Постанова 4850 № 200/6611/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року справа №200/6611/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., представника позивача адвоката Єлізарової К.Д., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 200/6611/19-а (головуючий суддя І інстанції Стойка В.В., складене у повному обсязі 24 вересня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: 21 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000604614 від 05 лютого 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 186 837,50 грн. та нарахування штрафу у розмірі 93 418,75 грн. (а.с. 3-7 т. 1). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 року № 0000604614(а.с. 23-26 т.1). Офіс великих платників податків ДФС із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач є платником податку на додану вартість та застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ. Актом від 16.01.2019 №9/28-10-46-14-37014600 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» з питання правомірності формування податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року було встановлено, що позивач пропустив встановлений п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) строк 1095 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладеним. Вважає спірне податкове повідомлення-рішення правомірним (а.с. 27-30 т.2). Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Представник позивача в судовому засіданні наполягала на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, просила залишити його без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (ЄДРПОУ 37014600; 85043, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білецьке, вул..Красноармійська, 1 «а»), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною та платником ПДВ (а.с. 23-26 т.1). Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС у січні 2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» з питання правомірності формування податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року по податковим накладним виписаним ТОВ «ПСМК Оріс» (код за ЄДРПОУ 37747487) у вересні, жовтні, листопаді 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 січня 2019 року №9/28-10-46-14-37014600 (а.с. 8-19 т. 1). За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2018 року на суму ПДВ 186 837,50 грн. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року №0000604614 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 186 837,50 грн. за основним платежем та застосування штрафної санкції на 93 418,75 грн. (а.с. 21, 47 т. 1). Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки обставини справи спростовують посилання відповідача на порушення встановленого 1095 денного строку на формування податкового кредиту. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних Як вбачається з акту перевірки (а.с. 8-20 т.1) TOB «ДТЕК Добропіллявугілля» 19 вересня 2018 року надано до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС декларацію з податку на додану вартість за серпень 2018 року № 9201652514 (а.с. 49-50 т.1). До декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року надано додаток 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» від 19 вересня 2018 року (а.с. 51-57 т.1) за результатами аналізу якого встановлено, що товариством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2018 року включено податкові накладні виписані ТОВ «ПСМК Оріс» у вересні, жовтні, листопаді 2014 року. Згідно пункту 44 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його забезпечення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. У відповідності до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). Отже, право на податковий кредит у позивача, як платника податків, що застосовує касовий метод податкового обліку, виникає лише з моменту списання коштів з його банківського рахунку як оплати за поставлений йому товар, а тому він не міг використати отримані податкові накладні раніше податкового періоду, в якому відбулося таке списання. Як вбачається з матеріалів справи позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2018 року, було включено податкові накладні виписані ТОВ «ПСМК Оріс» у вересні, жовтні, листопаді 2014 року з датою платежу серпень 2018 року. Податковою перевіркою встановлено, що стягнення коштів з рахунку товариства на користь ТОВ «ПСМК Оріс» у сумі 186 837,50 грн. за податковими накладними вересня, жовтня, листопада 2014 року здійснено в серпні 2018 року на підставі примусового виконання наказів Господарського суду Донецької області № 9005/1517/15 від 01 червня 2016 року та № 905/1524/15 від 05 січня 2016 року (постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57098632 від 29 серпня 2018 року та ВП № 57098501 від 29 серпня 2018 року) (зв бік а.с. 77 т. 1). Враховуючи те, що сума коштів була стягнута з рахунків у серпні 2018 року, періодом для відображення в податковій звітності податкового кредиту для позивача за касовим методом є саме серпень 2018 року. З декларації позивача та розшифровки до неї вбачається, що саме у серпні 2018 року товариством відображено податковий кредит за спірними періодами, відтак податковий кредит сформовано правомірно та відповідно до приписів статті 198 ПК України. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта на порушення позивачем 1095 денного строку на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПСМК Оріс» у 2014 році, оскільки фактична сплата по ним була проведена в примусовому порядку у серпні 2018 року. При цьому, використання 1095 денного строку на формування податкового кредиту у даному випадку призведе до позбавлення платника податків, який застосовує касовий метод, права на податковий кредит, оскільки таке право не може виникнути раніше моменту здійснення оплати за поставлений товар або надання послуг. Таким чином, доводи податкового органу, що платник податку у разі несплати товару протягом 1095 днів з дати складення податкової накладної взагалі втрачає право на податковий кредит, є помилковими і застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності скасування спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 200/6611/19-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 03 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року. Судді Т.Г.Арабей І.В. Геращенко Г.М. Міронова