Постанова 4813 № 494/842/19

Номер провадження: 33/813/128/20 Номер справи місцевого суду: 494/842/19 Головуючий у першій інстанції Дєтков О. Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Томашевської К.В., Церне С.К., адвоката Волкова О.Л., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березівського районного суду Одеської області від 19 серпня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, встановив: Постановою Березівського районного суду Одеської області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь Державної судової адміністрації України у розмірі 384 грн. 20 коп. Зі змісту вказаної постанови, вбачається що ОСОБА_1 19 липня 2019 року о 22:50 год. в м. Березівка по вул. Ген. Плієва керував автомобілем ВАЗ д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме нестійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та від проходження медичного огляду з використанням алкотестера «Драгер» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України й вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Березівського районного суду Одеської області від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)в матеріалах справи існують розбіжності у показаннях свідків, а саме в письмових показаннях вказаний інший транспортний засіб ніж зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення; 2)суд першої інстанції спрощено підійшов до розгляду справи, відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит свідків, не витребував письмових доказів. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Волкова О.Л. перевіривши доводи апеляційної скарги, повторно дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновків що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова районного суду залишенню без змін з наступних підстав. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 201632 від 19.07.2019 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 19.07.2019 року о 2:50 год. в м. Березівка по площа Ген. Плієва, керував автомобілем ВАЗ д/з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, не чітка ходьба. Від проходження медичної експертизи, використання алкотестера Драгер, пояснення та підписів у протоколі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР; -пояснення свідка ОСОБА_2 з яких вбачається, що приблизно о 22:50 год. в Одеській області в м. Березівка по пл. Ген. Плієва, 1 його було зупинено та запрошено у якості свідка того, що водій ОСОБА_1 керував своїм автомобілем ВАЗ 2107 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, невиразна мова. Від проходження медичного огляду в медичному закладі, від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, від підпису в протоколі, від надання особистих пояснень та отриманні копії протоколу і тимчасового посвідчення водійського посвідчення ОСОБА_1 відмовився у його присутності та присутності ще одного свідка. Факт вживання алкоголю ОСОБА_1 не заперечував. Претензій до співробітників поліції та до свідків не пред`являв; -пояснення свідка ОСОБА_3 , з яких вбачається, що 19.07.2019 року приблизно о 22:50 год. в Одеській області в м. Березівка по пл. Ген. Плієва, 1, його було зупинено співробітниками поліції у якості свідка того, що водій ОСОБА_1 керував своїм автомобілем ВАЗ 2107 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода, невиразна мова. Від проходження медичного огляду в медичному закладі, від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, від підпису в протоколі, від надання особистих пояснень та отриманні копії протоколу і тимчасового посвідчення водійського посвідчення ОСОБА_1 відмовився у його присутності та присутності ще одного свідка. Факт вживання алкоголю ОСОБА_1 не заперечував. Претензій до співробітників поліції та до свідків не пред`являв Крім того з метою, перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі, забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом було зроблено запит до Березівського відділення поліції Лиманського ВП ГУНП України в Одеській області про надання відеозапису з нагрудної камери. З відповіді, яка надійшла з Березівського відділення поліції Лиманського ВП ГУНП України в Одеській області на адресу апеляційного суду вбачається, що відеозапис подій не здійснювався. Також судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання про виклик та допит свідків у судовому засіданні, однак незважаючи на те, що вони були сповіщені належним чином, в судові засідання призначені на 06.11.209 року, 27.11.2019 року, 09.12.2019 року та 27.01.2020 року не з`явилися, причин неявки суду не повідомили. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що для встановлення події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилась в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено адміністративний протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідного до встановленого порядку оглядку на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є неспроможними і спростовуються матеріалами справи, а саме: відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відображена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 201632 від 19.07.2019 року, письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затверджено спільним Наказом МВС України а Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться закладі охорони здоров`я. Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 19.07.2019 року та інкримінуються ОСОБА_1 Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, які були перевірені в ході апеляційного розгляду справи, а тому на думку апеляційного суду є такими, які направлені на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. К еруючись ст.ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Березівського районного суду Одеської області від 19 серпня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова