Постанова 4852 № 160/5434/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 січня 2020 року справа № 160/5434/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 160/5434/19 (суддя Дєєва М.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач) по нарахуванню боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15 819,54 грн. та скасування вимоги про сплату богу (недоїмки) від 11 травня 2019 року №Ф-1635-54/425. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Із рішенням суду не погодилась позивачка та подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у період з 2003р. по 27.11.2018р. позивачкою не здійснювалась підприємницька діяльність. Крім того, позивачка з 01.11.1994р. працює вчителем української мови та літератури Петропавлівської заочної школи, з заробітної плати якої щомісячно відраховується ЄСВ. Вказує, що відповідачем не проведена перевірка, за результатами якої податковий орган мав би право сформувати податкову вимогу. На адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача на апеляційну скаргу позивачки. У відзиві відповідач зазначає, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для її скасування відсутні. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець - 07.02.1995 року та з 14.06.1995 року була взята на облік як платник єдиного внеску. 11.05.2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1635-54/425 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15 819,54 грн., що виник за період 2017-2018 роки. Позивачка, вважаючи вимогу протиправною, звернулася до суду з позовом про її скасування. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав, що оскаржена вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження, зокрема, підприємницької діяльності. Судом встановлено, що 27.11.2018 року за № 22130060004001527 було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Податкова звітність позивачкою не подавалась, доходів вона не отримувала, як наслідок, повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, суму єдиного внеску, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, за 2017 рік сума єдиного внеску склала 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) * 22% = 704 грн/місяць, 2018 рік 3723 грн.* 22% = 819,06 грн./місяць. Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу платнику податків був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448 грн. (704 грн. * 12 місяців). За І-ІІІ квартали 2018 року був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 7 371,54 грн. (819,06 грн. * 9 місяців). В даному випадку, позивачка, будучи зареєстрована фізичною особою-підприємцем, не нарахувала та не сплатила у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн., за три квартали 2018 року - у розмірі 7 371,54 грн., внаслідок чого станом на дату винесення вимоги утворилася недоїмка, яка склала 15 819,54 грн. Щодо доводів позивачки, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1.5 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) (далі - Порядок № 1588), визначено що у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): - заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу; - відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; - відомостей з Єдиного державного реєстру чи Є8ДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу; - судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків. Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №

449. Відповідно до пункту 3 розділу VI вказаної Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1635-54/425 від 11.05.2019 року сформована податковим органом на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Твердження позивачки про те, що нею не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписами п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Посилання позивачки щодо сплати єдиного внеску закладом освіти де вона працює, не є обґрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки остання працює вчителем за трудовим договором, а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код ВЕД 47.11). Види діяльності позивачки за трудовим договором та як ФОП не співпадають. Оскільки порушення позивачкою приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого рішення відсутні. Доводи, наведені у апеляційній скарзі позивачки, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 160/5434/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак