Постанова 4857 № 161/17220/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 161/17220/19 пров. № А/857/1042/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року у справі № 161/17220/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Кихтюк Р. М., час ухвалення рішення 17.12.2019 року, 14:21 год., місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 17.12.2019 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕАВ №1608289 від 10 жовтня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 10 жовтня 2019 року рядового поліції УПП у Волинській області Романюка Т. С. про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП року та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами відеофіксації з автомобільного відеореєстратора поліцейських від 10 жовтня 2019 року №IMG_7097, з якого вбачається, що автомобіль позивача здійснював рух у крайній правій смузі, тобто по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». Крім того, з відеозапису вбачається, що позивач, виїхавши на вул. Винниченка, продовжив рух по цій смузі та згодом перестроївся в другу смугу руху, а тому відеозаписом спростовується той факт, що транспортний засіб позивача рухався у середній смузі, оскільки жодного автомобіля на вказаній смузі не зафіксовано. Таким чином, вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАВ №1608289 від 10 жовтня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 10 жовтня 2019 року, керуючи транспортним засобом Lexus GS 300, номерний знак НОМЕР_1 на проспекті Волі. 2 здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 ПДР України, чим порушив п.17.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а тому постанова серії ЕАВ №1608289 від 10 жовтня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн підлягає скасування, а провадження у справі закриттю. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Ч.5 ст.14 Закону України Про дорожній рух передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ст.251 КУпАП передбачає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 10 жовтня 2019 року, керуючи транспортним засобом Lexus GS 300, номерний знак НОМЕР_1 на проспекті Волі, 2, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11 ПДР України, чим порушив п.17.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі. Знак 5.11 смуга для руху маршрутних транспортних засобів застосовується для позначення смуги, призначеної для руху тільки транспортних засобів, що рухаються за установленими маршрутами, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Якщо знак встановлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини. Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозапис з автомобільного відеореєстратора поліцейських, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R та міститься в матеріалах справи (а.с.16), з якого вбачається, що позивач, незважаючи на дорожній знак 5.11 ПДР України, 10 жовтня 2019 року, керуючи транспортним засобом Lexus GS 300, номерний знак НОМЕР_1 на проспекті Волі, 2, здійснив рух по смузі для громадського транспорту, чим порушив п.17.1 ПДР України. Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАВ №1608289 від 10 жовтня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн прийнята правомірно. Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів. Колегія суддів також звертає увагу на п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. Керуючись ст. 229, 242, 243, 246, 250, 268, 272, 286, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року у справі № 161/17220/19 скасувати та прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову серії ЕАВ №1608289 від 10 жовтня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик