Постанова 4818 № 643/13211/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 22 січня 2020 року м. Харків справа № 643/13211/16-ц провадження № 22ц/818/122/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Огар І.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, третя особа ОСОБА_4 , третя особа територіальна громада в особі Харківської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року в складі судді Єрмак Н.В., у с т а н о в и в: В жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Галини Іванівни, ОСОБА_4 , територіальної громади в особі Харківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 та зареєстровані в цьому житлі. Восени 2009 року у ОСОБА_1 пропали документи на вказану квартиру, а згодом вони дізнались, що ця квартира без їх згоди та відома продана 13 травня 2009 року ОСОБА_5 , який через комісіонера ОСОБА_4 24 лютого 2010 року продав житло ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За їх письмовою заявою до правоохоронних органів щодо шахрайських дій невідомих осіб, які заволоділи належним їм нерухомим майном 03 березня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та було відкрито кримінальне провадження за № 42014220040000011. На даний час досудове розслідування триває. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24 лютого 2010 року між ОСОБА_5 (комісіонер ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 . На позов подані письмові заперечення: в січні 2017 року - ОСОБА_3 , в березні 2017 року ОСОБА_4 , в яких вони просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивовані безпідставністю позовних вимог. В заяві ОСОБА_3 просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року позов в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не є власниками спірної квартири, тому належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Крім того, позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись після спливу 6 років з моменту укладення договору купівлі-продажу, про який їм було відомо ще з 2010 року. 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що провадження у справі було відкрито за правилами Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, однак справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що позбавило їх можливості уточнити позовні вимоги. Вказує, що ОСОБА_5 були відсутні повноваження на продаж квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що він помер за п`ять днів до вчинення провачину. За договором купівлі-продажу від 13 травня 2009 року вона зобов`язана передати ключі від спірної квартири саме ОСОБА_5 лише 13 травня 2010 року, однак зміна власника цієї квартири в лютому 2010 року вплинула на її та сина проживання в цьому житлі. Зазначає, що підставою для звернення до суду став той факт, що договір купівлі-продажу був укладений після смерті ОСОБА_5 , про який вони дізнались під час розгляду справи № 643/21490/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, про усунення перешкод в користуванні квартирою, зняття з реєстраційного обліку та виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Оскільки про цей факт вони дізнались лише в листопада 2014 року, з позовом вони звернулись 28 жовтня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. 16 жовтня 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І., ОСОБА_4 , територіальна громада в особі Харківської міської ради рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справи свідчать, що власницею квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Одинадцятою нотаріальною конторою м. Харкова 28 жовтня 2008 року за реєстровим № 2-2032. На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 13 травня 2009 року за реєстровим № 1836. власником вказаної квартири став ОСОБА_5 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 25 серпня 2009 року за реєстровим № 21254553, номер запису П-5-4039 в книзі 1, згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23656630. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 157 т. 1). 24 лютого 2010 року між ОСОБА_4 (який одночасно є комісіонером за договором комісії, укладеним з ОСОБА_5 (комітентом) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 18,7 кв м, загальною площею 36,6 кв м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим № 999 (а. с. 6 т. 1). В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою, зняття з реєстраційного обліку. В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2010 року недійсним, посилаючись на те, що вона та її син ОСОБА_2 є інвалідами по зору, спірну квартиру вона нікому не продавала та договорів її купівлі-продажу не укладала. Крім того, вона загубила свій паспорт та 04 березня 2009 року їй було видано інший паспорт. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та усунуто йому перешкоди в користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зняття їх з реєстраційного обліку. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано, провадження у цій частині закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 помер до пред`явленого позову і правонаступники до участі у справі не залучалися. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовлено. Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено з інших правових підстав. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8 представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2018 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2014 та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2015 року залишені без змін. Відповідно до статті 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частинами другою, третьою статті 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові (стаття 317 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. За змістом частини четвертої статті 25 цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Оскільки на час посвідчення приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. договору купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року ОСОБА_5 (комітент) у зв`язку зі смертю втратив цивільну правоздатність та дієздатність, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були стороною вказаного договору, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним є помилковим. Вирішуючи питання щодо застосування спливу строку позовної давності, судова колегія керується таким. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Про смерть ОСОБА_5 позивачі дізнались під час розгляду справи № 643/21490/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, про усунення перешкод в користуванні квартирою, зняття з реєстраційного обліку та виселення (який був пред`явлений в квітні 2011 року); за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним (який був пред`явлений в березні 2014 року). В суді апеляційної інстанції позивачі пояснили. Що про смерть ОСОБА_5 вини дізнались в листопаді 2014 року, у зв`язку з чим звернулися до суду з даним позовом в жовтні 2016 року. За письмовою заявою позивачів до правоохоронних органів щодо шахрайських дій невідомих осіб, які заволоділи належним їх нерухомим майном було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201422004000001103. На даний час досудове розслідування триває. Згідно з Висновком експерта № 464, складеним 12 січня 2018 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воробйовою Н.В., підпис від імені ОСОБА_1 у рядку «Продавець» договору купівлі-продажу спірної квартири, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 13 травня 2009 року за реєстровим № 1836, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 в рядку «Підпис» заяви ОСОБА_1 від 13 травня 2009 року, зареєстрованій приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 , який одночасно є комісіонером за договором комісії, що укладений з ОСОБА_5 , та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 26 серпня 2009 року за реєстровим №3253, та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. 24 лютого 2010 року за реєстровим

999. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді Р.М.Піддубний О.Ю.Тичкова