Постанова Одеський апеляційний суд № 519/1265/24

Номер провадження: 33/813/2810/24 Номер справи місцевого суду: 519/1265/24 Головуючий у першій інстанції Москаленко І.О. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.12.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Южного міського суду Одеської області від 04 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Южного міського суду Одеської області від 04.11.2024 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 170 грн., стягнуто судовий збір у розмірі 605, 60 грн. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 19.08.2024 о 11:00 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з громадянкою ОСОБА_2 , з якою має спільну дитину, в ході якої силоміць вихопив дитину ОСОБА_3 , 2022 року народження, та декілька разів штовхнув потерпілу, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру. Суд, з урахуванням довготривалого часу (більше півгодини) тримання дитини на руках усупереч її волі, через що вона дуже голосно кричала та плакала, дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 щодо дитини були проявом жорстокого поводження, а відповідно домашнім насиллям фізичного характеру, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Южного міського суду Одеської області від 04.11.2024 та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та доказів його вчинення. Скарга обґрунтована тим, що: -місцевим суд дійшов неправильного висновку щодо наявності станом на 19.08.2024 особистого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; не врахував положення ст.157 Сімейного кодексу України щодо вирішення батьками питань виховання дитини та ту обставину, що ОСОБА_2 через свої особисті моральні погляди, що нав`язані їй батьком, перешкоджає йому зустрічатися з донькою; - місцевий суд відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону дитинства» не врахував його інтересів як батька і дійшов висновку, що він ( ОСОБА_1 ) здійснив домашнє насильство, вчинивши жорстоку поведінку з дитиною. Він неодноразово зазначав суду, що його метою була звичайна зустріч з дитиною, а мета ОСОБА_4 перешкодити йому в цьому. Внаслідок чого саме ОСОБА_4 тягла дитину за волосся і ніжку, щоб домогтись її плачу і звинуватити його в конфлікті; - суд помилково зазначив про досягнення дитиною дворічного віку, оскільки станом на 19.08.2024 доньці виповнилось 1 рік та 8 місяців. Апелянт зазначив про наявність у нього з донькою чудових стосунків. А некомфортно дитині було саме через те, що ОСОБА_4 робила їй боляче, що він і намагався донести суду; - зі свідчень двох свідків, що зазначені у протоколі, не було встановлено факту його жорстокого поводження з донькою. Вказані свідки до суду не з`явились. Допитана в якості свідка ОСОБА_5 не бачила всієї суті того, що відбувалося, зокрема: як ОСОБА_4 тягнула ОСОБА_6 за волосся і ніжку, і вважала, що дитина не хотіла бути у нього на руках, тому плакала. Суд не врахував положення ст.154 СК України, що він захищав свою дочку від неправомірних дій Наталі, посадивши дочку навколішки і прикривши руками. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Потерпіла ОСОБА_2 , будучі повідомленою про слухання справи, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Фактичні обставині, встановлені судом Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення; - відомостями, що містяться в поясненнях особи, яка притягається до відповідальності, та потерпілої ОСОБА_2 ; - показаннями свідків та іншими матеріалами у їх сукупності. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2024, ОСОБА_1 вчинив сварку з громадянкою ОСОБА_2 , з якою має спільну дитину, в ході якої силоміць вихопив дитину ОСОБА_7 , 2022 року народження, та декілька разів штовхнув ОСОБА_2 . У протоколі в якості свідків зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в якості потерпілої - ОСОБА_2 . За поясненнями ОСОБА_2 від 19.08.2024, вона 19.08.2024 об 11:00 годині поверталась з дитиною з прогулянки, коли підійшов біологічний батько дитини, який почав вихвачувати дитину та бив її ( ОСОБА_2 ) руками, щоб увести дитину. Вона вибігла на вулицю та стала кричати про допомогу, оскільки він збирався увезти дитину. Були свідки ОСОБА_5 голова ОСББ. ОСОБА_1 сильно відштовхував її, застосовуючи силу, щоб забрати дитину, коли вони вийшли збіглись ще люди (а.с.5). Вказані пояснення ОСОБА_2 підтвердила у судовому засіданні місцевого суду, що вбачається зі змісту оскаржуваної постанови. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 вихватив в неї дитину і так міцно та довго тримав її силоміць, що дитини побагровіла, а також бив її ( ОСОБА_2 ) по руці, щоб увести дитину. За поясненнями свідка ОСОБА_9 від 19.08.2024, він бачив, як чоловік тягнув дитину за руки та дуже голосно з`ясовував стосунки, при цьому дитина дуже голосно кричала, тому він вирішив викликати поліцію (а.с.6). За поясненнями свідка ОСОБА_8 від 19.08.2024, він 19.08.2024 біля 11:30 проходив біля будинку АДРЕСА_2 та побачив конфліктну ситуацію між жінкою та чоловіком, можливо чоловік та дружина, які не могли поділити дитину, сварились та кричали, згодом він вирішив викликати поліцію (а.с.7). Допитана у судовому засіданні місцевого суду свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 більш ніж півгодини не відпускав з рук дитину, яка виривалася, просилася до матері, голосно плакала. Зазначені свідчення узгоджуються з поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , де ОСОБА_1 зазначив, що зрештою віддав матері дитину, щоб та її заспокоїла. На підставі наявних в матеріалах справи доказах, місцевий суд вважав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є тривалий особистий конфлікт. Звернув увагу на доктрину існування справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків та зазначив, що, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Також суд, посилаючись на положення ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», виходячи із зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення року народження дитини, зробив висновок про досягнення дитиною сторін дворічного віку на момент вчинення адміністративного правопорушення, тому виснував, що у такому віці дитина має можливість висловити свої бажання, і за її поведінкою та реакцією можна зрозуміти чи подобається дитині поводження з нею, чи комфортно їй у цих конкретних умовах. Враховуючи, що дитина виривалася, просилася до матері, голосно кричала, суд вважає, що з дій дитини ОСОБА_1 міг зрозуміти, що дитина не хоче бути у нього на руках. З урахуванням довготривалого часу тримання дитини на руках усупереч її волі (більше півгодини), через що вона дуже голосно кричала та плакала (зі слів матері побагровіла), місцевий суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 щодо дитини були проявом жорстокого поводження з дитиною, а відповідно домашнім насиллям фізичного характеру, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Мотиви апеляційного суду Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. За диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. За протоколом про адміністративне правопорушення від 13.08.2024 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 та їх спільної дитини фізичного характеру, зокрема вчинив сварку, в ході якої штовхнув ОСОБА_2 та силоміць вихватив малолітню дитину. Проаналізувавши матеріали справи, зокрема протокол прийняття заяви, пояснення свідків, потерпілої та особи, яка притягається до відповідальності, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що поведінка ОСОБА_1 має ознаки фізичного насильства і очевидно могла зашкодили психічному та фізичному здоров`ю як потерпілої, так і дитині. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що гуртуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або інших законних представників дитини. З урахуванням наведеного, апеляційний суд зауважує, що тримання малолітньої дитини на руках проти її волі тривалий час, в наслідок чого вона голосно кричала та плакала, свідчить про обмеження свободи дій дитини та ігнорування її почуттів, є проявом жорстокого поводження з дитиною та відповідно домашнім насиллям фізичного характеру. Крім того, проявом домашнього насилля фізичного характеру також є штовхання ОСОБА_2 . За позицією апеляційного суду, зазначене, безсумнівно, є прямим порушенням прав і свобод людини. В діях ОСОБА_1 вбачається об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності особистого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спростовуються наявними в матеріалах справи неодноразовими зверненнями сторін до правоохоронних органів. Крім того, за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, між сторонами існував судовий спір щодо визнання батьківства відносно дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Южного міського суду Одеської області від 28.12.2023 у справі №519/38/23 визнано ОСОБА_1 батьком дитини, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане рішення оскаржено ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення Южного міського суду Одеської області від 28.12.2023 залишено без змін. Посилання апелянта про неврахування місцевим судом норм Сімейного Кодексу України не заслуговують на увагу, з огляду на те, що місцевим судом в даній ситуації вирішувався не цивільно-правовий спір, а розглядалась справа про адміністративне правопорушення за правилами КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що у випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. За результатами такого розгляду суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Слід врахувати, що сварки батьків у присутності дитини впливають на її психічне та навіть на фізичне здоров`я. Від непорозумінь між батьками потерпають саме діти. Тому врегулювання питання участі батьків у вихованні дитини має вкрай важливе значення перш за все для здорового розвитку дитини. З огляду на відсутність в матеріалах справи копії свідоцтва про народження дитини, посилання місцевого суду на досягнення дитиною на момент вчинення адмінправопорушення дворічного віку ґрунтувалось на інформації щодо року народження дитини, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що донька ОСОБА_7 народилась 11.12.2022, тобто станом на 19.08.2024 їй було 1 рік та 8 місяців, що не спростовує висновку місцевого суду щодо можливості дитини у такому віці висловити свої бажання, і за її поведінкою та реакцією можна зрозуміти чи подобається дитині поводження з нею, чи комфортно їй у цих конкретних умовах. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 у виниклій ситуації робила боляче дитині, а саме тягнула її за ніжку та волосся, від чого дитина плакала, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Отже, будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, апелянтом не наведено. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови. Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою. Правових підстав для задоволення апеляційної скарги судом не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Южного міського суду Одеської області від 04 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Артеменко