Постанова 4815 № 569/5089/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2020 року м. Рівне Справа № 569/5089/17 Провадження № 22-ц/4815/30/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В., секретар судового засідання Ковальчук Л. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Смолій Л. Д., постановлену в м. Рівне, в с т а н о в и в : 30 березня 2017 року ОСОБА_1 , яка на день звернення до суду була неповнолітня і в інтересах та від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання правочинів недійсними. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що неявка позивача та її представника в судове засідання, призначене на 21 жовтня 2019 року є повторною неявкою, а повідомлення про час та місце розгляду справи за адресою позивача, вказаною нею у позовній заяві, повернулися до суду без вручення за закінченням терміну зберігання, що, за змістом ч. 3 ст. 131 ЦПК України, не є поважною причиною неявки до суду. Вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на відсутність відомостей про належне повідомлення позивача про судові засідання, призначені на 23.08.2019р., 23.09.2019р., 21.10.2019р.. Доводить, що оскільки матеріали справи не містять доказів про вручення їй викликів до суду у порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України, то в силу ст. 257 ЦПК України дані обставини є підставою для скасування оскаржуваної ухвали відповідно до п. 3 ст. 379 ЦПК України. Звертає увагу, що позов до суду нею було подано у березні 2017 року, і впродовж двох років її законний представник добросовісно виконувала обов`язки сторони в справі, оскільки вона сама перебувала на навчанні в м. Києві та не могла брати участь в судових засіданнях. Вважає, що місцевим судом порушено вимоги п. 5.12 розділу XIII «Перехідних положень» до ЦПК, оскільки не зупинено розгляд справи у зв`язку з тим, що всі її матеріали з 2017 року по 04 червня 2018 року перебували у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ, з 04 червня 2018 року по 26 грудня 2018 року у Касаційному цивільному суді Верховного Суду, з 02.01.2019р. по 21.02.2019р. в Рівненському апеляційному суді, з 11.07.2019р. по 14.08.2019р. в Касаційному цивільному суді Верховного Суду, з 19.08.2019р. в Рівненському апеляційному суді, з 04.09.2019р. по 01.10.2019р. у Волинському апеляційному суді. Додає, що в період з 26 червня 2019 року по 01 жовтня 2019 року розгляд справи був передбачувано неможливим, адже матеріали справи були відсутні в суді. Покликаючись на порушення оскаржуваною ухвалою свого права на доступ до правосуддя, просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Костевич Т. О. вказує на зловживання процесувальними правами та нехтування процесуальними обов`язками з боку позивача, в тому числі з використанням таких елементів, як «Свідоме неотримання повістки», неявка в судове засідання, подання необґрунтованих заяв про відвід суддів, неповідомлення суду адрес для надсилання кореспонденції тощо. Просить залишити без зміни ухвалу суду першої інстанції, а апеляційну скаргу відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 30 березня 2017 року ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діяла представник за довіреністю ОСОБА_3 , звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Відділ опіки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання правочинів недійсними. Ухвалою суду від 20 квітня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду. В позовній заяві представник позивачки вказує про місце реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , а адресу для листування: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки Центру з надання адміністративних послуг ОСОБА_1 знята з реєстрації по АДРЕСА_1 з 10.10.2016 року(а.с.42 т.1). 12 травня 2017 року до суду подала заяву ОСОБА_4 - мати позивачки, просила залучити її до участі у справі, як законного представника( а.с 120 т.1). 27 липня 2017 року подав до суду заяву ОСОБА_5 - батько позивачки, який просив залучити його до участі у справі, як законного представника ОСОБА_1 (а.с.213 т.1). Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення позову без розгляду, враховуючи те, що позов ОСОБА_1 до суду надійшов ще 30 березня 2017 року і з того часу справа по суті не розглядалась. Законним представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка вступила в справу 12 травня 2017 року, поштова кореспонденція, направлена судом на вказану нею адресу, не отримувалась, а поверталась до суду. Натомість, законним представником ОСОБА_4 до суду направлялись заяви, клопотання, відводи, скарги. В апеляціній скарзі ОСОБА_1 вказує адресу проживання: АДРЕСА_3 . Разом з тим, матеріали справи до 21 жовтня 2019 року не містять заяви ОСОБА_1 , її представників про зміну місця проживання або перебування та направлення їй поштової кореспонденції за новою адресою. Тільки 18 листопада 2019 року у заяві про відвід судді Бештинарська А. О. зазначила адресу проживання: АДРЕСА_3 .(а.с.26 т.2). В останні судові засідання, призначені на 25 липня 2019 року, 23 серпня 2019 року, 23 вересня 2019 року та 21 жовтня 2019 року, позивач ОСОБА_1 , її представники не з`явилася. Про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи без їх участі не подавали. 27.06.2019 року судова повістка вручена ОСОБА_5 ( а.с.245 т.1), 02.07.2019 року судова повістка вручена ОСОБА_1 (а.с.246 т. 1) з повідомленням про судове засідання на 25.07.2019 року. 04.09.2019 року про судове засідання на 23.08.2019р повідомлений представник ОСОБА_5 (а.с.1 т.2). Також йому 02.10.2019 року вручена повістка про судове засідання на 21.10.2019 р.(а.с.6 т.2). Належними доказами у справі підтверджено факт вручення повісток батьку позивачки ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. Про дату та час судових засідань позивач ОСОБА_1 повідомлялась судовими повістками про виклик до суду за адресою, яка зазначена нею у позовній заяві як адреса для листування: АДРЕСА_2 . Повідомлення повернуті до суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання (т. І а.с. 248-249, т. ІІ а.с.7-8, 9-10). Окрім того, на офіційному веб-сайті Рівненського міського суду Рівненської області на порталі «Судова влада» за адресою: https:/rvm.rv.court.gov.ua/sud1715/pres-centr/news/788565/ розміщене оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду на 21 жовтня 2019 року на 11 годину 40 хвилин (т. ІІ а.с. 11). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Частиною першою статті 131 ЦПК України встановлено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. За положеннями ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. У суду відсутні підстави вважати, що позивачка повторно не з`явилася до суду з поважних причин, адже будь-які докази з цього приводу відсутні. За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість висновку місцевого суду про необхідність залишення позовної заяви без розгляду. Доводи апеляційної скарги про те, що стороною позивача упродовж двох років добросовісно виконувалися процесуальні обов`язки щодо явки в судове засідання, апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи. Починаючи від дня відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, справа жодного разу не слухалася по суті вимог, у ній не досліджувалися докази, сторони не давали пояснень тощо. Що стосується покликань апелянта на порушення місцевим судом обов`язку зупинити розгляд справи у зв`язку з перебуванням її в суді апеляційної, касаційної інстанції, то вони апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать нормам закону. З матеріалів справи вбачається, що в апеляційному та касаційному порядку у даній справі оскаржувалася ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову від 04 травня 2017 року. Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Для забезпечення виконання цих норм та розгляду справи в установлені строки необхідно в разі оскарження ухвали про забезпечення позову направляти суду апеляційної інстанції виділені відповідні матеріали (копії позовної заяви й заяви про забезпечення позову, оригінал оскарженої ухвали, копії документів про звернення її до виконання тощо) та вживати заходів до подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог. Після розгляду скарги апеляційним судом зазначені матеріали долучають до матеріалів цивільної справи. За ст..ст. 12.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язщками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст..ст. 43, 49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України). Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»). Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 04 лютого 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Бондаренко Н. В. Боймиструк С. В.