Постанова 4856 № 600/5336/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/5336/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 24 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалалсь на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. 18.02.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, а також задоволено клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.01.1994. 18.11.2024 внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача, за власним рішенням. Згідно з обліковою карткою платника податків за позивачем обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 37788,74 грн. Відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідачем винесену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2024 №Ф-97527-56, якою вимагається від позивача сплатити недоїмку у сумі 37788,74 грн. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI). Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно з ч.5 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для фізичних осіб-підприємців або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Статтею 9 Закону № 2464-VI встановлено порядок обчислення і сплати єдиного внеску. Так, відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI (в редакції Закону від 03.10.2018 №2148-VIІІ) з січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) (далі - Інструкція №449). Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). З матеріалів справи встановлено, що сума боргу у розмірі 37788,74 грн складається, з наступного: - Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на рік" з 01 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%). З огляду на зазначене, загальна сума єдиного внеску за 2017 рік становить 8448,00 грн (704,00 грн х 12); - Звконом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3723,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%). З огляду на зазначене, загальна сума єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн (819,06 грн х 12); - Законом України від 23.112018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня 2019 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4173,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%). З огляду на зазначене, загальна сума єдиного внеску за 2019 рік становить 11016,72 грн (918,06 грн х 12); - Законом України від 24.11.2019 №294 - IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.12.2020 по 31.08.2020 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 4723,00 грн на місяць, а отже мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в цей період складає 1039,06 грн на місяць (4723,00 грн х 22%), з 01.09.2020 - розмір мінімальної заробітної плати становить - 5000,00 грн; мінімальний розмір єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.09.2020 складає 1100,00 грн на місяць (5000,00 грн х 22%). Враховуючи те, що абз.1 п. 910 розділу VIII Закону №2464-VI (із змінами) передбачено звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску осіб, зазначених у п. 4, 5 та 5 і ч. 1 ст. 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе, нарахована сума єдиного внеску за 2020 рік становить 8495,30 грн (2078,12 грн + 1039,06 грн + 3178,12 грн + 2200,00 грн). Вказані обставини, також підтверджуються інтегрованою карткою позивача. Суд, звертає увагу позивача, що відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIІІ" змін до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, з 2017 року навіть у разі якщо платником єдиного внеску фізичною особою-підприємцем (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) або особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом; сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Тобто, зазначеними нормами Закону № 2464-VI встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності або особи, яка проводить незалежну професійну діяльність до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Суд звертає увагу позивача, що реєстрація особи як фізичної особи-підприємця породжує її обов`язок сплачувати податки у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності у строки, встановлені чинним законодавством. Даючи оцінку доводам апелянта, що нею не здійснювалася підприємницька діяльність, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Разом з цим, протягом спірного періоду 2017-2020 роки ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та відомостей про припинення позивачем підприємницької діяльності у цей період Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить. Суд зазначає, що нездійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та неотримання прибутку не свідчить про її припинення. Суд звертає увагу позивача на те, що обов`язок сплати ЄСВ залежить від наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця, а не від факту здійснення господарської діяльності чи отримання прибутку від такої діяльності, оскільки з 01.01.2017 законодавство не пов`язує наявність обов`язку зі сплати ЄСВ з отриманим доходом, а у випадку відсутності доходу передбачає сплату ЄСВ у сумі мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464). Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, наділена була не тільки правами, пов`язаними із здійснення підприємницької діяльності, а й обов`язками, у тому числі щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що свідчить про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Водночас, відповідно до ч.1 ст. 157 КАС України суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, які було застосовано ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - без змін. Скасувати заходи забезпечення позову, які було застосовано ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.