LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд523/1447/26

від 30.03.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 23 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП зали…

Номер провадження: 33/813/613/26 Номер справи місцевого суду: 523/1447/26 Головуючий у першій інстанції Нікітіна К. О. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника Ростомова Г.А., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 23 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Пересипського районного суду м.Одеси від 23.01.2026 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн., стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави. ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 05.01.2026 о 23:00, перебуваючи за місцем мешкання, АДРЕСА_1 , в ході конфлікту штовхнула свого чоловіка ОСОБА_2 та висловлювала погрози, чим вчинила стосовно нього домашнє насильство, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.173-2 КУпАП. Короткий зміст доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Пересипського районного суду м.Одеси та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що: -вона не визнавала свою вину в судовому засіданні, тому судом недостовірно зазначено про це у постанові; -оскаржуване судове рішення взагалі не містить будь-яких висновків суду, зроблених на підставі оцінки адміністративних матеріалів; - судом не враховано, що протокол складено з порушенням строку, передбаченого ч.2 ст.254 КУпАП; - в матеріалах справи відсутні об`єктивні та достатні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Доказова база ґрунтується лише на письмових поясненнях заявника; - не враховано, що стосовно ОСОБА_1 особою, яка вважала себе потерпілою, ОСОБА_2 системно вчинялися адміністративні правопорушення у вигляді домашнього насильства, за що неодноразово притягався до відповідальності. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Ростомов Г.А. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, захисника в її інтересах, та потерпілого, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Фактичні обставині, встановлені судом першої інстанції Суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення від 09.01.2025 серії ВАД № 760372, за яким 05.01.2026 о 23:00 год ОСОБА_1 за місцем мешкання в ході конфлікту штовхнула свого чоловіка ОСОБА_2 та висловлювала погрози, чим вчинила домашнє насилля. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 із зазначенням в графі пояснень: «Згідна»; - формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.01.2026; - терміновим забороненим приписом відносно ОСОБА_1 від 09.01.2026, яким заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком 3 діб; - рапортом працівника поліції, за яким 06.01.2026 отримано зааяву та зареєстровано ЄО за №463 від 06.01.2026 як «інші тілесні ушкодження». В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: 06.01.2026 о 09:45 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 05.01.2026 о 09:41 за адресою: АДРЕСА_2 , дружина побила ременем, погрожувала ножом. Наразі не пускає в квартиру, заявник ОСОБА_2 ; - протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06.01.2026, в якому ОСОБА_3 заявив про вчинення відносно нього домашнього насильства його жінкою ОСОБА_1 ; - поясненнями ОСОБА_2 від 06.01.2026, в яких зокрема повідомлено, що 05.01.2026, перебуваючи за місцем проживання, він знаходиться у квартирі та спав. Після того, як прокинувся, почув, що його жінка розмовляє з кимось по телефону. Коли він підійшов до неї з метою з`ясувати обставини, між ними виник словесний конфлікт, під час якого вона почала скандалити. Під час конфлікту жінка взяла до рук ремінь та почала наносити йому удари, при цьому висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою. У подальшому, вона схопила кухонний ніж та почала висловлювати погрози на його адресу, зокрема погрожувала спричинити йому тілесні ушкодження, зазначаючи, що це нібито неможливо буде довести. Після вказаних подій, він залишив місце проживання, а коли згодом повернувся додому, виявив, що вхідні двері квартири зачинені, та його не впускають до житла. У звязку з цим, він викликав працівників поліції з метою сприяння у поверненні до житла та можливості забрати свої особисті речі. Після прибуття працівників поліції його було запрошено до підрозділу поліції для надання пояснень та написання заяви; - поясненнями ОСОБА_1 від 06.01.2026, за якими 05.01.2026, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, її чоловік спровокував черговий конфлікт, причиною якою, зі слів чоловіка, став сторонній шум, який видавав їх син, який є особою з інвалідністю та потребує догляду і особливого ставлення. Під час сварки чоловік почав голосно кричати, висловлюватися агресивно, після чого схопив ремінь та намагався вдарити ним дитину. У момент нанесення удару він влучив в неї, чим завдав їй фізичного болю та моральних страждань. З метою припинення протиправних дій та захисту себе і дитини, вона вихопила у нього ремінь та штовхнула його, внаслідок якого він втратив рівновагу та впав на дерев`яне ліжко. ЇЇ дії були вимушеними та спрямованими виключно на припинення агресивної поведінки з його боку та недопущення подальшого застосування насильства щодо неї та дитини. Після його повернення вона відмовилась впускати його до житла, оскільки побоювалась за власну безпеку та безпеку дитини. Вказувала на систематичний характер протиправної поведінки її чоловіка; - довідкою про результати проведеної перевірки інформації від 12.01.2026, за якою в ході проведеної перевірки встановлено, що 05.01.2026 о 23:00 ОСОБА_2 перебував дома в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті чого між ним та його дружиною ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 висловлювала погрози на його адресу та штовхнула його, а ОСОБА_2 по відношенню до дружини ОСОБА_1 поводив себе агресивно та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою. Таким чином, в діях обох осіб наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим складено два протоколи про адміністративне правопорушення. На переконання апеляційного суду, зазначені вище докази у повному обсязі узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Мотиви апеляційного суду Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону було дотримано. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. За диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливості настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, і такі діяння є умисними. Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. За протоколом про адміністративне правопорушення від 09.01.2026 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , яке виразилось в тому, що в ході конфлікту вона штовхала його та висловлювала погрози. Апеляційний суд звертає увагу, що про свою згоду з протоколом ОСОБА_1 зазначила в графі пояснень та розписалась (а.с.1). В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала факту конфлікту із ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона захищалась від дій ОСОБА_2 , у відношенні якого також був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП. Насамперед, апеляційний суд звертає увагу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, тому посилання апелянта на неодноразові притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства не впливають на правильність висновку місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Оцінючи пояснення сторони захисту, апеляційним судом враховано, що погроза за своєю правовою та психологічною природою є формою впливу на психічний стан особи, спрямованою на залякування та пригнічення її волі, а не засобом самозахисту. Висловлюючи погрозу, особа діє з наміром викликати у потерпілого почуття страху, тривоги та невпевненості у власній безпеці. Така поведінка створює психологічний тиск і формує атмосферу страху, що є однією з характерних ознак домашнього насильства у розумінні чинного законодавства. За таких обставин, погрози не можуть розглядатися як правомірний спосіб захисту, оскільки вони не спрямовані на припинення протиправного посягання, а навпаки - самі по собі є формою протиправного впливу. Відтак, їх висловлення обґрунтовано кваліфікується як прояв домашнього насильства, зокрема психологічного. В свою чергу, штовхання є умисною фізичною дією, спрямованою на порушення тілесної недоторканності особи, яка за відсутності стану необхідної оборони не може вважатися правомірним способом захисту та обґрунтовано кваліфікується як прояв фізичного домашнього насильства. При цьому апеляційним судом враховано, що постановою Пересипського районного суду м.Одеси від 13.02.2026 у справі №523/1478/26, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП за повторне протягом року вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_1 , яке полягало у агресивній поведінці, висловлюванні нецензурної лайки, приниженні її честі та гідності, тобто у вчиненні саме психологічного насильства. Отже, у зв`язку з відсутністю 13.02.2026 будь-якого фізичного впливу з боку ОСОБА_2 , дії ОСОБА_1 у вигляді штовхання не були зумовлені необхідністю захисту, а свідчать про наявність умислу на завдання шкоди його фізичній недоторканності. Застосування фізичної сили за таких обставин має характер активної протиправної поведінки, спрямованої на заподіяння фізичного впливу, а не на відвернення небезпеки, у зв`язку з чим обґрунтовано кваліфікується як прояв домашнього насильства фізичного характеру. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що дії ОСОБА_1 не обмежувалися лише словесними образами, а полягали у словесних погрозах та штовханні, що за своїм змістом виходять за межі побутового конфлікту та об`єктивно становлять фізичне й психологічне насильство. Зазначене, безсумнівно, є прямим порушенням прав і свобод людини. Відтак, з наданих апеляційному суду матеріалів провадження убачається, що вказані дії ОСОБА_1 мають ознаки домашнього насильства, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Поведінка ОСОБА_1 має ознаки фізичного та психологічного насильства і очевидно могла зашкодили психічному та фізичному здоров`ю потерпілого, а отже в наведеній частині доводи скарги є безпідставними. Крім того, судом враховано, що 09.01.2026 уповноваженою особою органів Національної поліції України винесено терміновий заборонний припис щодо кривдника ОСОБА_1 строком на 3 доби з 14:00 год 09.01.2026 по 14:00 год 12.01.2026, у зв`язку із вчиненням нею домашнього насильства щодо постраждалого ОСОБА_2 . Встановлено заходи: заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Відповідно до вимог ч.6 ст.25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 09.01.2026 серії АА №066539 вручено кривднику, що підтверджується наявністю її підпису у відповідній графі. Водночас працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 положення ст.173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно нього, зобов`язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції за місцем вчинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису до суду, про що свідчить наявність підпису ОСОБА_1 у відповідній графі. Встановлено, що відповідно до положень ч.9 ст.25 вказаного Закону та п.22 Розділу ІІ Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 01.08.2018 №654, ОСОБА_1 , будучи повідомленою про право на оскарження термінового заборонного припису, цим правом не скористалась. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами. Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, апелянтом не наведено та не встановлено під час перегляду справи в апеляційній інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки жодним чином не спростовують встановлених фактичних обставин вчиненого правопорушення, а діючий КУпАП не визначає, що не вчасне складення протоколу про адміністративне правопорушення чи подання потерпілим заяви про вчинення правопорушення через деякий час після його вчинення, як обставини, які мають наслідком скасування постанови у справі. Крім того, судом враховано таке. За вимогами ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Водночас законом передбачені випадки, коли складання протоколу про адміністративне правопорушення можливе більш ніж через 24 години, зокрема у випадках, коли необхідна попередня перевірка обставин, збір доказів, проведення експертизи або встановлення особи правопорушника. Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення може бути складений протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи правопорушника, тобто виявлення всіх доказів, які підтверджують винуватість цієї особи. Однією з передумов для складення уповноваженою службовою особою протоколу про адміністративне правопорушення є наявність достатніх фактичних відомостей, які будуть слугувати вагомим підтвердженням для висновку про наявність чи відсутність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності достатніх даних для прийняття рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій. Як вбачається з наданих суду матеріалів, 06.01.2026 ОСОБА_2 здійснив виклик працівників поліції по факту домашнього насильства, що мало місце 05.01.2026 о 23:00. Того ж дня ним було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та надано письмові пояснення з цього приводу, також відібрані пояснення від ОСОБА_1 . Після перевірки отриманої інформації, у зв`язку з відсутністю підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріали були передані для розгляду в порядку, визначеному КУпАП. 09.01.2026 поліцейським уповноваженого підрозділу поліції проведено процедуру оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, за наслідками якої винесено терміновий заборонний припис стосовного кривника. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 760372 від 09.01.2026 складений у відповідності до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, а тому є допустимим доказом у справі, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. З урахуванням наведеного апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою. Правових підстав для задоволення апеляційної скарги судом не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 23 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»