Постанова 4857 № 460/8656/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/8656/20 пров. № А/857/12061/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Курильця А.Р., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції Жуковська Л.А., справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення: 07.04.2021, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: - визнати протиправним дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.03.2010 у справі №2а-105-2010; - зобов`язати відповідача нарахувати згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2012 року по лютий 2020 року на суму пенсії 108571,30 грн. та виплатити цю компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Рішенням від 07 квітня 2021 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 22.05.2008 по лютий 2020 року на суму пенсії 108 571, 30 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перерахунок пенсії позивача проведено на виконання судового рішення, і таке рішення було виконано в повному обсязі. Звертає увагу на те, що виплата коштів за рішенням суду носить разовий характер і не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати". Зазначає, що пенсійний орган не є належним відповідачем у справі, оскільки виплату коштів було проведено територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМ України від 03.09.2014 №440. Крім того, апелянт вважає, що строки звернення до суду з позовною заявою є пропущеними. У зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.03.2010 у справі №2а-105-2010, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по ІII (третій) - групі інвалідності в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії, в зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату (а.с.25-26). Постанова набрала законної сили 01.06.2011 На виконання судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу в лютому 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженням та протоколом (а.с.40-41). Фактичну виплату пенсії здійснено 16.03.2020, що підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с.11). На звернення позивача щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 03.11.2020 №8683-8691/М-02/8-1700/20 повідомило, що підстав для виплати компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає (а.с.13). Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.03.2010 у справі №2а-105-2010, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. За правилами ст.ст.1-4 Закону України №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» КМУ прийнято Постанову №159 від 21.02.2001, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), положення якого кореспондують з наведеними вище приписами Закону №2050-III, а також конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. З аналізу приписів Закону №2050-III та Порядку №159 слід дійти висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Дія вказаних нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення. Закріплене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №200/5213/20 від 08.09.2022, у справі №420/7633/20 від 05.07.2022, у справі №264/6796/16 від 31.08.2021, у справі №200/5213/20-а від 8.06.2022. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). З матеріалів справи судами встановлено, що постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.03.2010 у справі №2а-105-2010, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по ІII (третій) - групі інвалідності в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії, в зв`язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату. Оскільки виплата пенсії була здійснена 16.03.2020, то відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат з 22.05.2008 по лютий 2020 року, саме цей місяць є останнім у періоді, за який враховується індекс споживчих цін для обрахунку розміру компенсації втрати частини грошових доходів. Адже відповідно до п.4 Порядку №159 для обрахунку розміру компенсації громадянам втрати частини грошових доходів береться нарахований та несвоєчасно виплачений або не виплачений грошовий дохід та індекс споживчих цін (індексу інфляції) за період невиплати такого грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Отже, виплата компенсації втрати частини грошових доходів повинна бути здійснена з урахування індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу включно по місяць, який передує місяцю, в якому така виплата проведена. Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має разовий характер, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. Висновки аналогічного змісту містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №521/940/17, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийнятті рішення в даній адміністративній справі. Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що пенсійний орган є неналежним відповідачем у справі з тих підстав, що рішення суду виконувалося територіальними органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, оскільки спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються нормами вказаного Порядку та Закону України «Про гарантії держави з виконання судових рішень». Підсумовуючи наведене вище, а також встановлені судом обставини несвоєчасного нарахування сум пенсії у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.03.2010 у справі №2а-105-2010, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. А відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправними, що є підставою для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції також відхиляє покликання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з огляду на наступне. Так, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на вказане, у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті такої компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення уповноваженого органу (особи) та зобов`язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, тобто у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Аналогічний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 17.11.2021 у справі №460/4188/20. Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.11.2020 видно, що такий лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ. За таких обставин, саме з моменту отримання позивачем листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.11.2020 на заяву позивача про виплату компенсації втрати частини доходів розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до суду із заявленими позовними вимогами. Оскільки позивач звернувся до суду 19.11.2020, апеляційний суд не встановив обставин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №460/8656/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Головуючий суддя О. М. Довгополов судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10.08.2023