Постанова 4856 № 120/2661/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2661/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 05 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Ткач В.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Брилянт І.О., представника відповідача: Лірника І.І., третьої особи: ОСОБА_2 , представників третіх осіб: Герасимишиної Т.В., Левицького О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (повний текст якої складено 20 листопада 2019 року в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ТОВ "Каскад-Будінвест", про визнання протиправним та скасування дозволу, В С Т А Н О В И В : у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ТОВ "Каскад-Будінвест", з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт за №ВН112182252104 на будівництво торгового центру по проспекту Коцюбинського, 22 в місті Вінниця (категорія будівництва СС2) виданий Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради 13 серпня 2018 року ОСОБА_2 . Також, у прохальній частині позову просив вважати поважною причину пропуску та поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску та поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання. У судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу. Третя особа та представники відповідача і третіх осіб про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Так, у підтвердження дотримання строків звернення до суду, визначених ч. 2 ст. 122 КАС України, позивачем у позовній заяві зазначено про те, що 13 серпня 2018 року Департаментом архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ВН 112182252104 на будівництво торгового центру по проспекту Коцюбинського, 22 в місті Вінниця (категорія будівництва СС2) ОСОБА_2 . З метою отримання вищезазначеного дозволу, 20 липня 2018 року Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради затверджено містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №

89. В подальшому, на початку 2019 року ОСОБА_2 розпочав будівництво торгового центру за зазначеною адресою. 24.06.2019 року між Адвокатським об`єднанням Дестра та ОСОБА_1 укладено договір № 22/19 про надання юридичної (правничої) допомоги та у ході визначення правової позиції стосовно захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України позивачу стало відомо про існування Дозволу на виконання будівельних робіт №ВН 112182252104 на будівництво торгового центру по проспекту Коцюбинського, 22 в місті Вінниця (категорія будівництва СС2. Відтак, позивач вважає, що йому стало відомо про порушення своїх прав лише в червні 2019 року, а отже строк звернення до суду ним не пропущений. Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, робота по підготовці земельної ділянки для будівництва розпочалась ще 12.09.2018 року, а з 17.10.2018 року почались роботи із залученням працівників та техніки. 04.02.2019 року завезено будівельні матеріали та на земельній ділянці активно працювала будівельна техніка. При цьому, ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки, адреса для листування, яка зазначена у позовній заяві - АДРЕСА_1 , тому про те, що на сусідній ділянці проводяться будівельні роботи йому було відомо із самого початку проведення таких робіт. Із наявних в матеріалах справи фотокопій встановлено, що з 24.01.2019 року на будівельному майданчику був розміщений стенд, на якому наявна інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт від 13 серпня 2018 року та перебував у вільному доступі громадян. Крім того, у матеріалах справи містяться заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 22.02.2019 року до Вінницької міської ради, у якій позивачі повідомляють орган місцевого самоврядування про будівництво на суміжній земельній ділянці, яке виконується із порушенням та просять притягнути винних осіб до відповідальності, та відповідь Вінницької міської ради на дану заяву від 27.03.2019 року. Також, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 22.01.2019 року до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про вчинення кримінального правопорушення в якій останні, зокрема зазначили про те, що з минулого року ОСОБА_2 на земельній ділянці, що межує з належними їм земельними ділянками розпочав будівництво торгового центру по проспекту Коцюбинського АДРЕСА_2 у м АДРЕСА_1 . У судовому засіданні позивач та його представник зазначили про те, що стенд, на якому наявна інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт від 13 серпня 2018 року не був встановлений біля об`єкту будівництва в січні 2019 року, тому він не міг знати про існування вказаного дозволу та порушення його прав саме в січні 2019 року. Також зазначив про те, що він звертався до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради із заявою щодо проведення перевірки законності будівництва, на що отримав відповідь про те, що за результатами проведеної перевірки виявлені порушення про що складено відповідний акт. При цьому, відповідь не містила інформацію про те, що будівництво здійснюється на підставі дозволу. Третя особа та представники відповідача і третіх осіб заперечували щодо наданих позивачем пояснень, посилаючись на те, що стенд, на якому наявна інформація про дозвіл на виконання будівельних робіт від 13 серпня 2018 року був встановлений у січні 2019 року і даний факт можуть підтвердити свідки. Також зазначили про те, що у січні 2019 року дружиною ОСОБА_1 , яка є також позивачем у даній справі, викликалась поліція з приводу перевірки законності будівництва, яка на місці в присутності дружини позивача перевіряла документи на будівництво, серед яких був оскаржуваний дозвіл. Крім того, зазначили про те, що будівництво об`єкта завершено та здано в експлуатацію, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав про реєстрацію прва власності, а відтак оскаржуваний дозвіл вичерпав свою дію в часі. За клопотанням сторін судом оголошувалась перерва в судовому засіданні для виклику та допиту в судовому засіданні свідків. Так, свідок ОСОБА_4 пояснив, що у період з 20.01.2019 року по 22.01.2019 року допомагав встановити стенд (технічний паспорт об`єкту будівництва) біля об`єкта будівництва на підготовлений для нього каркас вздовж тротуара з боку меблевого магазину і його було видно пересічним громадянам. Свідок - ОСОБА_5 пояснив, що він працював виконробом у ТОВ "Каскад-Будінвест" протягом місяця і у січні 2019 року біля об`єкта будівництва був розміщений стенд. Також, зазначив про те, що у січні 2019 року сусіди -Коцюбські, викликали поліцію на об`єкт. Працівникам поліції в присутності ОСОБА_3 він надавав усі документи для перевірки, зокрема: дозвіл на початок виконання будівельних робіт, журнали з охорони праці, проектну документацію. Дані документи також були надані ОСОБА_3 Свідок - ОСОБА_6 пояснив, що він працює в ПП "Колібр", який знаходиться біля об`єкта будівництва. Він щодня паркуючи свій автомобіль жодного стенду з відповідною інформацією про будівництво він не бачив, при цьому він обходив об`єкт зі всіх сторін, але стенду там не було. Також, повідомив про те, що він був присутній коли на об`єкт приїздили працівники поліції, однак документів і дозвіл на будівництво не надавались. Свідок - ОСОБА_7 повідомив про те, що він здійснював позапланову перевірку, за заявою громадянина України, об`єкту будівництва по АДРЕСА_3 Коцюбинського АДРЕСА_2 в період з 11.02.2019 року по 20.02.2019 рік. Під час перевірки, а саме 11.02.2019 року йому була надана проектна документація і після ознайомлення з нею було складено акт. Також, повідомив про те, що стенд з інформацією про об`єкт будівництва був розміщений, вздовж тротуара з боку меблевого магазину і його було видно пересічним громадянам. У разі відсутності такого стенду обов`язково зазначається в акті перевірки. При цьому, на стенді обов`язково має бути зазначено про дозвільний документ на початок будівництва. Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що адміністративний позов подано позивачем із пропуском строку звернення до адміністративного суду, а тому апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 122, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 06 лютого 2020 року. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.