгу 0101121692636) повернувся не вручений на адресу податкового органу 15.03.2019 року, що підтверджується штампом на ньому (а.с.24), а оскаржуваний наказ відповідачем винесено 14.03.2019 року, тобто передчасно без отримання підтвердження вручення або невручення вказаного листа позивачці. Вказані обставини є суттєвими у даній справі, адже у випадку отримання вказаного листа ОСОБА_1 , остання зобов`язана була подати контролюючому органу інформацію, визначену в запиті, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Отже, враховуючи, що оскаржуваний наказ було прийнято передчасно, колегія суддів апеляційної інстанції висновку про задоволення позовних вимог, а саме: визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 14.03.2019 року №3197 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ». Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14 березня 2019 року № 3197 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )». Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) шляхом їх безспірного списання судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) та 1152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві грн. 60 коп.), загальна сума: 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.00 коп.), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 14.12.2020 року