Постанова 4856 № 120/13166/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13166/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 02 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника позивача: Клименка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2021 року позивач, керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача за власний рахунок здійснити знесення об`єкта незавершеного будівництва на земельних ділянках по АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269). Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.12.2021 позов залишив без розгляду. Судове рішення мотивоване тим, що предмет позову у даній справі за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради та у справі №120/13686/21-а за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_1 однакові, тому у суду відсутні підстави вважати, що орган, в інтересах якого звернувся керівник Вінницької окружної прокуратури до суду неналежним чином здійснює відповідні повноваження. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради достеменно було відомо про порушення вимог містобудівного законодавства, які покладено в основу позову, з жовтня 2019 року, коли контролюючим органом видано направлення для проведення позапланового заходу від 28.10.2019 №9291-1111 для здійснення позапланової перевірки будівництва по АДРЕСА_1 . 3a результатами проведення якої складений акт № 291 -ПП від 08.11.2019. Також зазначає, що Вінницька окружна прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталася до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради з листом від 15.06.2021 зa вихідним № 50-3352 виx.21 (лист направлено рекомендованою відправкою накладна №2105020958549) щодо надання інформації з питань, які заходи вжито, у тому числі цивільно-правового характеру, спрямовані на усунення виявлених порушень, з метою захисту державних інтересів. У даному листі Департамент поінформовано про порушення вимог містобудівного та земельного законодавства під час проведення будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці. Однак відповідь прокурором не отримано. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вінницькою окружного прокуратурою 24.09.2021 за вихідним № 50-7208 вих.21 (лист направлено рекомендованого відправкою накладна №2105021674749) повідомлено про намір звернутися до суду з вказаним позовом. Вважає, що вказані обставини свідчать про тривалу бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо захисту інтересів держави, а також невжиття ним заходів правового характеру незважаючи на обізнаність про наявні порушення та маючи відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів. Заслухавши суддю - доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно з ч.4 ст.55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Відповідно до ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з ч.4 ст.53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Отже, у разі подання апеляційної скарги прокурором в інтересах держави суд в першу чергу з`ясовує наявність підстав для такого представництва. Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила наступне: "Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача". При цьому, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. При цьому, колегія суддів враховує правову позицію викладену у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 815/6347/17 в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду. У такому випадку прокурор здійснює квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах певного органу державної влади, однак, в адміністративному судочинстві прокурор не може набувати статусу сторони у справі із самостійними інтересами, правами та обов`язками, крім випадків, коли це прямо передбачено нормами КАС. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно ухвали суду від 12.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №120/13686/21-а за позовом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити знесення об`єкта за адресою по АДРЕСА_1 , який будується на земельних ділянках з кадастровими номерами: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269. Разом з тим, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради достеменно було відомо про порушення вимог містобудівного законодавства, які покладено в основу позову, з жовтня 2019 року, коли контролюючим органом видано направлення для проведення позапланового заходу від 28.10.2019 №9291-1111 для здійснення позапланової перевірки будівництва по АДРЕСА_1 . 3a результатами проведення якої складений акт № 291 -ПП від 08.11.2019. Встановлено, що Вінницька окружна прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталася до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради з листом від 15.06.2021 зa вихідним № 50-3352 виx.21 (лист направлено рекомендованою відправкою накладна №2105020958549) щодо надання інформації з питань, які заходи вжито, у тому числі цивільно-правового характеру, спрямовані на усунення виявлених порушень, з метою захисту державних інтересів. Також, у даному листі Департамент поінформовано про порушення вимог містобудівного та земельного законодавства під час проведення будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці. Однак відповідь прокурором не отримано. У подальшому, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Вінницькою окружного прокуратурою 24.09.2021 за вихідним № 50-7208 вих.21 (лист направлено рекомендованого відправкою накладна №2105021674749) повідомлено про намір звернутися до суду з вказаним позовом. Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про тривалу бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо захисту інтересів держави, а також невжиття ним заходів правового характеру незважаючи на обізнаність про наявні порушення та маючи відповідні повноваження щодо захисту державних інтересів. B свою чергу Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради з відповідним позовом до суду на захист державних інтересів звернувся лише після отримання позовної заяви прокурора. Зокрема у справі у справі №120/13686/21-а, провадження відкрито 12.11.2021, a прокурором позов подано 12.10.2021. Тобто, прокурор обґрунтував наявність визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема довів, що компетентний орган, а саме Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради не здійснює своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому наявні підстави для його скасування. Згідно зі ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у випадку неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради задовольнити. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 02 березня 2022 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.