Постанова 4813 № 506/257/17

Номер провадження: 22-ц/813/493/20 Номер справи місцевого суду: 506/257/17 Головуючий у першій інстанції Павловська Г. В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.01.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участі секретаря - Чепрас А.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 травня 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (одноособово суддя Павловська Г.В.) у цивільній справі за поданням заступника начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА 12.12.2018 року заступник начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 (далі - заступник начальника ВДВС) звернувся із поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу громадянину України ОСОБА_1 . Подання обґрунтовано наступним. На примусовому виконанні у ВДВС знаходиться виконавче провадження № 54731008 з виконання виконавчого листа №506/257/17, виданого 14.06.2017 року Красноокнянським районним судом Одеської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі-Банк) заборгованості у розмірі 537 105,74 гривень. Станом на час звернення із поданням, рішення суду не виконано, боржник не надав декларацію і не здійснив будь-яких інших дій з метою виконання рішення суду та погашення заборгованості. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності Ѕ частина домоволодіння по АДРЕСА_1 . Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11.05.2019 року подання заступника начальника ВДВС задоволено і тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених на боржника, відповідно до виконавчого листа №506/257/17, виданого 14.06.2017 року Красноокнянським районним судом Одеської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Банка заборгованості у розмірі 537 105,74 гривень. ОСОБА_1 не погодився із ухвалою суду від 11.05.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Доводи заступника начальника ВДВС у поданні є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам ЦПК України, оскільки наміру виїздити за межі України він не має та не мав, про що свідчить відсутність у нього паспорту громадянина України для виїзду за кордон. У поданні ВДВС посилається на те, що вжитими ВДВС заходами встановлено, що ОСОБА_1 належать на праві власності частина домоволодіння по АДРЕСА_2 , однак боржник рішення суду не виконує та не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів. Тобто, встановивши наявність майна у боржника ОСОБА_1 , ВДВС не виконала свій обов`язок щодо реалізації майна, яке належить боржнику. Про існування заочного рішення, яким з нього на користь Банка суд стягнув заборгованість у розмірі 537 105,74 гривень, йому стало відомо лише 27.05.2019 року із Єдиного державного реєстру судових рішень України. Зазначене заочне рішення суду від має намір оскаржити в апеляційному порядку, як таке, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права. Він не міг чинити ВДВС перешкод у виконанні заочного рішення, оскільки про існування заочного рішення йому стало відомо випадково у травні 2019 року. Крім того, заступник начальника ВДВС не надав суду доказів, що виконана ухвала Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25.01.2016 року по справі №505/70/16- ц щодо розшуку ОСОБА_1 Боржник зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 , а фактично проживає в АДРЕСА_4 . У поданні заступник начальника ВДВС не навів жодних обґрунтувань і не надав доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення, а тому у задоволенні подання слід відмовити. ВДВС в особі представника не скористався правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Суд першої інстанції, задовольняючи подання заступника начальника ВДВС про обмеження у праві виїзду за меді України боржнику ОСОБА_1 виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду (а.с.18). Колегія суддів не погоджується з висновками суду з таких підстав. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ст. 441 ч.ч.1,3 ЦПК України). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням (ст. 11 ч.2 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час прийняття ухвали). Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості за сплати аліментів (ст. 6 ч.1 п.5 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну»). Наведене свідчить про те що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб). З матеріалів справи вбачається наступне. 02.08.2017 року Красноокнянським районним судом Одеської області виданий виконавчий лист №506/257/17 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Банка заборгованості у розмірі 537 105,74 гривень (а.с.5). Постановою заступника начальника ВДВС від 19.09.2017 року відкрито виконавче провадження №54731008 з виконання виконавчого листа №506/257/17 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Банка заборгованості у розмірі 537 105,74 гривень, яка, згідно копії супровідного листа від 19.09.2017 року, надсилалась боржнику (а.с.6,6 зворот). Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 отримав копію постанови від 19.09.2017 року про відкриття виконавчого провадження. З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що боржник є власником Ѕ частині домоволодіння по АДРЕСА_2 (а.с.9,10). 28.11.2018 року держвиконавцем ВДВС складено акт про неможливість з`ясування місцезнаходження боржника (а.с.13). 12.12.2018 року заступник начальника ВДВС звернувся із поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу громадянину України ОСОБА_1 (а.с.1-4). ОСОБА_1 стверджує, що до травня 2019 року йому не було відомо про існування обов`язку на підставі заочного рішення суду про стягнення з нього на користь Банка заборгованості у розмірі 537 105,74 гривень, заочне рішення суду від має намір оскаржити в апеляційному порядку, оскільки воно ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, він не міг чинити ВДВС перешкод у виконанні заочного рішення, оскільки про існування рішення дізнався випадково у травні 2019 року. Суд першої інстанції, всупереч вимог закону, належним чином не з`ясував обставини справи й не встановив факт та період ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду. Приєднані до матеріалів подання письмові докази (виконавчий лист №506/257/17 від 02.08.2017 року; постанова заступника начальника ВДВС від 19.09.2017 року про відкриття виконавчого провадження №№ 54731008; копія супровідного листа від 19.09.2017 року; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; акт про неможливість з`ясування місцезнаходження боржника), - не є тими достатніми доказами, які можуть свідчити про факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за рішенням суду. ОСОБА_1 стверджує, що про наявність зобов`язань з виконання заочного рішення суду йому стало відомо лише 27.05.2019 року, тобто прийняття судом оскаржуваної ухвали. Зазначені обставини судом першої інстанції не встановлювались, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність у нього зобов`язань на підставі рішення суду, а також щодо відкриття виконавчого провадження. Суд, вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, має з`ясувати чи дійсно боржник свідомо ухилявся від виконання зобов`язань. Сам по собі факт існування у боржника заборгованості із зобов`язань перед стягувачем, не є підставою для задоволення подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є оціночним поняттям і доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на держвиконавця, який ініціює перед судом питання встановлення тимчасового обмеження боржника у виїзді за межі України. Матеріали подання не містять жодного належного, допустимого і достатнього доказу на підтвердження факту свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Оскільки станом на час прийняття судом першої інстанції постанови про задоволення подання матеріали справи не містили належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього заочним рішеннями суду, суд неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення подання заступника начальника ВДВС. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні подання. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч. 1 п.п.1-4 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, суд порушив норми матеріального права і неправильно застосував ст. 6 ч.1 п.5 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну», ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 , ч.2 п.п.1-3 ЦПК Украхни). Колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні подання, тому ОСОБА_1 має право на відшкодування судових витрат. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИН Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 травня 2019 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - скасувати. Відмовити заступнику начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 у задоволенні подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і , відповідно до ст. 389 ч.1 п.2 ЦПК України, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 03.02.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Л.М. Вадовська Є.С. Сєвєрова