Постанова Одеський апеляційний суд № 521/11012/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №521/11012/16 Апеляційне провадження № 22-ц/813/2466/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., за участю секретаря -Сороколет Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 02 липня 2019 року, постановленою під головуванням судді Маркарової С.В., ВСТАНОВИВ: Зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі-ПАТ «Державний ощадний банк України», банк) про захист прав споживачів та розірвання договору комплексного банківського обслуговування ( т.1а.с.1-3). Зміст судового рішення першої інстанції Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 02 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Ухвала мотивована тим, що в судові засідання, призначені на 15 травня 2019 року та 02 липня 2019 року позивачка повторно не з`явилась. Про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, що підтверджено-довідкою про доставкуSМS - повідомлення від 01 березня 2019 року, направлення судових повісток рекомендованими відправленнями на вказану позивачем адресу, здійснення телефонограм на наданий представником позивача мобільний номер, який на телефонні дзвінки жодного разу не відповів (т.1а.с.210-211). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначила, що: - судові повістки про виклик її в судові засідання на 15 травня та 02 липня 2019 року повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що є не належним повідомленням; - повістка про виклик в судове засідання на 02 липня 2019 року, в якому винесено оскаржувану ухвалу, повернута до суду 08 липня 2019 році, тому станом на 02 липня 2019 року відомості суду про її сповіщення не були відомі (т.1 а.с.208); - довідка про доставку SМS - повідомлення від 01 березня 2019 року не відповідає Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SМS - повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 01 червня 2013 року №73. Її заява на таке повідомлення в матеріалах справи відсутня (т.1 а.с.219-222). У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Державний ощадний банк України» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу суду без змін, справу розглянути у їх відсутність. Зокрема, посилається на те, що сам факт не отримання кореспонденції позивачем не може вважатися неналежним повідомленням, а є суб`єктивною поведінкою позивачки щодо отримання кореспонденції, яка надходила за її адресою (т.2 а.с.16-18). У поясненнях щодо відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що жодної процесуальної недобросовісності з її сторони не було, у попередні засідання з`являлась та зацікавлена у швидкому розгляду справи. Залишення її позову без розгляду є порушенням права на справедливий суд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (т.2 а.с.23-25). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлена про слухання справи позивачка без поважних причин не з`явилася у судові засідання 15 травня 2019 року та 02 липня 2019 року, повторно. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У ст.223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача. Зокрема, ч.5 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його неявка не перешкоджає розгляду справи. Умовою для застосування п.3 ч.1 ст.257 та ч.5 ст.223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 21 червня 2016 року (т.1 а.с.1-3). Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 21 липня 2016 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.29). Справа розглядається в суді з 29 липня 2016 року, тобто тривалий час. Згідно довіреності від 28 липня 2016 року, виданої на три роки, представником ОСОБА_1 у даній справі була ОСОБА_2 , яка постійно приймала участь у судових засіданнях (т.1 а.с.76). В матеріалах справи наявні поштові повідомлення в судові засідання, призначені на 15 травня 2019 року та на 02 липня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 , які не вручено адресату, та повернулись до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи (т.1 а.с. 201,208). Крім того, поштове повідомлення №6504516095768 про повідомлення позивачки в судове засідання, призначене на 02 липня 2019 року, повернулось до суду лише 08 липня 2019 року, що підтверджено інформацією про його повернення за зворотною адресою та роздруківки з офіційного веб-сайту «Укрпошта», яке надано до апеляційної скарги. Таким чином, станом на 02 липня 2019 року (дату постановлення оскаржуваної ухвали) суд взагалі не мав даних про будь-яке сповіщення ОСОБА_1 . Відсутні у справі й дані про те, що її представник ОСОБА_2 була повідомлена про розгляд справи у вказані дати судових засідань. Довідка про доставку SМS - повідомлення на ім`я ОСОБА_1 свідчить про те, що SМS-повідомлення доставлено ОСОБА_1 01 березня 2019 року 14:44:00 за номером телефону НОМЕР_1 (т.1 а.с.200). Проте ця довідка також не може вважатися доказом належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно п.2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що суд першої інстанції належним чином повідомив ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання на 15 травня 2019 року шляхом SMS-повідомлення. Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17, провадження № 61-48215св18. За таких обставин, залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного ст.6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвала суду першої інстанції постановлена із порушеннями норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції у тому ж складі суду. Керуючись ст.ст.368,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 02 липня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 лютого 2020 року. Головуючий Судді: