Постанова 4852 № 160/5030/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5030/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/5030/26 (головуючий суддя першої інстанції - Дєєв М.В.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: Позивач 03.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив - стягнути податковий борг до бюджету у сумі 1613899,70 гривень. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України в частині вимог про стягнення суми податкового боргу з у розмірі 1345424,69 грн. на підставі податкових повідомлень - рішень №2098109-2415-0403-UA12040150000015189 вiд 17.09.2025 на суму 1239,94 грн., №2098134-2415-0403-UA12040150000015189 вiд 17.09.2025 на суму 2033,44 грн.; №2098129-2415-0403-UA12040150000015189 вiд 17.09.2025 на суму 1918,88 грн.; №2099648-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 40016,80 грн., №2099658-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 36047,70 грн.; №2099649-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 78959,90 грн.; №2099662-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 97770,42 грн.; №2099664-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 37156,86 грн., №2099665-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 51795,92 грн.; №2099666-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 69071,64 грн.; №2099667-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 26250,12 грн.; №2099668-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 33364,32 грн.; №2099657-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 71128,20 грн.; №2099655-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 145926,00 грн; №2099660-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 45817,20 грн; №2099650-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 50861,99 грн.; №2099653-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 109428,00 грн.; №2099656-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 70488,00 грн.; №2099663-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 47226,96 грн.; №2099659-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 94851,90 грн.; №2099661-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 73316,76 грн.; №2099651-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 105295,74 грн.; №2099654-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 на суму 55458,00 грн.. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу про повернення позовної заяви. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відраховуючи шестимісячний строк від 17-18 вересня 2025 року 2025 (дати прийняття ППР) фактично ігнорує процедуру узгодження, встановлену ст.56 ПК України. Оскільки матеріалами справи (корінцем рекомендованого повідомлення про вручення) підтверджується факт надіслання та вручення платнику податків ППР, та за відсутності доказів її адміністративного або судового оскарження, грошове зобов`язання, визначене цим ППР, є узгодженим після спливу 10 робочих днів з дня, коли платник їх отримав. Таким чином, станом на дату подання позову (03.03.2026) був наявний узгоджений податковий борг. Вважає, що контролюючий орган керувався датою узгодження, а не датою винесення ППР. З урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 ПК України у зв`язку з несплатою відповідач у встановлені строки нарахованих сум за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст.59 ПК України у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу відповідачем, контролюючим органом вживалися заходи щодо його стягнення в межах чинного законодавства. Зокрема, позовна заява містить вимоги про стягнення боргу, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень. Згідно з матеріалами справи, процедура узгодження сум податкового боргу та направлення відповідних вимог відбувалася у повній відповідності до ідентифікаційних даних платника податків, що містяться в ЄДР. Скаржник звертає увагу, що мінімальний строк для стягнення (п.95.2 ПКУ) - 30 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги. Крім того, матеріали містять копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та довідки про причини повернення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому, якщо повернення листів з ППР від 17-18 вересня 2025 року відбулося, наприклад, у жовтні-листопаді 2025 року, то 6-місячний строк для оскарження цих рішень відповідачем спливає у квітні-травні 2026 року, тобто після дати подання позову (03.03.2026 року). Таким чином, висновок суду першої інстанції про передчасність позову є помилковим і суперечить як спеціальній нормі п.95.2 ПКУ, так і загальному строку для суб`єктів владних повноважень, встановленому КАС України. Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 28.05.2026 року по 15.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в частині заявлених позовних вимог про стягнення суми податкового боргу з відповідача у розмірі 1345424,69 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень, не пройшов 6-ти місячний строк для оскарження суб`єктом господарювання вказаних податкових повідомлень-рішень. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Спірним питанням у цій справі є правозастосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу. Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина 4 статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України). Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі №420/9673/20, від 30 жовтня 2025 року у справі №120/14997/24, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для стягнення з відповідача податкового боргу слугували, зокрема, податкові повідомлення-рішення: №2098109-2415-0403-UA12040150000015189 вiд 17.09.2025 року на суму 1239,94 грн., №2098134-2415-0403-UA12040150000015189 вiд 17.09.2025 року на суму 2033,44 грн.; №2098129-2415-0403-UA12040150000015189 вiд 17.09.2025 року на суму 1918,88 грн.; №2099648-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 40016,80 грн.; №2099658-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 36047,70 грн.; №2099649-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 78959,90 грн.; №2099662-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 97770,42 грн.; №2099664-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 37156,86 грн.; №2099665-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 51795,92 грн.; №2099666-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 69071,64 грн.; №2099667-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 26250,12 грн.; №2099668-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 33364,32 грн.; №2099657-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 71128,20 грн.; №2099655-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 145926,00 грн.; №2099660-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 45817,20 грн.; №2099650-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 50861,99 грн.; №2099653-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 109428,00 грн.; №2099656-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 70488,00 грн.; №2099663-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 47226,96 грн.; №2099659-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 94851,90 грн.; №2099661-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 73316,76 грн.; №2099651-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 105295,74 грн.; №2099654-2415-0403-UA12020190000075117 вiд 18.09.2025 року на суму 55458,00 грн., які надіслані відповідачу та податковому органу повернулося рекомендоване повідомлення з відміткою Укрпошти «не вручено, за закінченням терміну зберігання». Судом першої інстанції встановлено, що станом на день звернення до суду із цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження. Так, матеріали справи не містять достовірних доказів фактичного отримання зазначених податкових повідомлень-рішень, водночас, припущення податкового органу про їх отримання як ним зазначено в апеляційній скарзі: «наприклад, у жовтні-листопаді 2025 року» є неприйнятним, оскільки є припущенням. За вказаних обставин шестимісячний строк звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень визначений частиною другою статті 122 КАС України на момент подання позову (03.03.2026 року) не сплинув. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позов в частині позовних вимог поданий до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов був обґрунтовано повернутий. Аналогічний висновок було підтримано у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі №420/23809/25. Колегія суддів наголошує, що у даному випадку, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, суд застосовує практику Великої Палати Верховного суду, висловлену у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 щодо визначення строків оскарження податкового повідомлення-рішення, на відміну від практики судів, на застосуванні яких наполягає скаржник. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/5030/26 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в адміністративній справі №160/5030/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко