Ухвала Велика Палата ВС № 320/490/19

УХВАЛА 28 січня 2020 року м. Київ Справа № 320/490/19 Провадження № 11-1087апп19 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Гриціва М. І., суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області (далі - Міськрада), Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області (далі - Управління) про зобов`язання вчинити певні дії, та ВСТАНОВИЛА: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 08 листопада 2018 року № 1141-48-07 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що ця земельна ділянка зареєстрована за іншим землевласником; зобов`язати Міськраду на черговій сесії міської ради затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправними дії Міськради щодо відмови розглянути заяву позивача від 26 червня 2018 року та 05 вересня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на чергових сесіях Міськради від 16 серпня 2018 року та 27 вересня 2018 року; визнати протиправним рішення Міськради про затвердження проекту землеустрою іншій особі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (можливо таке рішення приймалося через застосування неповної адреси та позивачу не відома ця особа, та невідомі номер і дата прийнятого рішення, але таке рішення є); скасувати рішення Міськради про затвердження проекту землеустрою іншій особі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , (можливо таке рішення приймалося через застосування неповної адреси та позивачу не відома ця особа, та невідомі номер і дата прийнятого рішення, але таке рішення є); визнати протиправними дії Управління про погодження проекту землеустрою іншій особі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , (можливо таке рішення приймалося через застосування неповної адреси та позивачу не відома ця особа, та невідомі номер і дата прийнятого рішення, але таке рішення є); скасувати висновок Управління про погодження проекту землеустрою іншій особі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , (можливо таке рішення приймалося через застосування неповної адреси та позивачу не відома ця особа, та невідомі номер і дата прийнятого рішення, але таке рішення є); визнати протиправним та скасувати рішення сесії Міськради від 21 грудня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 ; стягнути з Міськради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 000 000 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн. Київський окружний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження у справі. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 травня 2019 року рішення суду залишив без змін. ОСОБА_1 не погодився із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і 15 липня 2019 року подав касаційну скаргу про їх скасування та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Серед іншого вказує, що спір підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення судів попередніх інстанцій, а ухвалою від 30 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України. Відповідно до частини шостої статті 346 цього Кодексу справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. У касаційній скарзі позивач серед іншого наводить мотиви щодо розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій з порушенням правил предметної юрисдикції. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та повинна пред`являтися до суду для розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства. Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи» (дата набрання чинності 19 жовтня 2019 року; далі - Закон № 142-IX). Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України в редакції цього Закону справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України у редакції цього Закону Велика Палата Верховного Суду через постановлення ухвали повертає (передає) справу відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті), якщо дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, <…> про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, <…>, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. У розумінні наведених положень з дати набрання ними чинності колегія суддів (палата, об`єднана палата) касаційного суду не повинні направляти до Великої Палати Верховного Суду для перегляду справи за наявності виняткових умов, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України, а Велика Палата зобов`язана повернути (передати) справу до відповідної колегії чи складу суду, який її направив, якщо будуть встановлені обставини, що унеможливлювали скерування справи до Великої Палати. Таким, що відповідає вимогам частини сьомої статті 347 КАС України, належить визнавати й рішення, коли Велика Палата Верховного Суду ухвалою поверне або передасть назад до суду, який її направив, справу, що була направлена до Великої Палати раніше, тобто ще до набрання чинності змін до цього Кодексу, внесених Законом № 142-IX, оскільки на час вчинення процесуальної дії щодо прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду такої справи вже діє норма процесуального закону, що забороняє брати її до провадження цього суду за наявності підстав, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України. Однією з таких підстав власне й є висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у її постанові щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Як згадано вище, у касаційній скарзі скаржник притримується думки, що предметом спору у цій справі є вимога про визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки, тобто спір стосується цивільного права, тобто (зважаючи на суб`єктний склад) має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів стосовно вимог фізичних чи юридичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність особі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд неодноразово висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (провадження № 14-69цс19), від 10 квітня 2019 року у справі № 607/13749/16-ц (провадження № 14-106цс19), від 05 червня 2019 року у справі № 666/944/15-а (провадження № 11-1402апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 308/7411/17 (провадження № 11-560апп19) та інших. Зокрема, у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 666/944/15-а в контексті спірних правовідносин, які виникли через незгоду позивачів із рішенням селищної ради, на підставі якого третім особам видано свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір є приватноправовим, а не публічно-правовим, оскільки існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства. У справі № 756/5081/14-ц (постанова від 20 березня 2019 року), в якій прокурор, зокрема, заявив вимогу про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про передачу громадянину у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Приміром, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 607/13749/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з підстав його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, права користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Якщо внаслідок прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу. Перелічені судові рішення Велика Палата Верховного Суду ухвалила до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про направлення касаційної скарги до Великої Палати на підставі статті 346 КАС України, і сформувала в них правові висновки, які дають відповідь на порушені в касаційній скарзі питання щодо предметної юрисдикції. Отож, зміст та матеріали касаційної скарги, подібність спірних правовідносин до тих, щодо яких формульований правозастосовний висновок Великої Палати Верховного Суду, нормативні положення, які регламентують порядок направлення справи до цього Суду, вказують на існування обставин, за яких касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення у справі з означеними вище позовними вимогами підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 345, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, Управління містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області про зобов`язання вчинити певні дії повернути на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська