Постанова Одеський апеляційний суд № 509/3088/17

Номер провадження: 22-ц/813/4136/21 Номер справи місцевого суду: 509/3088/17 Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2020 року у складі судді Бочарова А.І., в с т а н о в и в: У серпні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.12.2017 позов задоволено. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.05.2019 задоволено заяву про перегляд заочного рішення, заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.12.2017 скасовано, справу передано для подальшого автоматичного розподілу. 09.07.2019 ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області залишено позовну заяву без руху для доплати судового збору. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.09.2020 позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишено без розгляду. Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 600,00 грн., як за вимогу немайнового характеру. Так як позивачем вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки пред`явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов`язання (рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року про заборгованості за кредитним договором), то судовий збір підлягав сплаті за подачу позовної заяви, як вимоги саме немайнового характеру. Судом першої інстанції, при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху було порушено норми ст. ст. 185, 187 ЦПК України з огляду на те, що ухвала про відкриття провадження по справі була прийнята судом 04.09.2017, а клопотання представника відповідача щодо залишення позову без руху подано разом з відзивом на позов 12.07.2019, а клопотання 10.02.2020. Крім того, залишивши без руху позовну заяву, суд першої інстанції провів за цей час два судових засідання, що суперечить ЦПК України. 12.01.2021 ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Матеріали справи свідчать, що на час звернення до суду з даним позовом судом відкрите провадження, виходячи з правил, що судовий збір за подання позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки спачується у відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012, якою було встановлено, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред 'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов`язання (стягнення заборгованості тощо). Вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави, пред 'явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов`язання, оплачується судовим збором як вимога майнового характеру. При цьому ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна. Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.12.2017 позов задоволено. На час скасування заочного рішення та його перегляду, відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 26.02.2019 було встановлено, що вимоги про звернення стягнення на заставне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер та розмір ставок судового збору за їх подання визначається, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов. Суд першої інстанції 09.06.2020 ухвалою зобов`язав доплатити позивача судовий збір, та у зв`язку з невиконанням вказаної ухвали, позов ПАТ «Державний ощадний банк України» залишив без розгляду. Залишаючи позов без розгляду, суд послався на п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України відповідно до якої, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Однак такий висновок не відповідає нормам закону з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 11 ст. 187 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Отже, чинним ЦПК України передбачено залишення позовної заяви без руху протягом 5 днів з дня надходження її до суду, або після відкриття провадження не пізніше наступного дня після встановлення суддею, що позов подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Проте, суд першої інстанції в порушення вказаних норм ЦПК України, залишаючи ухвалою від 09.07.2019 позов без руху не звернув увагу на те, що провадження у даній справі було відкрито у вересні 2017 року та за вказаним позовом вже ухвалювалося заочне рішення. Крім того, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.07.2019 закрито підготовче провадження та справу було призначено до розгляду, після чого були проведені судові засідання. Отже, перебуваючи на стадії судового розгляду справи, в порушення ЦПК України залишив позов без руху та як наслідок позовну заяву без розгляду, тоді як не був позбавлений можливості за результатом розгляду справи по суті вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат у розмірі відповідно до норм чинного законодавства. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 12.04.2021. Головуючий: Судді: