Постанова 4857 № 460/1789/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1789/19 пров. № 857/11989/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №460/1789/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції Дорошенко Н.О., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 30.09.2019р.),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Зарічненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 23.09.2009 у справі №2а-2222/2009 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі провести перерахунок та виплату її пенсії з 22.05.2008 по другій групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії в зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату. Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23.06.2011 частково змінено постанову суду першої інстанції. Позивач повідомила, що на виконання судових рішень у вказаній справі управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі у 2011 році нарахувало 117346,16 грн пенсії, що підтверджується листом відповідача від 23.07.2019 №Ч-729/07.1-59, однак виплата такої заборгованості проведена на банківський рахунок лише у травні 2018 року, що підтверджується випискою відділення ощадбанку по картковому рахунку. У зв`язку з несвоєчасною виплатою нарахованої пенсії ОСОБА_1 . 19.06.2019 звернулась до відповідача із заявою про нарахування компенсації за втрату частини пенсії згідно із Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Однак, відповідач листом від 23.07.2019 повідомив про відсутність підстав для виплати спірної компенсації. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка була нарахована для виплати у листопаді 2011 року в сумі 117346,16 грн і виплачена у травні 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період із січня 2012 року по вересень 2017 року на суму пенсії 117346,16 грн та виплатити цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невірного встановлення обставин у справ. Апелянт звертає увагу, на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання судового рішення перерахунок пенсії позивача проведено у повному обсязі і пенсійний орган не є належним відповідачем у справі. Крім того, апелянт вважав пропущеними строки звернення до суду з позовною заявою. Вказував, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» і така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності. Поряд з цим, зазначав, що позивачем неправильно проведено розрахунок компенсації. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Зарічненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області, отримує пенсію по інвалідності, як громадянка, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 23.09.2009 №2а-2222/2009 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності по неперерахунку пенсії по інвалідності неправомірною, зобов`язання вчинення певних дій задоволено. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по другій групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії, в зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату. Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 23.06.2011 №22-а-2410 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задоволено частково. Постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 23.09.2009 змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по другій групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. В решті постанову залишено без змін. Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі від 07.10.2011 №105835 перераховано пенсію ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 по 23.06.2011. При цьому, заборгованість, яка виникла внаслідок такого перерахунку, нарахована ОСОБА_1 до виплати в листопаді 2011 року в сумі 117346,16 грн. Згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 №0170-26208510523547 на рахунок позивача 17.05.2018 зараховано кошти в загальній сумі 117346,16 грн. Сторонами визнається факт повної виплати ОСОБА_1 заборгованості на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 23.09.2009 №2а-2222/2009 та постанови Апеляційного суду Рівненської області від 23.06.2011 у справі №22-а-2410 17.05.2018. 19.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Зарічненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати» вона має право на одержання компенсації, оскільки пенсія, яка була нарахована їй у 2011, фактично виплачена лише у травні 2018 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 23.07.2019 №С-729/07.1-59 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач має право відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV та Закону №2050-ІІІ на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Строки виплати пенсії встановлені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), відповідно до частини першої статті 47 (в редакції, станом до 01.01.2017) якого пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України (в редакції, станом на дату набрання рішеннями судів, ухваленими на користь ОСОБА_1 , законної сили) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відтак, перерахована відповідачем на виконання рішень судів, які набрали законної сили, пенсія повинна була бути виплачена ОСОБА_1 не пізніше 25 числа місяця, на який Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі здійснило нарахування. При цьому, заборгованість після проведеного позивачу перерахунку пенсії відповідач зобов`язаний був виплатити в листопаді 2011 року в сумі 117346,16 грн. Разом з тим, суд встановив, що виплата ОСОБА_1 заборгованості була здійснена у травня 2018 року. При цьому, будь-які об`єктивні докази на обґрунтування поважності причин тривалої невиплати позивачу перерахованої пенсії на виконання рішень суду у строк до травня 2018 року, відповідачем не надані, а судом не встановлені. Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), для реалізації вказаного Закону. Статтею 1 Закону №2050-ІІІ закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 цього Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. За змістом ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Положеннями пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Згідно з пунктами 5, 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 листопада 2014 року (справа №21-518а14), основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення. Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії), і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.05.2018 у справі №703/5652/15-а, від 05.10.2018 у справі №162/787/16-а, 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а, які, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує у даній справі. За наведених обставин, відповідач, у зв`язку із порушенням встановлених строків виплати заборгованості по пенсії повинен був здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом №2050-ІІІ. Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправними, такими, що порушують права, свободи та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, суд оцінює критично та відхиляє доводи відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасній виплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у зв`язку з тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин Пенсійний орган суду не надав. Покликання апелянта про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплати нарахованих пенсій за рішенням суду здійснює Державна казначейська служба України та її територіальні органи є безпідставними, з огляду на встановлені обставини справи та висновки суду, зроблені за аналізом вимог Закону № 2050-ІІІ та Порядку №

159. Щодо тверджень апелянта про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави з виконання судових рішень» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, колегія суддів зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів. З приводу покликань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне. З системного аналізу ст. 2 Закону №2050-ІІІ слідує, що у разі порушення пенсійним органом законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене право пенсіонера на виплату компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком. Враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013, суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Таким чином, позивач має право на одержання невиплаченої пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на підставі ч. 2 ст. 46 Закону №1058-ІV та Закону №2050-ІІІ, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про нарахування та виплату позивачці пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №460/1789/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 31.01.2020р.