Постанова Харківський апеляційний суд № 641/6828/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 23 квітня 2024 року м. Харків справа № 641/6828/20 провадження № 22-ц/818/1711/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Куцай К.І., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання незаконними та скасування розпорядження відділу приватизації житлового фонду та свідоцтва про право власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року, постановлене під головуванням судді Богдан М.В.,- в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання незаконними та скасування розпорядження відділу приватизації житлового фонду та свідоцтва про право власності. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання незаконними та скасування розпорядження відділу приватизації житлового фонду та свідоцтва про право власності залишено без задоволення. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2020 року після набрання рішенням законної сили, а саме заборону будь-яким особам вчиняти дії направлені на відчуження - квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована по праву спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право власності від 05.03.2020 року, реєстраційний №1-20-322708-Ц2, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що квартира АДРЕСА_1 на теперішній час зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право власності від 05.03.2020 року, реєстраційний № 1-20-322708-Ц2, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР. Вищевказане свідоцтво було видано на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду від 05.03.2020 року за № 130-Ц2. На теперішній час він зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 починаючи з 22.12.2010 року та постійно проживає за вказаною адресою на підставі заяви його тітки ОСОБА_4 , яка була наймачем квартири та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач по справі ОСОБА_2 є колишнім чоловіком ОСОБА_4 , шлюб з яким було розірвано 12.11.2003 року. Відповідач ОСОБА_3 є дочкою відповідача ОСОБА_2 від іншого шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 не мешкав в квартирі АДРЕСА_1 з 2003 року. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 28.02.2020 року в вищезазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В 2016 році відповідач ОСОБА_2 зареєстрував в квартирі свою дочку ОСОБА_3 вказує, що відділ приватизації не перевірив у передбаченому законом порядку наявність прав інших осіб на проживання у житловому приміщенні, відносно якого подана заява на приватизацію. Своєї згоди на приватизацію квартири без його участі позивач не надавав. Тому ОСОБА_1 вважає, що він є особою, яка на час приватизації житла була зареєстрована в спірній квартирі, мала право на проживання в ній та прийняття участі в її приватизації, проте не мала можливості реалізувати своє право з вини відповідачів. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не належав до членів сім`ї ОСОБА_2 , доказів сімейних відносин, ведення спільного господарства з відповідачами, або померлою ОСОБА_4 , позивач суду не надав. Крім того ОСОБА_2 звернувся до Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про приватизацію квартири, так як був основним наймачем. До зазначеної заяви долучив усі необхідні документи, що підтверджують у нього таке право. На підставі поданих документів, в порядок, строк та спосіб, що передбачено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», відділ приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради постановив оскаржуване позивачем розпорядження, порушень прав позивача при приватизації спірної квартири судом першої інстанції не встановлено. Свідоцтво було видано у відповідності до чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, без жодних процедурних чи інших порушень. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на переконання суду першої інстанції, на законних підставах набули право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а позовні вимоги, пред`явлені ОСОБА_1 є необґрунтованими. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 22.12.2010 року. Також, окрім позивача, в цій квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) від 28.02.2020 року. Позивач був зареєстрований у вказаній вище квартирі з 22.12.2010 року за заявою його тітки - ОСОБА_4 , яка була наймачем квартири. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є колишнім чоловіком ОСОБА_4 , шлюб з яким було розірвано 12.11.2003 року, відділом РАГС Комінтернівського РУЮ в м. Харкові свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 12.11.2003 року. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2010 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ громадянства міграції і реєстрації фізичних осіб Комінтернівського району м. Харкова про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позовні вимоги ОСОБА_4 було задоволено та визнано ОСОБА_2 таким, який втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , та зобов`язано Відділ громадянства міграції і реєстрації фізичних осіб Комінтернівського району м. Харкова зняти з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 липня 2012 року вищезазначене заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова було скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2012 року провадження у зазначеній справі було закрито, у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_4 . Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, КП "Жилкомсервис" про зміну договору житлового найму та відкриття особистого рахунку задоволені, визнано ОСОБА_1 основним наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму, зобов`язано КП "Жилкомсервис" укласти договір найму квартири за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 з відкриттям особистого рахунку на його ім`я. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 лютого 2012 року скасовано рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, КП "Жилкомсервис" про зміну договору житлового найму та відкриття особистого рахунку відмовлено. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2011 року скасовано з тих підстав, що у зв`язку зі смертю попереднього наймача квартири у ОСОБА_1 виникло право вимагати від наймодавця визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. В той же час, ОСОБА_1 не звертався до Харківської міської ради з відповідною заявою про зміну договору найму жилого приміщення у зв`язку зі смертю попереднього наймача квартири, вказане питання не було предметом розгляду Харківської міської ради та рішення наймодавця про відмову у визнанні його як члена сім`ї наймача за договором найму не ухвалювалося. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Комінтернівський РВ в м. Харкові Департаменту міграційної служби України в Харківській області про скасування реєстрації про виселення залишено без задоволення. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року рішення Апеляційного суду Харківської області скасовано та залишено без змін рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року. Крім того, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 826 від 30 жовтня 2019 року визнано ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_3 зі складом сім`ї дві особи: ОСОБА_2 - наймач, ОСОБА_3 - дочка, у зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_4 . На підставі розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 130-Ц2 від 05.03.2020 року квартира АДРЕСА_1 передана у приватну спільну часткову власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 -Ц2 від 05.03.2020. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що квартира АДРЕСА_1 на теперішній час зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частині за кожним на підставі свідоцтва про право власності від 05.03.2020 року, реєстраційний № 1-20-322708-Ц2, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР. Вищевкзане свідоцтво було видано на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду від 05.03.2020 року за № 130-Ц2. Позивач ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 22.12.2010 року та постійно проживає за вказаною адресою. У вказаній вище квартирі зареєстрований з 22.12.2010 року за заявою його тітки ОСОБА_4 , яка була наймачем квартири та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті позивач один залишився проживати в зазначеному житловому приміщенні. Відповідач по справі ОСОБА_2 є колишнім чоловіком ОСОБА_4 , шлюб з яким було розірвано 12.11.2003 року, відділом РАГС Комінтернівського РУЮ в м. Харкові свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 12.11.2003 року. Відповідач ОСОБА_3 є дочкою відповідача ОСОБА_2 від іншого шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 не мешкав в квартирі АДРЕСА_1 з 2003 року. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 28.02.2020 року в вищезазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 з часу виїзду з квартири в неї не вселявся, житловими приміщенням квартири не користувався. В 2016 році відповідач ОСОБА_2 зареєстрував в квартирі свою дочку ОСОБА_3 , яка ніколи в квартиру також не вселялася та в ній не проживала. В свою чергу, відділ приватизації не перевірив у передбаченому законом порядку наявність прав інших осіб на проживання у житловому приміщенні, відносно якого подана заява на приватизацію. Своєї згоди на приватизацію квартири без його участі позивач також не надавав. За таких обставин, позивач ОСОБА_1 вважає, що він є особою, яка на час приватизації житла була зареєстрована в спірній квартирі, мала право на проживання в ній та прийняття участі в її приватизації, проте не мала можливості реалізувати своє право з вини відповідачів, а відтак його порушене право підлягає захисту шляхом визнання незаконними та скасування розпорядження органу приватизації про передачу в спільну часткову власність квартири та свідоцтва про право власності на це житло. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло. Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Положеннями абзацу другого частини першої статті 5 вказаного Закону визначено, що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Відповідно до пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 була наймачем квартири. ОСОБА_1 був зареєстрований у вказаній квартирі з 22.12.2010 року за заявою його тітки - ОСОБА_4 . ОСОБА_4 за життя не оспорювала право племінника - ОСОБА_1 на користування спірною квартирою. Закон не передбачає автоматичної втрати права користування жилою площею члена сім`ї у разі смерті наймача квартири. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Комінтернівський РВ в м. Харкові Департаменту міграційної служби України в Харківській області про скасування реєстрації та виселення залишено без задоволення. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволено. Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року рішення Апеляційного суду Харківської області скасовано та залишено без змін рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2014 року. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, не встановлених цими актами однак по аналогії породжуючи цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Таким чином підставами для виникнення прав та обов`язків є юридичний факт, який означає підстави з якими норми цивільного права пов`язують встановлення, зміни, припинення, поновлення цивільних прав та обов`язків. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2015 року, яке було підставою для виселення ОСОБА_1 , скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року. У зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що за позивачем не зберіглося право на житло у спірній квартирі не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Згідно з пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56 (далі по тексту Положення), передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , як особа, яка була зареєстрована та проживала, і фактично не втратила право користування спірною квартирою, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації про передачу в спільну часткову власність квартири та свідоцтва про право власності на це житло. Судом встановлено, що 17 грудня 2019 року ОСОБА_2 були подані документи до Центру надання адміністративних послуг на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . При цьому ним було приховано, що існує інша особа - ОСОБА_1 , який має право на вказане житло. 05.03.2020 року прийнято розпорядженням № 130-Ц2 та на підставі нього видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 -Ц2 на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Висновок суду першої інстанції, що дане свідоцтво відповідає вимогам чинного законодавства є безпідставним, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 5 Положення, на підставі скасованого судового рішення про виселення, що має наслідком визнання приватизації, здійсненої органом приватизації 05 березня 2020 року, незаконною. Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що є підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації - Харківської міської ради від 05 березня 2020 року № 130-Ц2 і такий спосіб захисту є ефективним, таким, що відновить порушене право позивача, оскільки в інший спосіб відновити порушене право позивача буде неможливо. Та обставина, що ОСОБА_1 , станом на час приватизації, не є членом сім`ї ОСОБА_2 , та наявність конфлікту між особами, що проживають у спірній квартирі, не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на участь у приватизації державного житлового фонду. Вказане розпорядження від 05 березня 2020 року № 130-Ц2 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав у спірній квартирі, тобто на момент вирішення питання приватизації не усі особи, що мали право на приватизацію, були залучені. Позивач, за яким зберігається право на житло у спірній квартирі, письмової згоди на приватизацію квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надавав. Виходячи із вказаного, підлягає визнанню недійсним також свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 -Ц2 від 05 березня 2020 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_2 . Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які було сплачено за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги по справі у загальному розмірі 4 352,40 грн, по 2 176,20 грн з кожного. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації Харківської міської ради № 130-Ц2 від 05 березня 2020 року щодо приватизації на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартири, розташованої по АДРЕСА_2 . Визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 -Ц2 від 05 березня 2020 року, видане Харківською міською радою на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 352,40 грн, по 2 176,20 грн з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова