Постанова 4855 № 320/3164/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3164/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., при секретарі судового засідання Гужві К.М. за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Спорий І.Г., від відповідача (апелянта): Тракало Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Центрального регіону України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової прокуратури Центрального регіону України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.07.2019, просив суд: - визнати дії Військової прокуратури Центрального регіону України щодо депреміювання ОСОБА_1 за результатами роботи у січні 2019 року протиправними; - зобов`язати Військову прокуратуру Центрального регіону України здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2019 року з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", наказів Генерального прокурора України від 09.08.2017 №234 та Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, включивши нарахування премії за цей період; - виплатити різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням з урахуванням премії за січень 2019 року. Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача до його грошового забезпечення за січень 2019 року не включено премію, яку він отримував до звільнення та зарахування у розпорядження відповідного командира. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що судом першої інстанції було залишено позва увагою ту обставину, що премія не нараховується, коли останнім не виконано умови преміювання. При цьому, апелянт наголошує, що преміювання є правом, а не обов`язком керівника, а її розмір залежить виключно від особистого вкладу працівника в загальні результати роботи пропорційно відпрацьованому часу. Тобто, у час коли працівник не виконує обов`язків, не здійснює особистого внеску в загальні результати роботи премія не виплачується. Проте, на переконання апелянта, суд першої інстанції відповідних норм законодавства не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року без змін. У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідно до наказу військового прокурора Центрального регіону України від 31.01.2015 № 89 о/с полковника юстиції ОСОБА_1 призначено начальником відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у військовій сфері управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури Центрального регіону України (а.с.29). У зв`язку з перейменуванням в структурі та штатному розписі військової прокуратури Центрального регіону України управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері та його підрозділів наказом Військової прокуратури Центрального регіону України від 18.10.2018 № 83 о/с оголошено посадове становище полковника юстиції ОСОБА_1 - начальник відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі (а.с. 30-31). Наказом військового прокурора Центрального регіону України від 02.01.2019 №1 о/с полковника юстиції ОСОБА_1 з 02 січня 2019 року звільнено з посади начальника відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері та в оборонно-промисловому комплексі управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури Центрального регіону України та зараховано у розпорядження військового прокурора Центрального регіону України для вирішення питання щодо подальшого службового використання (а.с.32). Означеним наказом на час перебування у розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України полковнику юстиції ОСОБА_1 наказано виконувати обов`язки, визначені начальником управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури Центрального регіону України. Наказом військового прокурора Центрального регіону України від 08.01.2019 №17к полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України, звільнено від виконання обов`язків військової служби за станом здоров`я з 08.01.2019 (а.с.33). 27 лютого 2019 року позивач звернувся до Військового прокурора Центрального регіону України з заявою, у якій просив видати довідку про грошове забезпечення за період з 01.01.2019 по теперішній час із зазначенням всіх складових та їх розміру (а.с.36). Листом від 06.03.2019 №18/41вих-19 Військова прокуратура Центрального регіону України повідомила позивачу, що його грошове забезпечення з 01.01.2019 по 25.02.2019 складається з: (1) посадового окладу; (2) окладу за військове звання; (3) процентної надбавки за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням; (4) надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; (5) надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу. У вказаному листі позивачу було також роз`яснено, що розмір премії, як і загальний розмір грошового забезпечення може як збільшуватися, так і зменшуватися залежно від особистого вкладу в загальні результати роботи та затверджених помісячних розмірів фонду оплати праці. Відтак, за період з 01.01.2019 по 25.02.2019 розмір премії до місячного грошового забезпечення становив за січень 2019 року - 0%, за лютий 2019 року - 40 % (а.с.37-38). Не погодившись з невиплатою премії за січень 2019 року, позивач 07.05.2019 звернувся з заявою до Військового прокурора Центрального регіону України, у якій просив нарахувати та сплатити належну йому премію за вказаний місяць (а.с.39-41). Листом від 20.05.2019 №11-453вих-19 Військова прокуратура Центрального регіону України повідомила, що оскільки у січні 2019 року він не виконував обов`язків, які покладені на прокурора відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та за сумлінне виконання яких Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 09.08.2017 №234 передбачено виплату премії, підстави для виплати премії за вказаний період відсутні (а.с.42). Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому премію за січень 2019 року, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач жодним чином не обґрунтував та не довів суду про мотиви невиплати позивачу премії за січень 2019 року, а з наданої суду копії наказу військового прокурора Центрального регіону України від 28.01.2019 № 69 к не вбачається, що підставою невиплати позивачу премії у січні 2019 року стало саме невиконання своїх функціональних обов`язків прокурора. Також судом першої інстанції зазначено, що звільнення військовослужбовця від виконання обов`язків військової служби у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до проходження військової служби не є підставою невиплати працівнику прокуратури премії, оскільки не є тимчасовою непрацездатністю. За наведених обставин та враховуючи, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій у межах даного предмету позову, Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 8 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці"). На виконання вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України 31.05.2012 прийнято постанову № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505). Підпунктом 2 пункту 2 Постанови № 505 встановлено, що керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників зокрема, відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання. Таке Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, було затверджено наказом Генеральної прокуратури України № 234 від 09.08.2017 (далі - Положення № 234). Згідно з пунктом 2 розділу І Положення №234 преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці. Відповідно до пункту 6 розділу І Положення № 234 у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі. Таким чином, з аналізу норм вказаного Положення слідує, що премія прокурору регіональної прокуратури виплачується в меншому розмірі чи не виплачується у випадку, якщо за результатами об`єктивної оцінки роботи працівника та його особистого внеску в загальні результати роботи буде встановлено неналежне виконання прокурором службових обов`язків, несвоєчасне або неякісне виконання ним завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни. При цьому, на підставі узгоджених пропозицій кадровими підрозділами чи Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів формуються накази щодо виплати премії у меншому розмірі або невиплати премії взагалі, з якими в обов`язковому порядку ознайомлюють працівників. З наданої суду копії наказу військового прокурора Центрального регіону України від 28.01.2019 № 69 к вбачається, що за січень 2019 року за неналежне виконання службових обов`язків та з урахуванням особистого вкладу в загальні результати роботи наказано не виплачувати премію, зокрема, ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні військового прокурора Центрального регіону України. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, у порушення пункту 3 розділу І, а також пункту 5 розділу II Положення № 234 відповідачем рапорт із обґрунтуванням підстав невиплати позивачу премії за січень 2019 року не складався та до відома позивача не було доведено мотивованої пропозиції про невиплату позивачу премії за січень 2019 року, як і не було доведено до відома позивача наказу військового прокурора Центрального регіону України від 28.01.2019 №69 к про невиплату позивачу премії за січень 2019 року. Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта, що позивачу не було виплачено премію у зв`язку з відсутністю особистого вкладу в загальні результати роботи, а не за неналежне виконання службових обов`язків, оскільки вказані доводи жодним чином не підтверджені, а у наказі військового від 28.01.2019 № 69 к зазначена причина саме: за неналежне виконання службових обов`язків та з урахуванням особистого вкладу в загальні результати роботи. Крім того, колегія суддів також зазначає, що приписами наведеного Положення не передбачено такої підстави для позбавлення (невиплати) працівнику премії як відсутність особистого вкладу в загальні результати роботи. Судова колегія також критично оцінює твердження відповідача, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов`язком, оскільки в розумінні частини 2 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", премія є складовою заробітної плати прокурора, а відповідно до пунктів 2-4 Положення № 234 преміювання працівників прокуратури здійснюється щомісячно. При цьому, керівник прокуратури наділений правом встановлення розміру премії в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання працівником прокуратури службових обов`язків та дотримання трудової дисципліни. Разом з цим, судова колегія зауважує, що таке право керівника повинно бути реалізовано не свавільно, а з урахуванням пункту 6 розділу І Положення № 234, яким чітко визначено підстави, за наявності яких премія виплачується працівнику прокуратури в меншому розмірі або ж не виплачується взагалі. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення позивача премії у січні 2019 року було здійснено відповідачем без визначених законом підстав і в порушення установленого порядку преміювання працівників органів прокуратури, а тому його дії, що виразились у невиплаті позивачу премії за результатами роботи у січні 2019 року, є протиправними. Крім того, за наведених обставин та враховуючи, що з наказом військового прокурора Центрального регіону України від 28.01.2019 № 69к позивач вперше ознайомився під час розгляду цієї справи в суді, то суд першої інстанції правильно вирішив застосувати положення ст.9 КАС України та визнати протиправним, а також скасувати зазначений наказ. Щодо тверджень про те, що премія за січень не була виплачена позивачу у зв`язку у зв`язку з його звільненням від виконання обов`язків військової служби за станом здоров`я, у період 08.01.2019 по 05.02.2019, колегія суддів зазначає про таке. Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 у січні 2019 року на підставі направлення військового прокурора Центрального регіону України від 02.01.2019 №11/1вих19 проходив військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до проходження військової служби, у зв`язку з чим наказом військового прокурора Центрального регіону України від 08.01.2019 №17к був звільнений від виконання обов`язків військової служби, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ "Головний військово-клінічний госпіталь". Водночас, відповідно до приписів п. 7 Положення №234 премія не виплачується працівникам, зокрема, за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення військовослужбовця від виконання обов`язків військової служби у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до проходження військової служби не є тимчасовою непрацездатністю. Разом з цим, судова колегія враховує, що Положення № 234 не містить такої підстави для невиплати премії працівнику прокуратури як звільнення військовослужбовця від виконання обов`язків військової служби у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до проходження військової служби. Отже, доводи відповідача про те, що під час проходження працівником прокуратури військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до проходження військової служби виплати такому працівникові провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому не приймаються колегією суддів до уваги. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для невиплати позивачу премії у січні 2019 року. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2019 року з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", наказів Генерального прокурора України від 09.08.2017 №234 та Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, включивши нарахування премії за цей період та виплатити різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням з урахуванням премії за січень 2019 року, колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається зі змісту наказу військового прокурора Центрального регіону України від 28.01.2019 №69к середньовизначений розмір премії, передбачений для прокурорсько-слідчих працівників військової прокуратури Центрального регіону України за підсумками роботи за січень 2019 року становив 40 % (а.с.120). Отже, за відсутністю підстав для позбавлення позивача премії за січень 2019 року позивач підпадає під дію наказу про преміювання за січень 2019 року від 28.01.2019 №69к, згідно пункту 1 якого середньовизначений розмір премії, передбачений для прокурорсько-слідчих працівників військової прокуратури Центрального регіону України за підсумками роботи за січень 2019 року становить 40 %, що своєю чергою зумовлює обов`язок відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за січень 2019 року. З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення - рішення. У свою чергу, наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2020 року