Постанова 4855 № 620/371/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/371/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ У лютому 2019 року - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому, просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо перерахунку та ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 № Ф-3734-53 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15819,54 грн.; - зобов`язати ГУ ДФС у Чернігівській області внести в інформаційну систему органу доходів і зборів відомості щодо відсутності у платника ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.01.2019. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказана вимога є необґрунтованою, протиправною, прийнята з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому підлягає скасуванню. При цьому позивач зауважив, що він обліковується в органах ДФС як платник єдиного соціального внеску з 16.11.2004 саме як фізична особа-підприємець. При цьому, як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, позивач не обліковується, індивідуальну адвокатську діяльність не здійснює Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 07.11.2018 № Ф-3734-53 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819 грн. 54 коп. Зобов`язано Головне управління ДФС у Чернігівській області внести в інформаційну систему органу доходів і зборів відомості щодо відсутності у платника ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819 грн. 54 коп. станом на 31.10.2018. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Чернігівській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та одночасно є самозайнятою особою - адвокатом, отже має сплачувати єдиний внесок як ФОП, що застосовує спрощену систему оподаткування. Проте, враховуючи, що позивач звільнений від сплати податку на підставі того, що він є особою з інвалідністю II групи, все ж таки, як особа, що проводить незалежну професійну діяльність, у такому випадку позивач не звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем зареєстрований та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Чернігівській області на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного внеску, з 16.11.2004 р. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач є платником єдиного податку 3 групи, видами діяльності якого за КВЕД є: 69.10 «Діяльність у сфері права» (основний); 70.22 «Консультація з питань комерційної діяльності й керування». Крім того, відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №361, виданого 27.12.2007 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в Чернігівській області на підставі рішення від 13.12.2007 №7 позивач є адвокатом. Також, позивачу було призначено пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача від 14.05.2014 НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 , наявним у матеріалах справи. Згідно записів трудової книжки позивача, з 06.06.2017 його прийнято на посаду помічника директора - начальника юридичної служби Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор України». В свою чергу, за даними довідки виданої ТОВ «Луксор України» від 26.11.2018 №26/11/18, у період роботи ОСОБА_1 з 07.06.2017 по 31.10.2018 товариством було нараховано і сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок у сумі 5 095,23 грн. (2017 рік - 1 872,31 грн., 2018 рік - 3 222,92 грн.) за ставкою 8,41% відповідно до частини 13 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Разом з тим, 07.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області складено відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3734-53 у сумі 15819,54 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, 27.11.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-3734-53. Неотримавши рішення Державної фіскальної служби України щодо розгляду скарги, 04.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про зобов`язання вчинити дії, в якій зазначив, що строк отримання відповіді на скаргу сплив 05.01.2019, однак будь-якого рішення щодо розгляду скарги позивач не отримав. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив податковий орган вважати оскаржувану вимогу скасованою та внести в інформаційну систему органу доходів і зборів відомості щодо відсутності у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819,54 грн. Відсутність будь-якого рішення податкового органу щодо оскаржуваної вимоги, змусила позивача звернувся до суду за захистом порушених прав. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 якого адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закону № 5076-VI). Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ). Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Поряд із цим, за приписами частини 4 цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічні за змістом положення відображені у пункті 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 , та у пункті 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435. Виходячи з аналізу вказаних норм, необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Отже, враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи та перебуває на спрощеній системі оподаткування, отримує пенсію по інвалідності, на підставі положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому позивач не укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. В свою чергу, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закон № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем у період 2017 - 2018 роки здійснювалася незалежна професійна адвокатська діяльність та отримання доходу від такої діяльності. Натомість, як вбачається з довідки ТОВ «Луксор України» ОСОБА_1 здійснює діяльність у сфері права як найманий працівник - начальник юридичної служби, за якого єдиний внесок у період з 07.06.2017 по 31.10.2018 сплачено його роботодавцем. Отже, враховуючи, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвоката) та найманого працівника - начальника юридичної служби співпадають (діяльність у сфері права), у даному випадку відсутні правові підстави для подвійного оподаткування. Правова позиція з цього питання викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19). За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною оскаржуваної вимоги податкового органу, а також для зобов`язання відповідача внести в інформаційну систему органу доходів і зборів відомості щодо відсутності у платника ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 04 лютого 2020 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя Г.В.Земляна суддя В.П.Мельничук