Постанова 4813 № 494/2863/25

Номер провадження: 33/813/454/26 Номер справи місцевого суду: 494/2863/25 Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.04.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., захисника особи, яка притягається до відповідальності, -Босої О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березівського районного суду Одеської області від 08 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення 14.12.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 540731 за ч.1 ст.130 КУпАП. За вказаним протоколом 14.12.2025 о 16:38 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Опель, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Постановою Березівського районного суду Одеської області від 08.01.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову Березівського районного суду Одеської області від 08.01.2026 та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що: - оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи; - суд першої інстанції у порушенні вимог ст.ст.7,9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події у справі, розглянувши справу поверхнево. Вказана апеляційна скарга була доповнена захисником Босою О.О., якою зокрема зазначено, що місцевим судом не враховано: - обставини порушення поліцейськими спеціального порядку огляду військовослужбовців на стан сп`яніння; - відсутності факту виявлення ознак сп`яніння. Працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного (помилково зазначено наркотичного) сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчало б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння; - нероз`яснення поліцейськими ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, що є порушенням його прав, зокрема, права на захист; - ОСОБА_1 поліцейські не роз`яснили наслідки відмови від проходження огляду. Крім того, 08.02.2026 захисник Боса О.О. надала суду клопотання про: - призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізму, в якому просить у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому діянні, застосувати за аналогією закону ст.69 КК України і не призначати йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік; - визнання результаті огляду недійсними, в якому просить визнати процедуру огляду ОСОБА_1 такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а сам огляд та його результати недійсними. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Боса О.О. в інтересах ОСОБА_1 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке. Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП). Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 540731, за яким 14.12.2025 о 16:38 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Опель, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі водій відмовився в установленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Від підпису вказаного протоколу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано у протоколі; - відеозаписами портативного відео реєстратора, встановленого всередині службового автомобіля, та нагрудних камер поліцейських, якими зафіксовано факт керування, як згодом було встановлено ОСОБА_1 , транспортним засобом Опель, д.н. НОМЕР_1 , який був зупинений за порушення правил дорожнього руху (виїзд на зустрічну смугу руху). Під час спілкування з водієм, працівником поліції виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим було неодноразово запропоновано пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, але водій не вчиняв жодних дій, направлених на проходження огляду, що було розцінено поліцейським як відмова від проходження на місці зупинки огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано проїхати до медзакладу для проходження огляду, на що водій також не вчинив жодних дій, направлених на проходження огляду, що розцінено поліцейським як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз`яснено ОСОБА_1 права та відсторонено від керування. При цьому ОСОБА_1 пояснював, що є військовослужбовцем, направляється з Херсону до дому у відпустку, не заперечував факту вживання алкогольних напоїв та просив не складати на нього адмінматеріали; -рапортом майора поліції Вербицького В.В. від 14.12.2025 щодо обставин, за якими відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП; - направленням на огляд водія транспортного засобу від 14.12.2025, яким зафіксовано виявлені ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів); - копією постанови про накладення адмістягнення серії ЕНА №6343681 від 14.12.2025, за якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 14.12.2025 о 16:38 у м.Березівка, вул.Перемоги, він керував транспортним засобом Опель, д.н. НОМЕР_1 , та виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого інші учасники дорожнього руху були вимушені змінювати напрямок руху, також водій не пред`явив реєстраційні документи на автомобіль, чим порушив п.п.2.1 та п.11 ПДР; - розпискою ОСОБА_2 від 14.12.2025, за якою останній підтвердив отримання від працівників поліції транспортний засіб Опель, д.н. НОМЕР_1 , та зобов`язався не допускати до керування ОСОБА_1 . Вказана розписка підтверджує факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке. Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії. За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР). Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи. Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.5. При цьому, положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Апеляційний суд звертає увагу, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України. З огляду на вказане не заслуговують на увагу посилання сторони захисту на не роз`яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 з подальшими змінами (далі Порядок № 1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів. Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, за положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських. Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та портативного відеореєстратора, встановленого всередині службового автомобіля, щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, по факту яких 14.12.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Зокрема, відеозаписами зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки його працівниками поліції, виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, неодноразові пропозиції пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння, фактична відмова водія від проходження огляду, наслідком чого стало складення адмінматеріалів та відсторонення водія від керування транспортним засобом. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. При цьому, сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає. Враховуючи, що ОСОБА_1 неодноразово запропоновано поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, його фактична відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Фабула, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, та відображає всі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до вимог Інструкцій, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», зауважень до нього подано не було. Тому підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні. Посилання сторони захисту на нероз`яснення поліцейськими ОСОБА_1 прав, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, спростовуються оглянутими відеозаписами, зокрема: оптичний диск 1, файл «0000000_....00_0006.МР4», таймінг у проміжку часу з 14:20 хв по 14:40 хв., а також файл ««0000000_....06_0006.МР4», таймінг у проміжку часу з 00:00 хв по 00:20 хв. Доводи скарги щодо ненаголошення поліцейським водієві, виявлених у нього ознак сп`яніння, не ґрунтуються на відповідній правовій основі та не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях особи складу інкримінованого правопорушення. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння зафіксовані поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд до медзаклада та рапорті різкий запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів. Визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями. При цьому, така ознака алкогольного сп`яніння як - запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом, а порушення координації рухів - шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. З огляду на це посилання апелянта на відсутність на відеозаписі видимих ознак сп`яніння не спростовують факту відмови від проходження огляду. Наявність ознак є лише процесуальною підставою для висунення законної вимоги про проходження огляду, від якого ОСОБА_1 фактично відмовився, не вчинивши жодної дії, спрямованої на виконання цієї вимоги. Оскільки предметом доказування у даному випадку є саме факт відмови від проходження огляду, заперечення сторони захисту щодо відсутності ознак сп`яніння є юридично необґрунтованими. Крім того, наявний у матеріалах справи відеозапис підтверджує наявність у водія такої ознаки як порушення координації рухів. Також на відео зафіксовано, що працівник поліції неодноразово наголошував ОСОБА_1 на виявлених ознаках алкогольного сп`яніння та ставив уточнюючі запитання щодо вживання ним алкогольних напоїв, що спростовує позицію апелянта (зокрема, оптичний диск 1, файл «0000000_...00_0006.МР4», таймінг у проміжку часу з 02:45 хв по 03:10 хв., 04:30 хв. 04:45 хв.). Доводи апелянта про порушення порядку проведення огляду є необґрунтованими, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст.266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б КУпАП. Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції. Відповідно до п.3 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від №32 12.01.2024, огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння). Відтак, обов`язковою умовою для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння саме посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, а не поліцейським, є виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або перебування на території військових частин (установ, закладів). Згідно із ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Матеріали справи не містять та стороною захисту не надано суду доказів того, що під час зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, виконував обов`язки військової служби. Навпаки, як вбачається з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_1 , що був зупинений поліцейськими у АДРЕСА_1 (поза межами розташування військової частини), повідомив поліцейським, що він їде у відпустку з м.Херсону до дому, що, відповідно, не може бути розцінено як виконання обов`язків військової служби. Отже, у даному випадку ОСОБА_1 як суб`єкт правопорушення є саме водієм, а тому факт перебування його у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку. Сама ж по собі наявність у водія статусу військовослужбовця, за умови не виконання ним у цей час вказаних вище обов`язків, не є підставою для проведення його огляду спеціальними суб`єктами. За таких обставин, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції правомірно застосували до останнього загальний порядок проходження огляду на стан сп`яніння, передбачений ст.266 КУпАП. Тому апеляційний суд відхиляє аргументи сторони захисту щодо проведення процедури огляду з істотними порушенням вимог ст.266-1 КУпАП та Порядку №32, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню і клопотання про визнання результатів огляду недійсними. Цитування в скарзі постанов районних та апеляційних судів в інших справах про адміністративні правопорушення не мають преюдиційого значення для суду під час розгляду цієї справи. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14.02.2008 у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності. Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації. При цьому, апеляційним судом враховано, що законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від законодавства України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. Дана категорія адміністративних правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки. Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки. Слід також звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом: 1) аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини; 2) аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права. Аналогія закону або аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, притягнення особи до юридичної відповідальності (ч.4 ст.65 зазначеного Закону). Враховуючи, що в даному випадку відсутні будь-які правові прогалини, які не врегульовані положеннями КУпАП, а санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною (передбачає для водіїв накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік), підстав для застосування іншого виду стягнення, ніж передбаченого законом, не вбачається. З урахуванням наведеного, апеляційний суд, враховуючи положення статей 251, 252 КУпАП, дійшов висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Березівського районного суду Одеської області від 08 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко