Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1686/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1686/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 29 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Мацького Є.М. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., представниці відповідача: Діхтярук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті призначеної позивачці пенсії за періоди: з серпня 2014 року по лютий 2016 року у розмірі 21 359,49 грн, з 24 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року в сумі 51175,70 грн та з 01 березня 2019 року по 30 квітня 2019 року в сумі 3408,44 грн; зобов`язання відповідача провести виплату заборгованості з виплати пенсії, В С Т А Н О В И В : в червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті призначеної їй пенсії за періоди з серпня 2014 року по лютий 2016 року, з 24 березня 2016 року по 28 лютого 2019 року в сумі 51175,70 грн. та з 01 березня 2019 року по 30 квітня 2019 року в сумі 3408,44 грн. Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що з урахуванням положень ст.46 Закону №1058-IV пенсія за період з серпня 2014 року по лютий 2016 року не підлягає виплаті, оскільки виходить за межі трирічного строку до дати звернення. Крім того, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 24.03.2016 року, сума перерахованої пенсії буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її доводів і зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивачка повноважних представників в судове засідання не направила, хоча повідомлялася про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6808002710 від 25.03.2019 року позивачка є внутрішньо переміщеною особою (а. с. 8). Місце фактичного проживання - Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська. Місце реєстрації - Луганська область Краснодонський район с. Красне. З метою отримання інформації про розмір заборгованості по пенсії, 12 квітня 2019 року позивачка звернулась із заявою до відповідача (а.с. 9). Листом від 22.04.2019 року №13678/04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про те, що у неї наявна заборгованість з пенсійних виплат за період з 24.03.2016 року по 28.02.2019 року в сумі 51175,70 грн та за період з 01.03.2019 року по 30.04.2019 року в сумі 3408,44 грн. Зазначено, що вказана заборгованість облікована Пенсійним фондом та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Крім того, з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058-IV пенсію поновлено з 24.03.2016 (за три роки до дати звернення) (а. с. 10 -12). Вважаючи вказану відповідь протиправною, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження тих обставин, що особисті дії позивачки призвели до неможливості виплати їй пенсії за минулий період. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII). Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч.1 ст.7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам," призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ №509. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 в межах трирічного строку до дати звернення , колегія суддів виходить з наступного. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно з ч.1 ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Таким чином, обмеження виплати пенсії за минулий час застосовується у разі одночасного дотримання наступних умов: - пенсіонер має право на нарахування пенсії; - суми пенсії нараховані пенсіонеру; - нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером своєчасно з його вини. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років. Отже, позивачка має право на нарахування пенсії, в тому числі за період з 08.2014 року по 02.016 року. Згідно з довідкою про розмір нарахованої пенсії за період з 01.07.2017р. по 30.04.2019р. по пенсійній справі ОСОБА_1 від 19.04.2019 №13346/04 (а.с.13) пенсія за період з 08.2014 року по 02.016 року нарахована не була. При цьому, оскільки ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, тобто особою, яка була змушена покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та тимчасової окупації, пенсія за вказаний вище період не була їй нарахована з незалежних від позивачки причин. Крім того, в доводах апеляційної скарги відповідач не обґрунтовує наявність в діях ОСОБА_1 вини щодо неотримання нарахованих сум пенсії за вказаний вище період. Зважаючи на викладене вище, застосування до позивачки положень ч.1 ст.46 Закону №1058-IV та обмеження виплати пенсії за минулий період трирічним строком є безпідставним. Відповідно до ч.2 ст.46 №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 серпня 2014 року по 23 березня 2016 року без обмеження трирічним строком В обґрунтування апеляційної скарги в частині невиплати нарахованих сум пенсії за період з 24.03.2016 року по 30.04.2019 року відповідач посилається на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 (далі Порядок №365 в редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою про поновлення виплати пенсії). Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до п.1 Порядку №365 цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з п.15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. При цьому в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що вказаний вище окремий порядок Кабінетом Міністрів України не прийнято, тому нараховані суми пенсії за період з 24.03.2016 року по 30.04.2019 року ОСОБА_1 не виплачені. Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Оцінюючи втручання в право мирного володіння своїм майном Європейський Суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 р.) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» та зазначив про те, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). З урахуванням наведеного посилання на відсутність окремого порядку, передбаченого п.15 Порядку №365, не може бути підставою для позбавлення позивачки майнових прав (нарахованих сум пенсії) і є протиправним втручанням у мирне володіння майном, гарантоване Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати призначеної ОСОБА_1 пенсії. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 05 лютого 2020 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Мацький Є.М. Смілянець Е. С.